Самостійна робота №3 Тема: "Педагогічна техніка вчителя" Завдання:

1. Ознайомитися з системою вправ на розвиток фонаційного дихання й голосоутворення, підготуватися до їх демонстрації у групі.

2. Ознайомтеся з системою вправ на розвиток дикції. Вивчіть технологію їх виконання.

3. Ознайомтеся з прийомами правильного слухання, викладеними в книзі І.Атватера (Атватер И. Я вас слушаю: Советы руководителю, как правильно слушать собеседника. – М., 1989. – С. 94–98). Розробіть рекомендації з удосконалення техніки слухання.

4. Завдання на психотехніку.

Рекомендації до виконання самостійної роботи До завдання №1

1. Вправа на вироблення дихання змішаного типу. Розслабте м’язи плечового поясу і помалу, рівним струменем втягуйте в себе повітря через ніс. Намагайтесь робити це так, щоб повітря, яке вдихаєте, спершу "опускалося на дно", заповнюючи нижню частину легень, а вже потім поступово піднімалося вище. Плечі й ключиці мають залишатися нерухомими, зате стають активними м’язи черевного пресу і нижні міжреберні м’язи.

2. Вправа на формування вміння раціонально використовувати запас повітря під час мовлення. Вихідне положення – стоячи. Для контролю ліву руку покладіть на живіт, праву – на ребра. Видихніть, при цьому живіт втягується. Роблячи вдих, уявіть, що ви нюхаєте квітку. При цьому живіт випинається, ребра розширюються. Закріпіть вдих поштовхом живота, підтягніть низ живота. Після цього починайте видих повільно й плавно, при цьому живіт поступово втягується, ребра опускаються. Повторіть 2-3 рази.

3. Уявіть, що у ваших руках на рівні грудей великий гумовий м’яч. Він виявився проколотим. Якщо на нього натиснути, чуєш, як виходить із нього повітря. Імітуйте це звуконаслідування: ссс… Натисніть на "м’яч" долонями легко, без зусиль, щоб повітря виходило з нього (з ваших легень) якомога довше. Руки сходяться повільно: вони відчувають невеликий опір "м’яча"… Нарешті долоні зійшлися. З цим рухом "викинулося" в останньому активному звуці [с] не використане у звучанні повітря. Вправу повторіть кілька разів.

4. Потренуйте різні види видиху, відтворюючи різні звуки природи й життя: свист вітру (ссс…), шум лісу (шшш…), дзижчання комах (дззз…, жжж…), каркання ворони (карр-карр), рокотання моторів (ррр…) тощо. Зверніть увагу на роботу діафрагми: вона то мінімально напружена (коли повітря ніби саме "витікає", наприклад при наслідуванні шуму лісу або дзижчанні комахи), то напруження посилюється (коли імітуєте рокіт мотору або звук електричного дзвінка – повітря ніби з силою виштовхується), то активно й енергійно рухається, уривками витискаючи повітря (каркання ворони).

До завдання №2

Зарядка для артикуляційного апарату

1. Тренування нижньої щелепи.

Голову тримаємо прямо, підборіддя – в звичайному зручному положенні, губи зімкнені.

1. На рахунок "1" щелепа опускається на два пальці, язик лежить вільно, кінчик його – біля нижніх різців; губи зберігають округлу форму, зуби не оголюються. Тренуючись, потрібно стежити за тим, щоб голова не нахилялася, вся увага має зосереджуватися на опусканні щелепи. На рахунок "2" фіксуємо відкрите положення рота; на рахунок "3" рот закритий. Вправу слід повторити шість разів підряд.

2. На рахунок "1" щелепа опускається; на рахунок "2" – рухається вправо (рот відкритий); на рахунок "3" – знову опускається; на рахунок "4" – рухається ліворуч; на рахунок "5" – знову опускається; на рахунок "6" – рухається вперед; на рахунок "7" щелепа повертається у вихідне положення. Вправу повторити два-три рази. Виконувати її слід повільно й обережно, уникаючи різких рухів.

2. Тренування м’язів язика.

Рот відкритий, язик лежить плоско, кінчик язика біля нижніх передніх різців.

1. На рахунок "1" кінчик язика піднімається до верхніх передніх зубів; на рахунок "2" язик опускається у вихідне положення (кінчик язика біля нижніх різців); на рахунок "3" кінчик язика піднімається до альвеол; на рахунок "4" язик у вихідному положенні; на рахунок "5" кінчик язика за альвеолами; на рахунок "6" – вихідне положення. Повторити вправу три-чотири рази.

2. На рахунок "один" гострим кінчиком язика торкнутися внутрішнього боку лівої щоки; на рахунок "два" – внутрішнього боку правої щоки. Повторити вправу без перерви три-чотири рази. Стежити, щоб нижня щелепа не рухалася.

3. Тренування губних м’язів.

Зуби зімкнені, губи у звичайному спокійному стані.

1. На рахунок "1" губи витягнути вперед, надаючи їм форми "п’ятачка"; на рахунок "2" губи розтягнути в сторони, не відкриваючи зубів. Вправу повторити три-чотири рази.

2. На рахунок "1" губи зібрати в "п’ятачок", не розтуляючи "п’ятачка", зробити обертальні рухи вправо, потім униз, вліво, вгору. Повторити вправу три-чотири рази, після чого стільки ж разів, змінивши напрямок: зліва направо.

3. Нижні зуби торкаються верхньої губи й легко почісують її, потім той самий рух роблять верхніми зубами, торкаючись нижньої губи. Вправу повторити три-чотири рази.

Робота над голосними й приголосними звуками

за допомогою скоромовок

У роботі над скоромовками не можна просто пробелькотіти слова, треба знайти в них певний сенс. Починати роботу слід у повільному темпі, попередньо відпрацювавши найскладніші словосполучення. Потім поступово прискорювати темп вимовляння скоромовок, не забуваючи про логічні наголоси:

а) Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак півню: "Так, як ти, не вмію я, ти не вмієш так, як я";

б) Вередували вередниченьки, що не зварили варениченьків. Не вередуйте, вередниченьки, – ось поваряться варениченьки;

в) Бурі бобри брід перебрели. Забули бобри забрати торби;

г) Пішов Прокіп – кипів окріп, прийшов Прокіп – кипить окріп. Як при Прокопові кипів окріп, так і при Прокописі і при прокопенятах;

д) Не турбуйте курку: клює курка крупку. Крупка дрібненька, курка рябенька.