4. Гібридна форма інституційних угод

Вертикально інтегрованою називається фірма, що включає більше однієї стадії виробництва кінцевої продукції, в протилежність неінтегрованій фірмі, що купує сировину і матеріали для виробництва товару. У економічній теорії розрізняють два типи вертикальної інтеграції:

• інтеграція «вперед» включає процес придбання фірмою підприємств, що відносяться до подальших стадій реалізації продукції;

• інтеграція «назад» припускає придбання фірмою підприємств–постачальників ресурсів.

Проте і неінтегрована фірма може укладати довгострокові контракти з своїми постачальниками і покупцями, в яких крім цін обмовляються особливі умови постачання і реалізації виробленої продукції, нормативи запасів, мінімальна або максимальна ціна перепродажу і т. ін. Такі типи контрактів називаються вертикальними обмеженнями.

Вертикально інтегрована фірма передбачає поєднання двох типів контролю: над власністю підприємств, що належать до різних стадій технологічного ланцюжка, і над їх поведінкою. Насправді ці види контролю можуть існувати відносно незалежно один від одного. У системі холдингу можливий вертикальний контроль над власністю фактично без контролю над поведінкою, а ринкова поведінка формальна самостійних підприємств, у свою чергу, може контролюватися у відсутність контролю над власністю. У останньому випадку говорять про вертикальну квазіінтеграцію, або вертикальний контроль, не закріплений відносинами власності.

Способи виникнення квазіінтегрованих об'єднань різні і залежать від конкретних особливостей економічної системи. У перехідній економіці контроль над постачаннями ресурсів і реалізацією продукції фірми може виявитися ефективнішим, ніж контроль над її власністю. Вертикальна квазіінтеграція виникає на багатьох монопсонических ринках проміжної продукції. Наприклад, контракти субпідряду, що підпорядковують політику дрібних виробників інтересам крупних покупців, забезпечують вертикальний контроль над поведінкою субпідрядників. До вертикальних обмежень відносяться контракти давальництва, або толлінгу, франчайзингу, а також всілякі альтернативні форми розрахунків.

4.1.Толлінг (давальництво).

Особливим типом вертикальної квазіінтеграції є відносини толлінгу, або переробки сировини на давальницьких умовах. Ці відносини прийняті не тільки на Україні, але і в усьому світі.

Толлінг – це вид взаємин між господарюючими суб'єктами, при якому власник сировини (толлінгер) передає його підприємству-переробнику, отримуючи у вигляді результату готову продукцію і відшкодовувавши суму понесених витрат по переробці і узгоджений відсоток прибутковості. При цьому договір припускає, що право власності як на сировину, так і на готову продукцію, залишається за власником сировини.

Причини використання толлінгу різні, але основною вважається можливість вільного перерозподілу прибутку від постачальника до переробника. Толлінг дає значний стимул для переробника до підвищення якості переробки, скорочення втрат у виробництві і підвищення обсягу виходу готової продукції. Якщо норматив виходу готової продукції фіксується, то його наднормативна частина є чистим прибутком переробника.

У практиці роботи по толлінгу використовуються чотири основні форми оплати послуг з переробки сировини:

1) оплата сировиною, коли певний відсоток сировини переробник отримує як плату за переробку решти частини;

2) оплата готовою продукцією. При цьому з виробленої продукції утримується певний відсоток в рахунок оплати за переробку;

3) оплата грошима за відсутності складнощів з реалізацією готової продукції у постачальника сировини;

4) оплата як така відсутня. У такому випадку норматив виходу готової продукції занижується на такий відсоток, щоб наднормативна його частина, що залишається у переробника, компенсувала витрати по переробці (на підприємствах з легальною бухгалтерією не використовується).

З погляду інституціонального аналізу використання толлінгу може бути пояснене особливою формою інтернаціоналізації трансакційних витрат: зовнішні трансакційні витрати, пов'язані з інформацією і забезпеченням контрактів, трансформуються у внутрішні неявні витрати вертикального об'єднання.

В Україні толлінг широко розповсюдився в алюмінієвій промисловості, чорній металургії, легкій і харчовій (цукровою) галузях, сільському господарстві (виробництво комбікормів, переробка молока, яєць і т. ін.). Це обумовлено в значній мірі проблемою неплатоспроможності виробників, особливо тих що випускають проміжну продукцію. Проте в цілому толлінг потрібно розглядати як одну з різноманітних схем роботи в бізнесі, особливу форму інституціональних угод.