
- •Тема 1. Предмет і метод інституціональної економіки, етапи розвитку інституціоналізму.
- •Література:
- •1.Теоретичні особливості інституціональної економіки.
- •2.Неокласична економічна теорія.
- •4.Традиційний інституціоналізм
- •Тема 2. Інститут плану і ринку.
- •Питання для обговорення:
- •Питання для самоперевірки
- •Література:
- •2. Литвинцева г.П. Институциональная экономическая теория: Учебник. – Новосибирск: Изд-во: нгту, 2003.С.17-34; 27-51.
- •3. Природа фирмы: Пер. С англ. /Под. Ред. О.И. Уильямсона, с.Дж. Уинтера. – м.: Дело, 2001.С.12-29; 36-45.
- •4.Уильямсон о.И. Экономические институты капитализма: Фирмы, рынки, “отношенческая” контрактация. – сПб.: Лениздат; cev Press, 1996. С.14-32.
- •Правила та їх види.
- •2.Суть, типи і функції інститутів
- •3.Інституціональна структура суспільства
- •Тема 3. Права власності.
- •Питання для обговорення:
- •Питання для самоперевірки:
- •1.Сутність та роль власності в економічній системі.
- •2.Режими власності.
- •3.Розподіл прав власності. Теорема Коуза.
- •Тема 4. Трансакції та трансакційні витрати.
- •Питання для обговорення:
- •Питання для самоперевірки
- •6.Якому типу характеристик благ відповідає трансакційна функція. 1.Зміст та види трансакцій.
- •3.Типи та класифікація трансакційних витрат.
- •Тема 5. Економічні організації.
- •Питання для обговорення:
- •Питання для самоперевірки
- •2.Організаційні особливості структури фірми.
- •3.Організаційно-правові форми фірм.
- •4. Гібридна форма інституційних угод
- •4.1.Толлінг (давальництво).
- •4.2.Франчайзинг.
- •Змістовний модуль 2. Інституціональна трансформація
- •Тема 6. Домогосподарство.
- •Питання для обговорення:
- •Питання для самоперевірки
- •1.Домогосподарство: поняття, функції, класифікація.
- •2.Домогосподарство як суб'єкт ринку.
- •3.Економічна поведінка домогосподарств
- •Тема 7. Держава як економічна організація.
- •Питання для обговорення:
- •1.Провали ринку
- •2.Сутність та цілі держави.
- •3.Функції держави.
- •4.Теоретичні моделі держави.
- •Тема 8. Контракти.
- •Питання для обговорення:
- •Питання для самоперевірки
- •1.Поняття та складові контракту.
- •2. Параметри контракту
- •3. Основні поняття контрактного права.
- •4. Типологія контрактів.
- •Тема 9. Людський капітал і мотивація.
- •Питання для обговорення:
- •Питання для самоперевірки
- •1.Сутність та особливості людського капіталу.
- •2. Інвестиції в людський капітал.
- •3.Аналіз інвестицій в освіту.
- •4. Поняття мотивації, потреби, винагороди.
- •Тема 10. Інституціональна трансформація економіки України.
- •Питання для обговорення:
- •Питання для самоперевірки
- •1.Основи інституціонального будівництва.
- •2.Власність як базисний інститут трансформаційної економіки.
- •3.Зміна форм і специфікація прав власності у процесі приватизації.
- •4. Інституціоналізація ринкової інфраструктури транзитивної економіки.
- •Питання до заліку з навчальної дисципліни «інституціональна економіка»
2.Організаційні особливості структури фірми.
Базовими формами внутрішньофірмової структури організації є унітарна (У-форма, або У-структура), холдингова (Х-форма, або Х-структура), мультидивізіональна (М-форма, або М-структура).
А) Під унітарною (У) формою О. Уильямсон розуміє традиційний тип організації фірми за функціональною ознакою.
