Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
zed_2.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
30.12.2019
Размер:
76.11 Кб
Скачать

3/ Правовий статус суб’єктів зед та їх види.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та

особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і

дієздатність

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають

постійне місцезнаходження на території України (підприємства,

організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші

види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни,

консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні

фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні

об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи,

майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних

суб'єктів господарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб,

які не є юридичними особами згідно з законами України, але які

мають постійне місцезнаходження на території України і яким

цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати

господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської

діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України

(філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на

території України

- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської

діяльності України

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені

законами України.

Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління

в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій

4/ Види джерел правового регулювання зед.

До основних джерел належать:

1) міжнародні договори;

2) національне законодавство;

3) звичаї.

У практиці міжнародної торгівлі використовуються такі джерела міжнародного правового регулювання:

o Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980);

o Конвенція ООН про давність позову в міжнародній купівлі-продажу товарів (1974);

o Конвенція про право, що використовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (1985), та ін.

Найбільш широко в практиці міжнародної торгівлі використовується Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу, прийнята у Відні в 1980 р. Це міжнародний документ, що має практичне значення при підписанні і виконанні зовнішньоторговельних контрактів. Віденська конвенція була розроблена комісією ООН про право міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) з метою визначення єдиних норм, що регулювали б міжнародні торгові договори.

Учасниками Віденської конвенції є понад 30 країн, зокрема, Австрія, Китай, Німеччина, Італія, Польща, Швейцарія, СІЛА, Ірак, Франція та ін. На території України Конвенція вступила в дію з 1 лютого 1991 р.

Віденська конвенція складається з чотирьох частин і 101 статті, в яких докладно визначається порядок підписання договору міжнародної купівлі-продажу (ч. II) і його основні умови (ч. III). Віденська конвенція не регламентує всі аспекти міжнародної купівлі-продажу. Матеріали Віденської конвенції охоплюють широке поле питань з регламентації договірних відносин між контрагентами з різних країн походження.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]