Суть і значення інформації в банківській сфері
Основним завданням інформаційної системи організації є забезпечення процесу прийняття рішень. Це означає, що ІС повинна забезпечувати надходження необхідної інформації в потрібний час в потрібному місці. Дуже часто такі системи називають системами підтримки прийняття рішень.
Структура ІС залежить від:
Організаційної структури організації;
Наявного персоналу та рівня його підготовки;
Процедур виконання завдань;
Внутрішньої культури організації;
Галузі діяльності організації;
Наявних типів інформації в організації;
Способів обробки інформації;
Способів функціонування ІС тощо.
Інформація – це відомості про щось незалежно від форми їх подання.
Сучасна наука розглядає два типи інформації: об’єктивна - властивості матеріальних об’єктів та явищ, які передаються іншим об’єктам та відображаються в їхній структурі; та суб’єктивна, яка відображає зміст об’єктивної інформації, сформована свідомістю людини за допомогою слів, образів та відчуттів та зафіксована на будь-якому матеріальному носієві.
У побутовому розумінні інформація – це відомості про оточуючий світ та процеси, що в ньому відбуваються, які сприймаються людиною або спеціальним пристроєм.
Клод Шеннон:
інформація – це відомості, за допомогою яких усувається невизначеність, що існувала у споживача до їх отримання.
В.М.Глушков:
інформація – міра неоднорідності розподілу матерії та енергії у просторі та часі, міра змін, якими супроводжуються всі процеси, що протікають у світі.
ЮНЕСКО:
інформація – універсальна субстанція, що пронизує усі сфери людської діяльності, служить провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки.
Закон України «Про інформацію»:
інформація – документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Ми будемо користуватися таким означенням інформації:
Інформація — це відомості про навколишній світ (об’єкти, явища, події, процеси тощо), які зменшують міру існуючої невизначеності, неповноти знань, відчужені від їх творця і які стали повідомленнями (вираженими певною мовою у вигляді знаків, у тому числі й записаними на матеріальному носії), які можна відтворювати шляхом передавання людьми усним, письмовим або іншим способом (за допомогою умовних сигналів, технічних та обчислювальних засобів і т. ін.).
Засоби інформаційних технологій
Під засобами інформаційних технологій (ІТ) будемо розуміти програмно-апаратні засоби й обладнання, які функціонують на базі мікропроцесорної, обчислювальної техніки, а також сучасних засобів і систем інформаційного обміну, що забезпечує операції щодо збору, продуціювання, накопичення, зберігання, обробки, передачі інформації. До засобів ІТ віднесемо: ЕОМ, ПЕОМ; комплекти термінального обладнаная для ЕОМ усіх класів, локальні обчислювальні мережі, пристрої уведення-виведення інформації, засоби уведення та маніпулювання текстовою і графічною інформацією, засоби архівного зберігання великих обсягів інформації та інше периферійне обладнання ПЕОМ; пристрої для перетворення даних з графічної або звукової форми у цифрову і навпаки; засоби та пристрої маніпулювання аудіовізуальною інформацією (на базі технології "мультимедіа" і "віртуальна реальність"); сучасні засоби зв’язку; системи штучного інтелекту; системи машинної графіки; програмні комплекси (мови програмування, транслятори, компілятори, операційні системи, прикладні програми) та інше.
Прискорення науково-технічного прогресу, що засноване на впровадженні в освітній простір гнучких автоматизованих систем, мікропроцесорних засобів і пристроїв програмованого керування, обробних центрів, поставило перед сучасною психолого-педагогічною наукою важливе завдання – виховати та підготувати підростаюче покоління, спроможне активно включатися в якісно новий етап розвитку сучасного суспільства, який пов’язаний з інформатизацією. Вирішення зазначеного вище завдання – виконання соціального замовлення суспільства, докорінно залежить як від технічної забезпеченості навчальних закладів електронно-обчислювальною технікою з відповідним периферійним обладнанням; навчальними, демонстраційними приладами, які функціонують на базі засобів ІТ, так і від готовності та спроможності тих, хто навчається до сприйняття постійно зростаючого потоку інформації, у тому числі і навчальної.
