27.Зовнішньоекономічний потенціал України.

Економічний потенціал країни характеризує можливості національної економіки виробляти матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби суспільства. Ці можливості дають всі наявні в країні ресурси — виробничі, матері -альні, трудові, природні, фінансові, науково-технічні, інформаційні та ін. Відповідно економічний потенціал включає як складові частини виробничий, трудоресурсний, фінансовий, науковий та інші види потенціалів. Країна не може забезпечити розвиток своєї економіки без міжнародног поділу праці.Трудоресурсний потенціал характери -зується кількістю і якістю робочої сили. Економічна криза в країні спричинила появу безробіття і неповної зайнятості населення, масову трудову еміграцію як у Росію, так і в країни Європи, Америки, інших регіонів світу. Ми маємо високорозвинене будівництво суден, літаків, танків. Маємо перевагу у сільському господарстві. Виробництво цукру(конкуренти Бразилія, Індія), олії, картоплі. Росія має щорічну потребу в 3,5 млн т. цукру. Фінансові можливості України поки що дуже скромні. Річний державний бюджет країни менший, аніж бюджети окремих міст розвинених країн Заходу. Найбільш універсальними показниками, що характеризують економічну могутність країни, є її валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП). Валовий внутрішній продукт держави — це сукупна вартість за ринковими цінами усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у даній країні впродовж одного року (враховуючи надходження від їх експорту). ВВП охоплює результати економічної діяльності підприємств, організацій, закладів і окремих осіб, незалежно від їх державної приналежності та громадянства, які зайняті підприєм ниц- твом на території даної країни.     Валовий національний продукт відрізняється від ВВП тим,що враховує доходи фірм і громадян даної країни, отримані за кордоном, проте виключає доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в даній країні. Жодна з держав світу в сучасних умовах не може існувати відокремлено від інших країн та бути ізольованою від тих процесів, які відбуваються в регіоні або частині світу, де вона знаходиться. Країни, їх національні господарства взаємодіють між собою у виробничій, економіч - ній, політичній, військовій, культурній, гуманітарній, екологічній та інших сферах. Для реалізації цих відносин між країнами встановлюються дипломатичні стосунки, укладаються угоди, договори, що регулюють різні напрямки співробітництва. Країни прагнуть брати участь у міжнародних глобальних організаціях (ООН, Міжнародному валютному фонді — МВФ, СОТ та ін.), створюють міждержавні регіональні орга- нізації — економічні (наприклад, Європейський Союз — ЄС), військово-політичні (Організація Північноатлантичного договору — НАТО). Отже, міжнародний поділ праці полягає у спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів готової про- дукції, її частин, а також послуг і в подальшому товарному обміні ними на світових ринках. "Обличчя" країни у міжнародному поділі праці визначають галузі міжнарод- ної спеціалізації, продукція яких значною мірою зорієнтована на експорт. У міжнарод ному поділі праці Україна виділяється, насамперед, сировинними, капітале- та матеріаломісткими галузями (добувна промисловість, сільське господарство та галузі, що розвиваються на їх первинної переробки.    Основу експорту складають чорні метали та вироби з них (прокат, труби), продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості , неральні продукти (залізна і марганцева руда, концентрати, вугілля, цемент і будівельні матеріали, сіль та ін.), сільськогосподарські та продовольчі товари (цукор і вироби з нього, зерно, олія, м'ясо, молоко і молокопродукти та ін.).   Основу імпортних надходжень становлять мінеральні продукти (майже 47%), насамперед паливо (природний газ, вугілля, нафта та продукти її перегонки), машини, устаткування і транспортні засоби. В Україну завозиться також продукція хімічної, фармацевтичної, харчової і легкої, деревообробної і целюлозно-паперової галузей.    Зовнішньоторговельними партнерами України є приблизно 190 країн і територій. Майже половина всього обсягу експортно-імпортних операцій припадає на країни колишнього СРСР, насамперед Росію, яка є основним партнером у зовнішній торгівлі, а також Туркменистан, Білорусь, Молдову і Казахстан. Серед інших країн найбільше операцій здійснюється з Німеччиною, США, Туреччиною, Італією, Польщею, Словаччиною, Угорщиною. Проблеми: в реалізації зовнішньо-економічного потенціалу

1. Проблема структури експорту(сировинні товари)10-12% машинобудівна продукція

2. Входження в міжн.економічний простір.

3. Отримання вільної економічної зони з Європою. З ми не маємо з Росією вільної економ. Зони

4. Проблема якості нашої продукції