Ознаками унітарної структури є:
1) вертикальні лінії влади; 2) функціональне ділення на відділи. Характерне відділення власності і управління.
Недоліки У-форми пояснюються тим, що властиві централізованій компанії слабкі сторони можуть стати небезпечними при зростанні обсягу адміністративних завдань, що вирішуються вищими менеджерами, а це не дозволить їм ефективно виконувати свої обов'язки.
З економічної точки зору виділяються наступні особливості У-форми.
По-перше, неможливість безпосереднього спостереження і вимірювання внеску функціональних підрозділів фірми в корпоративний прибуток.
По-друге, розміщення ресурсів по функціональних підрозділах залежно від активності їх керівників.
По-третє, прямий зв'язок між статусом керівників підрозділів і розмірами останніх, що визначає поведінку, в основі якої лежить установка на максимізацію частки корпоративних ресурсів, призначених їх підрозділам.
По-четверте, тенденція до зростання фірми за рахунок збільшення розмірів підрозділів без урахування чинника ефективності.
По-п'яте, прагнення керівників підрозділів до отримання різних дискреційних інвестиційних проектів, що виправдовують наявність в підрозділах надмірного персоналу. Б) Фірма з холдинговою (X) формою – це компанія, що володіє контрольними пакетами акцій або долями в паях інших фірм з метою контролю і управління їх діяльністю. Механізм контрольного пакету акцій дає холдинговій компанії право голосу, завдяки чому вона отримує можливість впроваджувати єдину політику і здійснювати єдиний контроль над дотриманням інтересів великих корпорацій або прискорювати процес диверсифікації. При цьому розміри холдингу можуть бути набагато менше розмірів підконтрольних фірм; останні утворюють піраміду, на вершині якої розташована холдингова компанія. Загальні відділи у підрозділів фірми-холдингу відсутні За визначенням холдинг здійснює функцію контролю, акції ж є засобом реалізації контрольної функції. На практиці не всі холдинги виступають в чистому вигляді, що зводиться до володіння акціями, управління діями і отримання і перерозподілу дивідендів дочірніх фірм. Існують змішані холдинги, які окрім чисто контрольних функцій здійснюють стратегічне керівництво комерційною діяльністю контрольованих фірм.
Перші холдинги виникли в США в кінці XIX в. і набули широкого поширення. Існують різні теоретичні пояснення появи холдингів: 1) розподіл риски; 2) залишковий контроль; 3) посилення ринкової влади. Цілі створення холдингів наступні:
• консолідація податкової політики. Між холдингом і його підприємствами укладається договір про відрахування, унаслідок чого прибуток або збитки підприємств переводяться безпосередньо на холдингову компанію. Це дозволяє холдингу враховувати збитки одного підприємства і прибутку іншого для сплати податків з частини прибутку, що залишилася;
• створення додаткових виробничих потужностей в результаті злиття підприємств під егідою холдингової компанії;
• проникнення через посередництво холдингових компаній у виробництво і збут різних товарів;
• проведення єдиної політики і єдиного контролю над дотриманням загальних інтересів великих корпорацій;
• прискорення процесу диверсифікації;
•централізація участі в капіталі інших компаній .
Переваги холдингів: 1) використання ефекту масштабу;
2) досягнення більшою, в порівнянні з іншими формами, ефективності в міжнародному русі капіталу;
3) виконання ролі буфера, що ослабляє дію держави на підприємства.
До недоліків можна віднести:
1) прагнення до монополістичної або олігополистичної поведінки;
2) тенденцію до політизування, бюрократизації, зловживання контрольно-управлінськими функціями;
3) штучна підтримка нерентабельних підприємств за рахунок рентабельних;
4) неможливість достатньо чіткого дослідження перерозподілу фондів між своїми підприємствами;
5) відсутність в таких країнах, як Україна, кваліфікованих управлінських кадрів. На практиці кращі компанії прагнуть використовувати плюси об'єднання і кооперації при одночасній нейтралізації мінусів, джерелом яких є відсутність конкуренції усередині холдингів.
