24. Будівельний комплекс України.

Будівельний комплекс - це сукупність галузей матеріального вироб­ництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будів­ництво. До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріаль­ного виробництва: будівництво, промисловість будівельних матеріалів, виробництво будівельних конструкцій і деталей. Будівництво охоплює всі регіони країни. Потужні будівельні організа­ції створені у великих містах.Промисловість будівельних матеріалів. Найбільш важливими підгалузями будівельної промисловості є: виробництво стінових матеріалів, цементна промисловість, видобуток і первісна обробки мінерально-будівельних матеріалів, склоробна промис­ловість, виробництво облицювальних, оздоблювальних матеріалів, вироб­ництво санітарно-технічних виробів. Для більшості підгалузей загальною сировинною базою є нерудні корисні копалини, багато з яких зустрічають­ся повсюдно. За останній час у виробництві будівельних матеріалів все ширше стали використовуватися вторинні ресурси, відходи інших галузей промисловості - доменні шлаки, зола електростанцій та ін.Значення сировинного і споживного факторів для різних галузей, ста­дій технологічного процесу і типів підприємств є неоднаковим. З цієї точки зору можна розрізняти: • галузі переважно сировинної орієнтації - перш за все це первинна обробка природних будівельних матеріалів (граніту, мармуру, бутового каменю та ін.), а також виробництво цементу, цегли, азбоцементних і шиферних виробів, вогнетривких матеріалів, скла, керамічних труб, гіпсу, вапна та ін.; ■ галузі з орієнтацією переважно на споживача - виробництво бето­ну, залізобетонних виробів і конструкцій, м'якої покрівлі, санітарно-технічних виробів та ін.

Видобуток будівельних матеріалів, їх транспортування, виробництво будівельних металів і, нарешті, саме будівництво є джерелом забруднен­ня повітря (наприклад, пил і гази при виробництві цементу) і порушення рельєфу землі (відкриті розробки). Тому у великих центрах розміщен­ня галузі (особливо цементної) є потреба у проведенні системи заходів з охорони навколишнього середовища. Найпотужнішими цен­трами промисловості будівельних матеріалів є Київ, Харків, Одеса, Дні­пропетровськ, Кривий РІг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь.

Цементна промисловість. Це матеріаломістка галузь, тому цемент­ні заводи розміщуються в районах видобутку сировини. Найбільші цен­три цементного виробництва України - Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієво (Донецька обл.). Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ (Дніпропетровська обл.), Балаклея (Харківська обл.), Миколаїв (Львів­ська обл.), Здолбунів (Рівненська обл.), Ямниця (Івано-Франківська обл.), Кам'янець-Подільський (Хмельницька обл.), Бахчисарай (Автономна Республіка Крим), Вільшанка (Миколаївська обл.), Одеса.

Виробництво збірного залізобетону і залізобетонних конструкцій.В країні діє 25 виробничих об'єднань по виготовленню комплектів збірних залізобетонних конструкцій і деталей, основними з яких є Хар­ківське, Львівське, Криворізьке, Луганське, Сумське. Домобудівні комбі­нати розмішені в усіх областях країни (найбільш потужні комбінати зо­середжені в Києві, Донецьку, Луганську, Запоріжжі, Одесі).

Виробництво будівельної цегли. Оскільки сировина для її виго­товлення є майже всюди, розміщення цих виробництв орієнтується на споживача. Великі центри виробництва будівельної цегли - Київ, Хар­ків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Чернігів, Івано-Франківськ, Слов'янськ, Бахмут, Багато цегельних заводів споруджено в сільській місцевості. Промисловість будівельних матеріалів характеризується дуже низь­ким рівнем механізації та автоматизації технологічних процесів, невели­ким асортиментом продукції, низькою її якістю. Тому підприємства галу­зі потребують модернізації і реконструкції, розширення випуску нових будівельних матеріалів, збірних будівельних конструкцій тощо. Особливості розміщення і розвитку будівництва характеризують­ся тривалим виробничим циклом, з нерухомими територіально закріпле­ними об'єктами, які зводяться (промислові будинки, житлові будинки, електростанції, трубопроводи тощо), а також високою залежністю вироб­ництва від географічних умов.

У процесі спеціалізації виділились окремі види будівництва - промис­лове, транспортне, житлове, водогосподарське та ін. При розміщенні об'єктів капітального будівництва слід враховувати наявність будівельної організації, вирішуючи питання доцільності розмі­щення ще на допроектній стадії. Найважливіші фактори, на основі яких обираються райони і пункти будівництва, - це трудовий, сировинний, па­ливно-енергетичний, водний та ін. Значний вплив на будівництво чинять кліматичні особливості різних регіонів. Вони впливають, перш за все, на сезонність відкритих будівельних робіт. При виборі конкретних майдан­чиків для будівництва промислових підприємств, при спорудженні доріг, транспортних і гідротехнічних об'єктів важливе, а нерідко і вирішальне значення набувають такі географічні умови, як рельєф місцевості, грун­ти і грунтові води, карстові явища, сейсмічність, які в тій чи іншій мірі впливають на вартість будівництва і його організацію.

