1. Національна економіка. Загальне і особливе.

2. Структура національної економіки.

3. Показники розвитку національної економіки.

4. Становлення національної економіки України (історичний аналіз від початку до Київської Русї).

5. Становлення національної економіки від Київської Русі до виникнення УНР.

6. Становлення національної економіки від отримання статусу незалежної держави (1991р) до сьогодення.

7. Економічна теорія. Її виникнення, становлення та розвиток.

8. Класична теорія. А. Сміт, Д. Рікардо.

9. Інституціоналізм як напрямок розвитку економічної теорії.

10. Теорія суспільного добробуту («теорія держави загального благополуччя», «теорія благополуччя для усіх»).

11. Перехідна економіка і її особливості в Україні.

12. Шведська модель ринкової економіки.

13. Японська модель ринкової економіки.

14. Китайська модель ринкової економіки.

15. Німецька модель ринкової економіки.

16. Поняття економічного потенціалу і його загальна характеристика.

17. Характеристика земельного капіталу України.

18. Характеристика водних і лісових ресурсів.

19. Характеристика природних корисних копалин.

20. Людський потенціал України.

21. Загальна характеристика виробничого потенціалу України.

22. Паливно-енергетичний комплекс та машинобудівний комплекси.

23. Металургійний комплекс України.

24. Будівельний комплекс України.

25. Транспорт і зв'язок як складові господарського комплексу України.

26. Агропромисловий комплекс України.

27. Зовнішньоекономічний комплекс України.

28. Екологія і її стан в Україні.

29. Економічне зростання. Поняття, показники.

30. Основні моделі економічного зростання.

31. Фактори економічного зростання.

32. Інфраструктура ринку грошей.

33. Інфраструктура ринку цінних паперів.

34. Інфраструктура ринку робочої сили.

35. Інфраструктура товарного ринку.

36. Поняття соціально-орієнтованої ринкової економіки і шляхи переходу до неї.

37. Теорії державного управління економікою (теорія Дж. Кейнса, неокейнсіанці).

38. Причини, які обумовлюють необхідність втручання держави в економіку.

39. Бюджетне регулювання економіки.

40. Податки і податкове регулювання.

41. Грошово-кредитне регулювання.

42. Державні замовлення як елемент державного регулювання економіки.

43. Сутність соціально-економічної стратегії.

44. Соціально-економічне прогнозування.

45. Макроекономічне планування.

46. Державне програмно-цільове планування.

1. Національна економіка. Загальне і особливе.

Національна економіка та її особливості. Народне господарство будь-якої країни є продуктом тривалого історичного розвитку. Воно формується століттями в результаті поглиблення суспільного поділу та кооперації праці, ґрунтується на використанні наявних національних ресурсів і забезпечує реалізацію національних економічних інтересів цієї країни. Національна економіка характеризується певним рівнем розвитку продуктивних сил, типом економічної системи, характером суспільного відтворення, специфічним господарським механізмом, рівнем життя населення, зовнішньоекономічними зв'язками. Народне господарство країни є цілісним організмом. Воно об'єднує взаємопов'язану систем)' галузей, видів виробництв і територіальних комплексів. У цій системі органічно взаємодіють галузі матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок тощо) і галузі нематеріального виробництва (освіта, охорона здоров'я, культура). Природно, що співвідношення зазначених сфер і галузей, тобто структура економіки, рівень розвитку, ефективність функціонування мають значні відмінності в різних країнах. Чим розвиненіший науково-технічний потенціал країни, тим досконаліша система господарювання, тим краще використовуються переваги міжнародного поділу праці, тим вищі економічна та соціальна ефективність виробництва та рівень життя населення.Водночас національна економіка — не географічне поняття. Це не просто сукупність об'єктів матеріального та нематеріального виробництва, розташованих на певній території, а жива економічна система, що спроможна задовольняти потреби країни і захистити її інтереси, забезпечити її господарську та політичну самостійність. Історія знає багато прикладів, коли країни мали багаті природні та людські ресурси, але не могли ними самостійно розпоряджатися, займали залежне становище у світовому господарстві, а їхня економіка деградувала внаслідок хижацького господарювання іноземних держав.Отже, національна економіка є система економічних суб’єктів і зв’язків між ними, яка має просторово визначену і специфічно національну організаційну структуру.Національну економіку вирізняють серед інших економік такі ознаки: економічні зв'язки між господарюючими суб'єктами, обумовлені суспільним поділом праці; господарська цілісність; спільне економічне середовище, в якому діють суб'єкти господарювання; спільна система економічного захисту тощо.Вивчаючи національну економіку, макроекономіка досліджує: економічний потенціал країни та його розміщення, національний ринок, місце країни у глобальній економіці;специфіку форм прояву всезагальних економічних причинно-наслідкових зв'язків; ступінь втручання держави в економічну життєдіяльність країни;створення національного економічного порядку;економічну культуру, яка обумовлює поведінкові реакції членів суспільства тощо. Суб'єктами національної економіки є домашні господарства, підприємства і держава. Вони вступають між собою в економічні відносини, що можуть набувати форми вертикальних і горизонтальних зв'язків. Жодну з названих форм економічних зв'язків не слід ідеалізувати. їх треба використовувати в єдності для ефективного функціонування національної економіки.Будь-який економічний суб'єкт — домогосподарство, підприємство чи держава — є економічно відокремленим, а отже, мас певний економічний інтерес. Діяльність кожного економічного суб'єкта підпорядкована реалізації цього інтересу. Економічні інтереси суб'єктів різні й навіть суперечливі. Досягти єдності економічних інтересів усіх суб'єктів дуже складно, а абсолютної єдності — практично неможливо. Щоправда, ринкова економіка створює певні умови для досягнення єдності інтересів економічних суб'єктів країни.