20. Людський потенціал України.

ЛП має свою кількісну(чисельність) і якісну характеристику.Чисельність в 1913=35,3млн.чол.в межах нашої тириторії, але після1-ої світової ми втратили значну кількість населення, особливо під час голодомору 30х рр-загинуло 7-15 млн.чол. 2га світова війна забрала 6млн.чол. Пік населення був у1999р – 52,2млн.чол. на 2006рік населення – 46,6 млн. Чол. Причина зменьшення населення повязана зі зменьшенням народжувальності або перевищенням смертності.Населення країни - чинник її комплексного економічного та соціаль­ного розвитку. Його роль особливо зростає в густозаселених регіонах з недостатніми природними ресурсами. Головну роль воно відіграє як еле­мент продуктивних сил, тобто як трудові ресурси, хоч не слід ігнорувати і його роль як споживача (мається на увазі все населення, а не тільки його працездатна частина).Демографічна ситуація в країні визначається значною мірою міграці­ями населення. Важливим індикатором внутрішньо-регіональних пере­міщень населення є сальдо міграції між містом і селом.1932-1933 рр., подіями Другої світової війни на теренах нашої країни. З розвитком системної кризи, пов'язаної з трансформацією українсько­го суспільства, з 90-х років починається скорочення населення України (рис. 2.3.1), що на початок XXI ст. набуло хар В Україні на 100 народжених дівчат припадає 107 хлопчиків. Пере­вищення частоти смертності у хлопчиків-немовлят та у віці до 5 років - природний фактор. актеру демографічної кризи - однієї з найбільших загроз суспільному розвитку нації.Під трудовим потенціалом розуміють систему, що має просторову і часову орієнтацію, елементами якої виступають трудові ресурси з ура­хуванням усієї сукупності їхніх кількісних та якісних характеристик, за­йнятості й робочих місць.Кількісно трудовий потенціал визначається демографічними чинни­ками (природним приростом, станом здоров'я, міграційною рухомістю та ін.), потребами суспільного виробництва в робочій силі й відповідно можливостями задоволення потреби працездатного населення в робочих місцях.Якість трудового потенціалу - поняття відносне. Воно характери­зується показниками якості працездатного населення, трудових ресурсів, сукупного працівника або робочої сили. Ці якісні характеристики можуть бути розкриті за допомогою сукупності ознак: демографічних, медико-біологічних, професійно-кваліфікаційних, соціальних, психофізичних, моральних та ін.Одним з основних інструментів регулювання використання трудового потенціалу є баланс трудових ресурсів. Його складають за даними ста­тистичного обліку, демографічними розрахунками, даними відділів з ви­користання трудових ресурсів в обласних адміністраціях, міських бюро з працевлаштування та інформації населення. Чисельність усіх зайнятих у національному господарстві станом на початок 2006 року становила 20,7 млн. чол. Основна частка працездат­ного населення зайнята у промисловості та торгівлі (40,5%). Далі йдуть сільське і лісове господарство (19,2%), освіта (8%).

Багато професій у невиробничій сфері, переважно в охороні здоров'я, освіті, потребує більш високого рівня освіти і тривалої фахової підготов­ки. Більшість робітників та службовців, зайнятих у національному госпо­дарстві - жінки. Найбільше їх у галузях сфери обслуговування - 70-80%.Зростає питома вага працівників з вищою і середньою спе­ціальною освітою - 90% зайнятих. У сільському господарстві однією з найважливіших є проблема підвищення ефективності використання трудових ресурсів. У багатьох адміністративних районах сільськогоспо­дарські підприємства сезонно потребують додаткової робочої сили, не­зважаючи на те, що в цій галузі матеріального виробництва зосередже­но 3,9 млн. осіб, або майже 20% середньорічної чисельності зайнятих у господарстві. У нас є певні над­лишки працездатного населення, насамперед у малих містах. Наявність їх посилює можливість виникнення безробіття в умовах проведення ра­дикальної економічної реформи. За даними Державного комітету статистики України, у 2006 році бу­ло зареєстровано близько 2000 тис. Безробітних. Проблеми:1.низький рівень контролю за якістю навчання;2.низька якість підготовки фахівців з вищої освіти;3.дуже велика кількість ВУЗів;4. низбкий рівень профорієнтаційної роботи.

