36.Поняття соціально-орієнтованої ринкової економіки і шляхи переходу до неї.

Для тих країн,які мали неринкову форму виробництва,для них в зв’язку зі зміною політичного устрою,постало питання про перехід до ринкової економіки.

Історичний досвід показує 2 шляхи до соціадьно-орієнтованої ринкової економіки:

1.еволюційний шлях(Китай,Угорщина);

Ці перетворення спиралися на діючу інституціональну структуру.Цей шлях практично ліквідує можливих соціальних потрясінь.Еволюційний перехід дав можливість зменшити тягар переходу,який падав на плечі окремої людини.

Недоліки:

…відсутність глибоких,демократичних,одноразових перетворень;

…цей перехід довготривалий.

2.Шокової терапії.Мета:зробити кардинальні перетворення в суспільстві.

Переваги:

…відразу можна вводити демократичні засади.Застосовувалася в Польщі,Чехії,Словакії.В деяких країнах цей перехід був максимально жорстоким і включав реституцію та перлюстрацію.Негативний момент полягає в надзвичайно гострих конфліктах.

Для України еволюційний шлях був практично нереальним.В наших умовах соціалістична іфдея була дуже дискридитована. З іншого боку соціалізм в нашій державіхарактеризувався страшеним дефіцитом і низькою якістю.

Україна прийшла по другому шляху. На відміну від країн західної Європи ми мали менше можливостей для такого переходу. У нас не було приватної власності,підприємницької діяльності. Наслідком цього стала глибока і досить довготривала економічна криза.

В певній мірі цей перехідний процес ще відбувається в державі.Ми не маємо ринку землі,ми маємо низький рінолк цінних паперів,ми маємо неринкове,нереформоване житлове комунальство.

37.Теорії дежавного управління економікою (теорія Дж.Кейнса,неокейнсіанці).

Джон Мейнард кейнс (1883-1946).Професор політекономії Кембриджського університету, політичний діяч. Він є засновником теорії державного регулювання.Кейнс зробив глибокий аналіз того стану ринкової економіки,який мав місце в першій половині 20ст. Зробивши цей аналіз, він прийшов до висновку,що в умовах розвитку ринкової економіки необхідно втручання держави.

Кейнс робить висновок про причину кризових явищ в недостатності попиту.Весь попит аналізує як сукупний попит.Втручання держави безпосередньо у виробничий процес з метою перетворення неефективного попиту в ефективний.Це втручання держави повинно йти на збільшення інвестицій в державі.

По Кейнсу це збільшення інвестицій веде до збільшення національного доходу і зменшення безробіття.Кейнс доводить,що механізм втручання держави в економіку передбачає як втручання держави в ререрозподільчий процес.

Кейнсіанство було практично застосовано,яка дала потужний економічний ефект.В другій половині 20ст. його теорію державного регулювання продовжують неокейнсіанці.

Акселератор-цей коефіцієнт показує ступінь збільшення інвестицій від доходу. Теорія мультиплікатора і акселератора призводять до комулятивного ефекту.В подальшому Хансен розробляє теорію вбудованих стабілізаторів,які автоматично діють і характеризують взаємозв’язок між зростанням доходу і зростанням податків.Ці теорії носять абстрактнотеоретичний характер,використовуються через розробку економічної політики держави.

Головний твір: «Загальна теорія зайнятості,відсотку та грошей».

Прикладом застосування на практиці кейнсіанської концепції може служити здійснення нового курсу Ф.Рузвельтом у США в результаті прийняття низки законів:про введення мінімальної заробітної плати,про соціальне забезпечення та виплати з безробіття,про підтримку фермерського господарства і малого бізнесу та ін.

38.Причини,які обумовлюють необхідність втручання держави в економіку. Взагалі необхідність втручання держави в ринкові механізми зумовлюється багатьма причинами, проте в нас існують і свої власні підстави, які обумовлюють цілковиту неможливість становлення і функціонування національного ринку як самодостатньої саморегульованої системи, а відтак його регулювання виявляється просто неуникним. Перша і найважливіша з цих причин полягає в хибності спроб обгрунтування вітчизняними економістами необхідності введення елементів ринкового саморегулювання економіки в умовах, коли майже сто відсотків власності перебувало в руках держави. Монополісти отримали в свої руки важелі вільного ціноутворення: ціновий хаос, гіперстагфляція, необгрунтована диференціація доходів різних груп населення тощо.Другою причиною, що обумовлює необхідність введення такого регулювання, є те, що Україна опинилась у становищі відокремленого від заводу цеху, який випускає напівфабрикати. За цього всі спроби запустити в цьому окремому цеху механізми вільного ринку, як і намагання розповсюдити принципи ринкового саморегулювання на його взаємини з постачальниками сировини і виробниками готової продукції, загрожують внутрішньо- і зовнішньоекономічним колапсом. Саме намагання стати більшими ринковиками за тих, хто століттями притримувався основних заповідей ринку, а відтак відмовитися від його регулювання призвели до виникнення таких аномалій в економіці і в соціальній сфері, які в очах багатьох людей можуть поставити під сумнів ідею переходу від командної до ринкової економіки взагалі. Таким чином, прагнення повністю підпорядкувати побудовану на антиринкових закономірностях економіку постсоціалістичного типу механізмам ринкового саморегулювання виявилося хибним за своєю суттю. Отже, доведеться зробити такий невтішний висновок: наша напівринкова економіка потребує навіть більшого регулювання, аніж повноцінна ринкова Наступна причина провалу подібних спроб логічно випливає з попередньої. Вона полягає в тому, що необхідність регулювання ринку обумовлена неуникним розривом зовнішньоекономічних зв'язків України з країнами близького зарубіжжя. До того ж і внутрішньоекономічні зв'язки вочевидь залишаються не надто ефективними, що також унеможливлює управління економікою виключно ринковими засобами. Ще 5–6 років тому, в часи зародження вітчизняного ринку поряд з тоталітарним плановим господарством, можна було тішити себе ринковим романтизмом, однак сьогодні вважати ринок автоматичним і безвідмовним інструментом немає жодних підстав. Загальновідомо, що ринкова економіка породжує негативні явища (безробіття, зростання цін та ін.), з огляду на що доводиться вживати спеціальні заходи для соціального захисту населення, спрямовані на підтримку певного життєвого рівня (допомога безробітним, індексація доходів, захист споживачів тощо). Незважаючи на це альтернативи ринковій економіці сьогодні немає.