В)Мультидівізіональна (М) форма – це організаційна структура, яка «передбачала створення напівавтономних виробничих відділень (як правило, із статусом «центрів прибутку»), сформованих залежно від типу продукту, торгової марки або за географічною ознакою».
Головними творцями М-структури вважаються П.С. Дюпон і Ф.П. Слоун, а фірми-піонери – «Дюпон» і «Дженерал Моторс». Вони продемонстрували два способи появи М-структури: 1) дроблення У-структури (приклад – Du Pont); 2) об'єднання незалежних У-структур (приклад – General Motors). Наявність багатьох центрів прибутку (на принципах самоокупності і з оцінкою результатів діяльності по показнику прибутку від використання виділених їм центральною компанією ресурсів) є необхідною умовою ефективного функціонування М-форми. В рамках визначеної центром стратегії дивізіони діють самостійно. Проте не можна розглядати М-форму як просту трансформацію У-форми. М-форма припускає перерозподіл стратегічних і тактичних функцій корпорації. Керівним органом в М-формі, по Дюпону і Слоуну, стала спеціально створена генеральна дирекція, «в якій працювали ряд могутніх генеральних керівників і численний штат радників і фінансистів, що відстежують економічні результати відділень, що розподіляли ресурси між ними і займалися стратегічним плануванням».
До основних причин успіху М-форми А. Чандлер відносить звільнення «керівників, відповідальних за долю всієї компанії, від рутинної операційної діяльності», надання їм часу, інформації і навіть психологічних умов «для довгострокового планування і оцінки результатів функціонування фірми». Такі загальні стратегічні рішення, як «розподіл наявних і придбання нових ресурсів», опиняються в М-формі «зосередженими в руках команди вищих керівників загального профілю». Генеральний менеджер, «позбавившись від операційних обов'язків і необхідності вироблення тактичних рішень», більше не прагне виражати інтереси одного з підрозділів організації. У М-формі присутні якості, властиві ринку капіталів. «На відміну від холдингової компанії (яка також має дивізіональну структуру, але з маленькою генеральною дирекцією, і, отже, є не що інше, як «корпоративна оболонка» компанії), – підкреслює О.Уильямсон, – М-форма організаційної побудови має в своєму розпорядженні також можливості стратегічного планування і розподілу ресурсів і механізм моніторингу і контролю за структурними підрозділами». Підсумком цього є «ефективний розподіл фінансових ресурсів компанії між відділеннями і диференційоване застосування інструментів внутрішньофірмового стимулювання і контролю». Інші організаційні форми (структури) є модифікаціями базових корпоративних структур. Так, У-форма може поєднувати в собі елементи лінійної, штабної, функціональної форм. Подальше їх перетворення в матричну або проектну форми наближає їх до М-форми. Різноманітні також конкретні прояви Х-форми.
О. Уильямсон дає схему зіставлення трьох базових організаційних форм. Організаційні структури розрізняються, по-перше, технологією обробки інформації (централізована або децентралізована) і, по-друге, наявністю або відсутністю «захисного» управління.
В У-структурі використовується централізована технологія обробки інформації. В Х-структурі технологія децентралізована, але захисту від ризик опортунізму в цій структурі немає. Тим часом, якщо не вироблені гарантії запобігання розвитку опортуністичної поведінки, переваги, що надаються децентралізованими технологіями, не будуть реалізовані. В ситуації, коли сформовані для здійснення операції непереміщувані активи наражаються на небезпеку, означає не що інше, як відмову від гарантій виконання контракту. В М-структурі також використовується децентралізована технологія обробки інформації, до того ж вона захищена від ризику опортуністичної поведінки учасників операції завдяки «захисному» управлінню. Такий захист повністю реалізує переваги децентралізованої організації в М-структурі.