21. Загальна хар-ка виробничого потенціалу України Спроможність галузей господарства країни виробляти товари та по­слуги для населення та виробництва називають виробничим потенціа­лом.Виробничий потенціал формується основними виробничими фондами, до яких входять будівлі, споруди, трубопроводи, машини, устаткування тощо. В Україні існує понад 100 тисяч підприємств, однак більшість із них мають застарілі, дуже зношені, а то й зруйновані основні виробничі фонди, які потребують оновлення або ж демонтування. Виробничі ресурси характеризує висока міра зносу, вивільнення виробничих потужностей, висока собівартість продукції, матеріало-, енергоємність, фондомісткість виробництва. На підприємствах України фіксується гостра нестача квалі­фікованих менеджерів середньої та вищої ланок. Виробництво в Україні переважно низькотехнологічне, збиткове. Неподоланими залишаються та­кі негативні явища в економіці, як нецільове використання амортизацій­ного фонду, вимивання обігових коштів, високий рівень неплатежів, незбалансованість економічної системи, наявність диспропорцій в основних економічних балансах. Обсяг виробничих потужностей у промисловості складає близько 85% від обсягу 1990 р. Середній вік устаткування - 16-18 років і вдвічі перевищує відповідний показник у розвинутих країнах. Ви­буття застарілих виробничих потужностей набуває обвального характеру,що багаторазово перевищує введення нових. За часів становлення української держави наприкінці XX—на початку XXI ст. рівень продуктивності праці в окремих галузях економіки знизив­ся майже на 20%. На стільки ж підвищилась енергоємність виробництва. Україну на сучасному етапі розвитку характеризує технологічне відста­вання від розвинутих країн. Найбільшим виробничим потенціалом серед сфер-складових господар­ського комплексу в Україні характеризується промисловість, що орієнту­ється як на внутрішній, так і на зовнішній ринки. У промисловості створю­ється майже половина національного доходу країни. Вона характеризуєть­ся складною, розвиненою галузевою структурою, представлена потужним паливно-енергетичним і металургійним комплексом, сучасним багатогалу­зевим машинобудуванням, хімічною і нафтохімічною промисловістю, ви­робництвом будівельних матеріалів, легкою, харчовою галузями тощо.Найбільш розвиненими міжгалузевими комплексами України € - па­ливно-енергетичний, машинобудівний, металургійний, хімічний, агро­промисловий.Галузева структура економіки України є вкрай недосконалою. Най­більш розвиненими в країні є види економічної діяльності, які належать до первинного та вторинного секторів економіки. Дуже важливо най­ближчим часом наростити виробництво продукції машинобудівного, хі­мічного, агропромислового міжгалузевих комплексів.

22.Паливно-енергетичний та машинобудівний комплекси Паливно-енергетичний комплекс - це сукупність галузей промисло­вого виробництва, які здійснюють видобуток палива, виробництво елект­роенергії, їх транспортування та використання. До складу паливно-енер­гетичного комплексу входять галузі паливної промисловості (вугільна, нафтова, газова, торф'яна, сланцева) та електроенергетика, що включає теплові, гідравлічні, атомні електростанції та електростанції які працю­ють на нетрадиційних джерелах енергії. В структурі виробництва (видо­бутку) палива в Україні переважає вугілля. Разом з тим у споживанні паливно-енергетичних ресурсів домі­нуюча роль належить природному газу. Вугільна промисловість України своїм розміщенням орієнтується на запаси вугілля, зосереджені в основ­ному в Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському басейнах. В загальних запасах вугілля в Україні найвища питома вага належить До­нецькому басейну - 87,0% (близько 100 млрд. т), Львівсько-Волинсько­му та Дніпровському буро-вугільному басейні - відповідно 2,0% (біля 2 млрд. т) та 3,5% (4,1 млрд.т). Крім того, запаси вугілля є на території Хар­ківської і Полтавської областей та Закарпатської вугленосної площі . Нафтова І нафтопереробна промисловість України в своєму розмі­щенні орієнтується на родовища Передкарпаття - Долинське і Північно-Долинське, Бітків-Бабчинське, Орів-Уличнянське та інші, а також нафто­газоносної провінції на території Полтавської, Сумської та Чернігівської областей.В Україні розміщені і функціонують 6 нафтопереробних заводів Дрогобицький, Кременчуцький, Лисичанський, Надвірнянський, Одеський, Херсонський. Газова промисловість України орієнтується на 3 нафтогазоносні райони: Дніпропетровсько-Донецький(Сумська, Полтавська, Харківська, Дніпропетровська, Донецька, Луганська і Чернігівська області), Карпатський(Волинська, Львівська, Івано-Франковська, Чернівецька та Закарпатська області) та Причорноморсько-Кримський (Запорізька і Херсонська області, Автономна Республіка Крим). Забезпеченість споживання газу за рахунок власного видобутку в останні роки становить 20%.Решта газу імпортується з Росії та Туркменистану. Торфова промисловість розміщена в Поліссі.На території України загальні запаси становлять 2172,6 млн. Т.