25. Транспорт і зв'язок як складові господарського комплексу України В Україні отримали розвиток всі види транспорту. Об'єднанні тран­спортними вузлами, вони утворюють транспортний комплекс. Тектонічна стабільність, рівнинний рельєф, давні господарські освоєння території та деякі інші фактори сприяють розвитку транспортної мережі. Велику роль відіграють зв'язки між всіма видами транспорту.За транспортно-географічним положенням Україна знаходиться в над­звичайно вигідних умовах. Це особливо стосується напрямку захід - схід (з Західної та Середньої Європи до Східної Європи та Азії, і навпаки), а також північ - південь (з Північної Європи до Ближнього Сходу, і на­впаки). До сьогоднішнього часу ці переваги транспортно-географічного положення практично не використовувалися. Залізничний транспорт отримав в Україні досить високий рівень розвитку. Займас перше місце за вантажообігом і друге (після автомо­більного)- за пасажирообігом, відповідно 14,6% І 9,5%. Він виконує важливі функції по перевезенні пасажирів та вантажу у внутрішньодер­жавному і особливо в міждержавному сполученні. Загальна довжина за­лізниць становить на 2007 рік 23 тис. км (2/3 з них- електрифіковані). Найгустіщу мережу заліз­ниць мають промислові райони Донбасу, Придніпров'я та західні області України. Залізниці здійснюють прямий та транзитний зв'язок України з Росією, Білоруссю, країнами Балтії, Молдовою, Польщею, Чехією, Угорщиною, Словаччиною, ФРН, Румунією.Найбільші залізничні вузли: Харків, Київ, Одеса, Львів, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дебальцеве, Жмеринка, Чоп, Лозова, Стрий, Ковель,Коростень, Шепетівка, Здолбунів, Помішня, П'ятихатки, ст. ім. Т. Шев­ченка та ін. Важливою проблемою для України в плані її інтеграції в європейську єдину залізничну систему є приведення ширини української колії (1524 мм) до європейського зразку (1435 мм), як в Польщі, Словаччині, Угор­щині, Румунії та ін. Необхідно також ввійти в європейську програму бу­дування швидкісних магістралей (швидкість 200-300 км/год). Автомобільний транспорт міцно утримує перше місце за перевезен­ням пасажирів та друге - за вантажообігом. Протяжність автошляхів біля 170 тис. км (155 тис. км доріг має тверде покриття), якість їх за європейським стандартами - незадовільна. Недосконалий автопарк та відсутність необхід­ного сервісу на дорогах роблять автотранспорт одним з найдорожчих видів транспорту. Внаслідок переважно рівнинного характеру рельєфу України ав­томобільний транспорт розвивається більш менш рівномірно по всій її тери­торії, правда, більш густа мережа автошляхів - на заході держави.Через територію країни прокладені важливі міждержавні та міжре­гіональні автомагістралі: Москва - Київ — Львів — Ужгород - країни Цен­тральної Європи; Санкт-Петербург — Одеса; Москва — Харків - Севасто­поль; Київ — Дніпропетровськ — Донецьк та ін. В перспективі планується зв'язати Україну сучасними швидкісними магістральними автошляхами з країнами Західної та Центральної Європи. Планується вдосконалення транспортних засобів, перехід на екологічно чисті види палива (поки що автотранспорт - один з найбільших забруднювачів атмосфери), створен­ня розгалуженої автосервісної мережі і т.д. Морський транспорт. Морський транспорт включає судна різних типів і призначень, морські порти й шляхи, судноремонтні підприємства та суднопідйомне устаткування, засоби зв'язку та електрорадіонавігації тощо. Широко використовується для внутрішніх і, особливо, міжнарод­них перевезень. Морський транспорт концентрується виключно на півдні країни - на побережжі Чорного і Азовського морів, тобто в Азово-Чорноморському басейні, який через Босфор і Дарданелли зв'язаний із Середземномор'ям, а потім - зі Світовим океаном. Організаційно морський транспорт України складається з трьох мор­ських пароплавств: Чорноморського, Азовського і Українського Дунай­ського. Головними вантажами є нафта і нафтопродукти, залізна руда, зер­нові вантажі, будівельні вантажі та ін.Морські порти. Найбільші морські порти України розміщені в Азово-Чорноморському басейні.До складу Чорноморського пароплавства входять морські порти Оде­са, Іллічівськ, Південний, Білгород-Дністровський, Миколаїв, Очаків, Херсон, Євпаторія, Севастополь, Ялта, Феодосія. Управління пароплав­ства розмішене у м. Одеса.Азовському морському пароплавству (центр управління в Маріуполі) підпорядковані морські порти Маріуполь, Бердянськ, Керч.До складу Українсько-Дунайського пароплавства (управління в Ізмаї-лі) входять морські порти Ізмаїл, Кілія, Рені.Постійно діють три міжнародні паромні переправи - українсько-бол­гарська Одеса-Варна, українсько-грузинська Одеса-ПотІ та українсько-російська Керч-Тамань.

