14.3. Плановий баланс робочого часу 1 -го робітника.

Для визначення чисельності працюючих і, перш за все, робітників, а також для планування раціонального використання робочої сили на підприємствах розраховують плановий баланс робочого часу одного робітника. Він показує, яку кількість часу повинен відпрацювати один робітник протягом планового періоду (фактичний баланс показує скільки фактично відпрацював один робітник за цей же період).

В балансі робочого часу одного робітника визначають:

• календарний;

• номінальний;

• корисний (ефективний) фонд робочого часу.

Календарний фонд (Т_кал) – 365 або 366 днів.

Номінальний фонд (Т_н) - показує, яку кількість днів максимально може відпрацювати один робітник протягом планового періоду. Визначається він шляхом вирахування від календарного фонду часу вихідних і святкових днів.

Корисний (ефективний) фонд (Т_еф) – показує скільки реально може бути відпрацьовано одним явочним робітником в середньому протягом планового періоду. Цей фонд завжди буде меншим номінального. При його розрахунку із номінального фонду виключають втрати робочого часу, що пов'язані з неявками на роботу з різних причин. При цьому при складанні планового балансу враховують причини, що дозволені законодавством, а при складанні фактичного балансу – всі причини.

Корисний (ефективний) фонд розраховується в годинах, виходячи з планованої середньої тривалості зміни.

14.4. Планування чисельності персоналу.

У державній статистичній звітності з питань праці передбачається розподіл працівників на персонал:

• Зайнятий основною діяльністю;

• Зайнятий неосновною діяльністю (обслуговуючі та інші господарства).

На промислових підприємствах персонал поділяють на дві великі групи:

1. Промислово-виробничий персонал (персонал основної діяльності) .

2. Персонал непромислових організацій, що знаходяться на балансі промислового підприємства (персонал неосновної діяльності).

В групі промислово-виробничий персонал (ПВП) виділяють категорії:

• робітники;

• учні;

• керівники і спеціалісти;

• молодший обслуговуючий персонал.

При плануванні чисельність розрізняють:

• явочну;

• спискову;

• середньоспискову чисельність працівників.

Явочна – це чисельність, яка обов'язково повинна знаходитись на робочих місцях в кожний даний момент часу для виконання виробничих завдань.

Планування явочної чисельності здійснюється так:

а) для робітників з відрядною формою оплати праці:

, (14.3)

де – виробнича програма в натуральних одиницях виміру;

– норма часу на одиницю виробничої програми (наприклад: людино-годин на 1 тонну);

– ефективний фонд робочого часу одного робітника;

– коефіцієнт виконання норм ( )

б) для робітників з погодинною формою оплати праці:

, (14.4)

де – кількість робочих місць з однаковою нормою обслуговування;

– норма обслуговування (кількість робітників, що обслуговують одиницю обладнання);

m – кількість груп обладнання з однаковою нормою обслуговування.

Спискова чисельність – це показники чисельності працівників спискового складу на певну дату.

Спискова чисельність ( ) характеризує всю чисельність підприємства, яка обліковується у відділі кадрів по списку на певний момент (дату). Вона необхідна для забезпечення явочної і завжди більше явочної.

Спискова чисельність планується так:

а) для перервних підприємств:

, (14.5)

б) для безперервних підприємств:

. (14.6)

Середньоспискова чисельність – показує, яка кількість працівників повинна бути (або фактично була) в середньому за певний період.

Обчислюється вона шляхом підсумування чисельності працівників спискового складу за кожний календарний день періоду, включаючи святкові (не робочі) і вихідні дні, і діленням одержаної суми на число календарних днів цього періоду.