Повсякденне використання інформаційних ресурсів, які є продуктом інтелектуальної діяльності найбільш кваліфікованої частини працездатного населення суспільства, зумовлює необхідність підготовки підростаючого покоління як творчо активного резерву, що здатний професійно використовувати засоби ІТ. З цієї причини необхідна розробка певних методичних підходів до використання засобів ІТ як для розвитку особистості того, хто навчається, так і для його підготовки до майбутньої професійної діяльності. Зокрема, для формування вмінь здійснювати прогнозування результатів своєї діяльності, розробки стратегії пошуку шляхів і методів вирішення завдань як навчальних, так і практичних, а в майбутньому – професійних. Не менш важливе завдання – забезпечення студентів психолого-педагогічними і методичними розробками, які спрямовані на виявлення оптимальних умов використання ІТ з метою інтенсифікації навчального процесу, підвищення його ефективності, якості та результативності. Важливість зазначеного вище обумовлюється не тільки соціальним заказом, а й потребами індивіда до самовизначення і самовиразу в умовах сучасного суспільства, етапу інформатизації.
Особливої уваги заслуговує опис унікальних можливостей інформаційних технологій, реалізація яких створює передумови для небувалої в історії дидактики інтенсифікації навчального процесу, а також створення методик, які орієнтовані на розвиток особистості тих, хто навчається. Зазначимо ці можливості:
а) миттєвий зворотний зв’язок між користувачем та інформаційними і комунікаційними технологіями;
б) комп’ютерна візуалізація навчальної інформації про об’єкти або закономірності явищ, як таких що реально відбуваються, так і "віртуальних";
в) архівне зберігання великих обсягів інформації з можливістю її передачі, а також легкий доступ користувача до центрального банку даних;
г) автоматизація процесів обчислювальної, інформаційно-пошукової діяльності, а також обробка результатів навчального експерименту з можливістю багаторазового відтворення фрагменту, або самого експерименту;
д) автоматизація процесів інформаційно-методичного забезпечення, організаційного керування навчально-виховною і контролю за результатами якості засвоєння матеріалу.
Реалізація можливостей інформаційних і комунікативних технологій, що зазначені вище, дозволяє організувати такі види діяльності з використаннями засобів ІТ:
1) реєстрація, збір, накопичення, зберігання, обробка інформації про об’єкти, явища, процеси, які вивчаються, у тому числі реальні, та передавання достатньо великих обсягів інформації, яка може бути представлена у різноманітній формі;
2) інтерактивний діалог – взаємодія користувача з програмною (програмно-апаратною) системою, яка характеризується (на відміну від діалогового, що передбачає обмін текстовими командами і відповідями) реалізацією більш розвинених засобів ведення діалогу (наприклад, можливість ставити питання у довільній формі, з використанням "ключового" слова, у формі з обмеженим набором символів); при цьому забезпечується можливість відбору варіантів змісту навчального матеріалу, режиму роботи;
3) керування реальними об’єктами (наприклад, навчальними роботами, що імітують промислове обладнання або механізми);
4) керування відображенням на екрані монітора моделей різних об’єктів, явищ, процесів, у тому числі і тих, які реально відбуваються;
5) автоматизований контроль (самоконтроль) результатів навчальної діяльності; корегування за результатами контролю, тестування.
На підставі вище зазначеного виділимо такі дидактичні цілі використання засобів інформаційних технологій:
1. Розвиток умінь здійснювати експериментально-дослідницьку діяльність (наприклад, за рахунок реалізації можливостей комп’ютерного моделювання або використання обладнання, яке працює спільно з ЕОМ).
2. Формування інформаційної культури, вмінь виконувати обробку інформації (наприклад, за рахунок використання інтегрованих пакетів користувача, різноманітних графічних і музичних редакторів).
3. Формування вмінь приймати оптимальне рішення або пропонувати варіанти вирішення у складній ситуації (наприклад, за рахунок використання комп’ютерних ігор, які орієнтовані на оптимізацію щодо прийняття рішення).
4. Розвиток мислення (наприклад, наочно-діючого, наочно-образного, інтуїтивного, творчого, теоретичного видів мислення).
5. Естетичне виховання (наприклад, за рахунок використання можливостей комп’ютерної графіки, технології "мультімедіа").
6. Розвиток комунікативних здібностей.