Річковий транспорт здійснює перевезення вантажів переважно вну­трішніми водними (природними і штучними) шляхами. Довжина внут­рішніх судноплавних шляхів, що експлуатуються в Україні, становить 4,5 тис.км, у т.ч. довжина штучних водних судноплавних шляхів - 2,2 тис. км. Щорічний вантажообіг річкового транспорту не перевищує в серед­ньому 10 млрд-т/км.У складі річкового флоту країни 9 портів. Найбільшими механізованими річкови­ми портами із сучасними перевантажувальними машинами, портальни­ми і плавучими кранами та іншою технікою є Київський, Дніпропетров­ський, Дніпродзержинський. Запорізький, Херсонський, Кременчуцький, Черкаський, Миколаївський, Чернігівський. Основний обсяг перевезень вантажів здійснюється по Дніпру та Десні. Особливе значення має Дунай, який зв'язує Україну з Румунією, Болгарією, Сербією, Угорщиною, Сло­ваччиною, Австрією, Німеччиною. Річкові порти Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв та інші зайняті переробкою зовнішньо­торгових вантажів.

Трубопровідний транспорт поділяється на магістральний (загаль­ного користування) і технологічний. Він об'єднує магістральні нафто­проводи, нафтопродуктопроводи, газопроводи і відводи від них, а також магістральні водопроводи, призначені для транспортування води на ве­ликі відстані, крім того до нього належать етиленопроводи, аміакопроводи, вуглепроводи тощо.В Україні функціонує велика кількість магістральних газопроводів. Перший магістральний газопровід довжиною 70 км був збудований від м. Дашава до Львова. Від м. Дашава збудований газопровід до Києва, який продовжено через Брянськ (Росія) до Москви. Також діють газопроводи Шебелинка- Харків, Шебелинка- Полтава- Київ, Шебелинка- Дні­пропетровськ - Кривий Ріг - Ізмаїл та інші. Споруджено газопроводи із Прикарпаття до Мінська, Риги, Польщі.Введено в дію магістральний газопровід "Братерство" від м. Долина до м. Шаля.Територією України проходять газопроводи „Союз" та Уренгой - По-мари - Ужгород; трансконтинентальна нафтомагістраль „Дружба"; ма­гістральний нафтопровід Лисичанеьк-Кременчук; магістральний нафто­провід Центр - Захід; нафто-продуктопроводи від нафтопереробних за­водів Кременчук - Лубни - Київ, Кременчук - Кіровоград - Черкаси, Лисичанськ - Нижньодніпровське та ін.Найбільша густота трубопровідного транспорту відмічається на заході України, дещо менша - в її середній частині.

Повітряний транспорт. За об'ємом відправок пасажирів знаходить­ся на останньому місці - 2 млн. пасажирів, або 0,1%. За об'ємом відправлень вантажів також утримує останнє місце - 0,1 млн. тонн, або 0,01%.Повітряний транспорт - один з наймолодших видів сполучення. Його почали ширше використовувати для пасажиро- та вантажоперевезень тіль­ки в повоєнний час. Перевагами повітряного транспорту є швидкість, ціло-річність функціонування, можливість доставки вантажів у важкодоступні райони. Має важливе значення для перевезення пасажирів, пошти, цінних та термінових вантажів. Здійснює переважну більшість трансконтинен­тальних пасажироперевезень та перевезень товарів з невеликим терміномзберігання на значні відстані. Недоліки: висока собівартість, залежність від погодних умов. Найбільші аеропорти: Бориспіль, Жуляни (Київ), Донецьк, Одеса, Львів, Запоріжжя, Луганськ, Харків, Сімферополь.

Зв'язок - галузь народного господарства, яка забезпечує передачу та прийом інформації поштовим, телеграфним, радіо-, телефонним та ін­шим способами. Обслуговує всі галузі народного господарства, служить для задоволення побутових і культурних потреб населення.Зараз в Україні завершується перший етап виконання програми ство­рення єдиної національної системи зв'язку яка передбачає модернізацію «верхнього» рівня зв'язку в 23 обласних центрах, встановлення сучас­них цифрових АТС, створення волоконно-оптичної лінії зв'язку Північ - Південь, Схід — Захід. Відкрилась міжнародна телекомунікаційна лінія ГТІЖ, яка об'єднала Італію, Туреччину, Україну, Росію сучасним зв'яз­комРозпочався також процес створення власної системи супутникового зв'язку, який буде поєднаний із системою мобільного зв'язку. Для будівництва та експлуатації наземної інфра­структури створено підприємство «Укрзв'язоксупутник», яке налагоджує стосунки зі світовими компаніями - власниками систем супутникового зв'язку, а також із виробниками обладнання для супутникових систем.