В Україні експлуатують 3 типи електростанцій: теплові, гідравлічні та атомні, а також ті, які використовують енергію вітру та Сонця. Основними регіонами розміщення електростанцій є Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Харківська та Луганська області- на сході,Львівська та Івано-Франківська – на заході, Вінницька та Київська області- в центральній частині України.

Паливно-енергетичний комплекс України розвивається в умовах різ­кого дефіциту видобутку власного палива - на початок XXI століття па­ливні ресурси країни забезпечують лише 30-40% її потреб. Отже, поста­чання нафти і природного газу з інших країн відіграє визначну роль для економіки України.

Виняткове значення машинобудування пов'язане із забезпеченням ним знаряддями праці усіх ланок виробництва.Загалом машинобудування розміщене досить рівномірно по території України. На цьому фоні особливо виділяються вісім великих машино­будівних міст: Харків, Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Львів, Донецьк, Луганськ. На основі дії законів територіальної спеціалізації та комплексного розвитку в Україні сформувалося сім машинобудівних ра­йонів: 1. Харківський (центр - Харків) спеціалізується на енергетичному, транспортному, тракторному і сільськогосподарському машинобудуван­ні та випуску електротехніки І приладів; 2. Придніпровський (Дніпропетровськ) - виробництві металургійно­го устаткування, верстатів, транспортних, енергетичних, електротехніч­них і сільськогосподарських машин; 3. Донецький (Донецьк) -спеціалізується на виробництві машин і устат­кування для вуглевидобутку і чорної металургії, транспортних засобів; 4. Центральноукраїнський (Київ) - спеціалізується на випуску вер­статів, устаткування для хімічної і будівельної індустрії, транспортних засобів, електротехнічних машин, приладів, ЕОМ; 5. Подільський (Вінниця) - спеціалізується на сільськогосподарському і електротехнічному машинобудування, верстато- і приладобудування; 6. Західноукраїнський (Львів) - спеціалізується на приладобудуванні, виробництві верстатів, підйомно-транспортних машин, автобусів, ван­тажних несучих конвеєрів, вантажно-пасажирських автомобілів, сіль­ськогосподарських машин; 7. Південний (Одеса) - спеціалізується на випуску суден, верстатів, сільськогосподарських машин, кранів, приладів. В Україні розвинуте морське і річкове суднобудування. Головним чин­ником розміщення їх є орієнтація на морське узбережжя та внутрішні магістральні водні шляхи. Стратегічну роль у машинобудуванні виконує верстатобудування. Центром виробництва важких верстатів є Краматорськ.Автомобілебудування України випускає великовантажні (Кременчук), легкові (Запоріжжя, Луцьк, Сімферополь, Ужгород) автомобілі, мікроав­тобуси. Львівській автобусний завод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД. Літакобудування України є однією з найперспективніших галузей економіки. Його розміщення орієнтується на науково-дослідну базу та висококваліфіковані кадри. Центрами авіаційної промисловості є Київ і Харків.