7. Які порушення лексичної норми ви виявили? у чому причина допущених помилок? Виправте речення, зберігаючи зміст висловлень.

Петро I створив флот. Він мав майстерність штучно вести бесіду. Війська почали просування вперед. Лелеки виводять потомство, що буде продовжувати їхній рід. Їм удалося зробити втечу. Труднощі полягали в шифрах документів. Російські війська зробили табір на березі. Перше бойове хрещення він прийняв під Сталінградом. Головна суть плану наступу полягала в несподіванці. Демобілізація з армії після війни спричинила нові проблеми: вільних вакансій не було й почалося приховане безробіття. Саміт на вищому рівні буде проходити наприкінці року. Приховані можливості виробництва не були використані. У полях розпустилася трава.

8. Підберіть до іменників необхідні за змістом прикметники, а до прикметників – іменники.

Вдих, подих, вінок, вінець, вражий, ворожий, єдиний, єднальний, воєнний, військовий, пошуки, підступи.

9. Прочитайте діалоги з п'єси г. Полонського "Доживемо до понеділка". Яким вимогам не відповідає мовлення вчительки? Які норми сучасної літературної мови порушені? Як таке мовлення її характеризує?

З'явилася вчителька початкових класів Таїсія Миколаївна. Ходить, заглядає під столи, за дошку.

Таісія Миколаївна. Здрастуйте, здрастуйте. Циркуля не бачили? Великий, дерев'яний?

Світлана Михайлівна. Ні. А Раїса Павлівна не могла взяти?

Таісія Миколаївна. Як це вона могла, коли він мій? Я його завжди кладу на місце. А вона завжди не пам'ятає, куди кладе, і бере який на очі попадається.

Мельников. Послухайте, не можна ж так! Ми в учительській... або...

Таісія Миколаївна. Це ви – мені?

10. Прочитайте речення, вживаючи числівники й дієслова в потрібній формі.

1. У середині XVI в. у Нідерландах прожива 3 мільйони чоловік, налічувалося близько 300 міст і 6500 сіл. 2. Весь шлях до Реймса в 300 км армія пройшла за два тижні. 3. Близько 630 року більшість арабських племен прийняв.. іслам і визнав.. влада Мухаммеда. 4. Тиберий запропонував прийняти новий закон, за яким одна римська родина могла користуватися не більш ніж 250 гектарами землі. 5. У римській армії було близько 80 тисяч піхоти й 6 тисяч кіннот, а в карфагенській – близько 40 тисяч піхоти й 10 тисяч кіннот. 6. При Ярославі Мудрому в Києві вже значилося близько 4000 церков.

11. Прочитайте уривок з п'єси г. Полонського "Доживемо до понеділка". Охарактеризуйте мовлення вчителя історії. Які комунікативні якості їй властиві? Використанням яких засобів досягається виразність?

Урок історії триває.

Тепер біля дошки – Костянтин Батищев. Відповідає впевнено, спокійно:

– Замість рішучих дій Шмідт посилав телеграми Миколі II, вимагав від нього демократичних свобод. Влада встигла отямитися, стягла до Севастополя війська, і крейсер "Очаків" був обстріляний і підпалений.

Шмідта стратили. Він постраждав від своєї політичної наївності й короткозорості. Користі від його геройства було не багато...

– Бідний Шмідт! – з гіркою усмішкою вимовив Мельников і закрив очі рукою. – Якщо б він міг передбачати цю посмертну сувору догану...

– Що неправильно?

Мірошників не відповів, у проході між рядами пішов до останньої парти, до Наташі. І вголос поскаржився їй:

– Раз у раз чую: "Жорес не розумів...", "Герцен не зумів...", "Толстой недозрозумів...". Немов в історії орудувала компанія двієчників...

І вже іншим тоном запитав у класу:

– Хто може заперечити, додати?

Панічно зашелестіли сторінки підручника. Костянтин посміхався – чи то він був упевнений, що не заперечити, не додати нема чого, чи то робив гарну міну при поганій грі.

– У підручнику про нього всього п'ятнадцять рядків, – помітив він.

– П'ятнадцять рядків, – повторив Мельников Костині слова. – Але ж це чимало. Від більшості людей залишається тільки тире між двома датами...

Відверто дивлячись на одну Наташу, він запитав сам себе:

– Що ж це був за людина – лейтенант Шмідт Петро Петрович? – І сам відповів, любуючись далеким образом: – Росіянин, інтелігент. Розумник. Артистична натура – він і співав, і прекрасно грав на віолончелі, і малював, що не заважало йому бути хоробрим офіцером, професійним моряком. А який оратор! Але головний його талант – це дар відчувати чуже страждання більш гостро, ніж власне. Саме з такого тіста робляться бунтарі й поети...

Зупинившись, Мельников послухав, як мовчить клас. Потім раптом посміхнувся, заіскрилися в нього очі:

– Знаєте, сорок хвилин провів він один раз у поїзді з жінкою й закохався без пам'яті, навік – чи то в неї, чи то в образ, що сам видумав. Красиво закохався! Сорок хвилин, а потім були тільки листи, сотні листів... Читайте їх, вони опубліковані, і ви не посмієте із зарозумілою нудьгою міркувати про помилки цієї людини!

– Але ж помилки були? – нерішуче вставив Костячи, самовпевненість якого сильно пішла на спад.

Мірошників оглянувся на нього й проговорив розсіяно, з відтінком досади:

– Ти сядь поки, сядь...

Незадоволений, але без втрати достоїнства Костянтин скорився.

– Петро Петрович Шмідт був противником кровопролиття, – продовжував Мельников. – Як Іван Карамазов у Достоєвського, він відкидав загальну гармонію, якщо в її основу покладено хоч одну замучену дитину... Усе не вірив, не хотів вірити, що мова кулеметів і картечі – єдино можлива мова переговорів із царем. Безкровна гармонія... Наївно? Так. Помилково? Так! Але я запрошую Батищева й усіх нас не рубати зплеча, а відчути високу собівартість цих помилок!