
- •1.1. Теоретико-методологічні засади спеціальних та галузевих соціологій
- •2.1. Історія становлення економічної соціології як науки
- •2.2. Статус і роль економічної соціології у системі соціологічних наук
- •2.3. Сучасна західна економічна соціологія
- •2.4. Вітчизняна економічна соціологія. Основні напрямки досліджень
- •2.4.1. Соціальна сфера економічної життєдіяльності суспільства
- •2.4.2. Суб'єкти економічних відносин
- •2.4.3. Соціально-економічна поведінка особистості
- •2.4.4. Соціально-економічні орієнтації населення України
- •3.1. Основні етапи становлення соціології політики
- •3.2. Політика як соціальний феномен
- •3.3. Участь громадян у політичному процесі
- •4.1. Соціологія культури як наукова дисципліна
- •4.2. Аналіз культури як системи
- •4.3. Актуальні дослідницькі теми соціології української культури
- •5.1. Теоретичні підвалини соціологічного аналізу освіти
- •5.2. Предметна сфера соціології освіти
- •5.3. Історія розвитку соціології освіти
- •5.4. Освіта як соціальний інститут
- •5.5. Система освіти України
- •5.6. Сучасна ситуація в освітній сфері України
- •5.7. Шляхи розв'язання економічних проблем освіти
- •5.8. Вдосконалення механізмів управління освітою
- •6.1. Мораль як об'єкт наукового аналізу
- •6.2. Історія та сучасний стан західної соціології моралі
- •6.3. Розвиток вітчизняної соціології моралі
- •8.1. Об'єкт і предмет соціології особистості
- •8.2. Особистість як суб'єкт соціальних відносин
- •8.3. Особистість як об'єкт соціальних відносин
- •9.1. Предмет та функції електоральної соціології
- •9.2. Теорії електорального вибору
- •9.3. Теоретичний аналіз електоральної активності
- •9.4. Види досліджень та методи прогнозування в електоральній соціології
- •10.1. Злочин і злочинність: соціологічне трактування
- •10.2. Історичний шлях і теоретичні набутим соціології злочинності
- •10.3. Актуальні емпірико-соціологічні дослідження
- •11.1. Предметне поле соціології праці
- •11.2. Формування і становлення соціології праці
- •11.3. Виробнича група як об'єкт соціологічного аналізу
- •12.1. Аналіз основних категорій
- •12.2. Формування організаційної культури як важливий соціальний процес
- •12.3. У пошуках сучасної управлінської парадигми
5.5. Система освіти України
Стаття 53 Конституції України проголошує: "Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства" [13].
Освіта як вид економічної діяльності охоплює нині в Україні не тільки державну і приватну освіту, котра надається різними закладами, що належать до традиційної системи навчання, за різними рівнями (дошкільну освіту, загальну середню освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту) та за всіма галузями, у тому числі заочну, а також освітні передачі по радіо і телебаченню. Вона включає й освіту дорослих, післядипломну освіту, навчання в аспірантурі та докторантурі, самоосвіту тощо [5, 140]. Причому ми переконані: освітня сфера суспільства працюватиме ефективно лише в тому випадку, якщо всі її елементи складатимуть дійсно єдину, цілісну систему освіти.
Вітчизняний соціальний інститут освіти охоплює насамперед постійні дошкільні, загальноосвітні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади різних рівнів акредитації, підготовку аспірантів та докторантів.
До загальноосвітніх навчальних, закладів належать: школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, навчально-виховні комплекси (об'єднання), санаторні школи всіх ступенів, а також спеціальні школи (школи-інтернати) та школи соціальної реабілітації.
До складу навчально-виховних комплексів входять школи, дитячі садки. Загальноосвітні навчальні заклади першого ступеня (початкова школа) забезпечують початкову загальну освіту, другого ступеня (основна школа) - неповну загальну середню освіту, третього ступеня (старша школа) - повну загальну середню освіту.
Професійно-технічні навчальні заклади - навчальні заклади для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній середній освіті. Випускникові професійно-технічного навчального закладу, який успішно пройшов кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" із набутої професії відповідного розряду (категорії).
До вищих навчальних закладів належать: технікуми, училища, коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети тощо. Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації: І — технікуми, училища; II - коледжі та інші, прирівняні до них заклади; III і IV — академії, університети, інститути, консерваторії. Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями:
молодший спеціаліст — забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади І рівня акредитації;
бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади II—IV рівнів акредитації;
спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади III і IV рівнів акредитації.