7.Економ.Теорія. Її виникнення, розвиток та становлення.

Ксенофонт (5 ст. до н.е.) ввів термін економіка, закони про домогосподарства. Досліджує розподіл праці.2 ф-ції грошей-нагромадження і обіг. Аристотель( 4 ст. до н.е.) «Політика», «Нікомахова етика». Досліджує рух товарів, благ, грошей. Економіка – рух товарів, хрематистика – рух грошей. Досліджує обмін.

Ф.Аквінський(13 ст.) створив вчення про справедливу ціну. Висновок: ціна визначається витратами праці. Всі ці теорії, всі досягнення ще не представляли економічної науки. Це короткі дослідження.

Перша системна наука – меркантилізм. Це наукова теорія. Монкрет'єн в 1615 р. ввів термін «політична економія». Т.Мен( Англія), А.Серра (Італія),І.Посошков (Росії). Багатство нації-золото і срібло. Більше продавати і менше покупати. Меркантилізм виникає в умовах первинного нагромадження капіталу. З'являється класична політекономія. Досліджують виробництво, багатство - товари, які вироблені. (Петті, Буагільбер, Сміт, Рікардо)Кене – створив первинну нац. економіку, економічну таблицю. Подальшому теорія відтворення розробляє К.Маркс, він з'ясовує суть суспільного відтворення. Розш.відтворення – частина додаткової вартості іде на збільшення та нагромадження капіталу. Процес суспільного відтворення Маркс бере за 4 роки, але при цьому виходить з незмінного співвідношення між постійним і змінним капіталом. Виводить: безробіття, зростання органічної будови. І в зв'язку з цим Ленін в 1924 р. видав статтю з приводу « питання про ринки». В цій роботі бере схему Маркса, усю її застосовує, але враховує органічну будову капіталу і підтверджує основні висновки Маркса і відкриває закон переважного розвитку.

Кене, Маркс і частково Ленін розкрили суть функціонування нац. економіки. Розробили ідеальний механізм економіки. Перехід до аналізу реальної нац. економіки першими роблять представники Лозаннської школи- Вальрас, Каретто. Вальрас робить спробу створити ідеальну модель рівноважної економіки. В подальшому економ. теорія досліджує процес функ-ня нац. економіки з урахуванням можливості державного втручання у цей процес. Потім досліджували монетаристи, а потім інституціоналісти.

8.Класична теорія.А.Сміт, д.Рікардо

Виникнення і розвиток класичної економічної теорії відбулися в кількох варіантах, насамперед французькому і англійському, фран-цузький дістав назву фізіократії, а англійський - промислової, або англійської, школи, в якій класична школа досягла вищого рівня і вигляду. Особливі варіанти класики розвивали також Ж. Б. Сей, Т. Р. Мальтус, С. Сісмонді.Термін "фізіократія" (від грец. fisios- природа і cratos - сила, влада, панування; дослівно - "влада природи") вдало відбиває сут-ність однієї із впливових шкіл класичної економічної теорії.Основоположник фізіократії Ф. Кене часто брав епіграфами до своїх праць вислови Ксенофонта і Арістотеля, в яких землеробство визнавалось -найважливішим і привілейованим занятгям. Ще далі пішли інші провідники фізіократії - А. Р. Ж. Тюрго (.1727-1781), В. Р. Мірабо (1715-1789), Г. Ф. Летрон (1728-1780), П, Мерсьє де ла Рів'єр (1720-1793), П. С. Дюпон де Немур (1739-1817). Вони вважали продуктивною галуззю лише землеробство, єдино продук-тивною - землеробську працю, продуктивним капіталом - лише капітал, вкладений у сільське господарство. На думку фізіократів, тільки в землеробстві виникає чистий продукт (доход), як надли-шок над витратами виробництва.Фізіократи піддали критиці меркантилізм з основних питань теорії та практики. Зокрема, вони, на противагу меркантилістам, вважали, що "гроші - не багатство, якого люди потребують для задоволення своїх потреб. Лише блага, необхідні для життя і для щорічного відтворення цих же благ, є такими, до володіння якими необхідно прагнути'". Розглядаючи гроші тільки як засіб обігу, фі-зіократи вважали їх посередницьким багатством, яке зайняло міс-це первісних цінностей. Воно відразу ж зникло б при відсутності відтворення.Головна теоретична заслуга фізіократів полягала в тому, що вони здійснили науковий аналіз суспільного відтворення. В своїй знаме-нитій "Економічній таблиці" (1758) Ф. Кене проаналізував склад сукупного суспільного продукту, рух його елементів як необхідну умову нового процесу виробництва і відтворення класів у соціаль-но-економічній структурі суспільства."Економічна таблиця" охоплює три зазначені класи, щорічно отримуване ними багатство і описує процес обміну між ними у вигляді ряду послідовних актів купівлі-продажу. При цьому продукти і гроші рухаються у протилежному напрямі.Представники англійської класичної школи (А. Сміт, Д. Рікардо та ін.) критично подолали обмежувальний галузевий підхід фізіократів у тлумаченні питань, які тут розглядаються. По суті спільною для них є знаменита категорія "невидимої руки" (INVISIBLE hand), введена А. Смітом, під якою класики розуміли стихійну дію об'єктивних економічних законів в умовах вільної конкуренції, механізм саморегулювання ринкового господарства. В своїй головній праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776) А. Сміт неодноразово звертав увагу на спільні для класиків положення про те, що, дбаючи про свій власний інтерес, вигоду, кожний товаровиробник тим самим найкраще задовольнятиме і суспільні інтереси. Ідея збігання особистих і суспільних економічних інтересів - одна з центральних і найважливіших у класичній економічній теорії.

Класики всебічно обгрунтували принцип лесефер (laisser faire- не заважай), тобто державного невтручання в економічне життя. А. Сміт чітко визначив і грунтовно проаналізував три великі галузі, в яких неможливо обійтись без втручання держави (національна оборона, захист правопорядку і кожного члена суспільства, забезпечення громадян необхідними суспільними благами, які не може або не бажає виробляти приватний бізнес)..Досягнення класичного стану не означає існування повної єдності поглядів представників пануючого напряму і зникнення інших периферійних напрямів. А. Сміт наголошував на дослідженні зростання виробництва багатства народів та об'єктивних законів, що управляють ним, а Д. Рікардо і С. Сісмонді - на розподілі цього багатства і його законах. Були відмінності в теорії реалізації, з одного боку, Ж. Б. Сея і Д. Рікардо, які вважали неможливими загальні кризи надвиробництва, і, з іншого боку, Т. Р. Мальтуса і С. Сісмонді, які дотримувались протилежного погляду. Щодо теорії вартості, якій класики надавали виключно важливого значення, то і тут спостерігаються принципові відмінності. При всій непослідовності, суперечливості в різноманітних трактуваннях в артості А. Сміт тяжів до трудової теорії вартості. Д. Рікардо свідомо поклав її як вихідний методологічний пункт дослідження в основу свого економічного вчення і намагався дослідити, наскільки всі інші еконо-мічні категорії відповідають (або суперечать) основній, на його думку, категорії - трудовій вартості. Ж. Б. Сей дотримувався теорії продуктивності трьох факторів виробництва, але поряд з цим висував також теорії витрат виробництва і попиту та пропозиції.Головним представником фізіократії був В. Н. Каразін (1773-1842), ініціатор заснування Харківського університету і реформи освіти в Російській імперії. Щодо англійської класики, то вона дійшла в Україну ще за життя її основоположника Д. Рікардо і панувала тут до першої світової війни. Хронологічно більш пізнє становлення та існування першого класичного стану в країнах так званого другого ешелону посилювали його гетерогенність, зумовлювали своєрідне "накладення" на теорії класичної політекономії концепцій, притаманних другому класичному станові.