2. Обговорення головних теоретичних положень

У ході вивчення дидактики, галузевих методик у студентів сформувалося уявлен­ня про техніку і методику розробки уроку. Пропонуємо, спираючись на набуте, по­міркувати над тим, чи можна ще на етапі розробки задуму уроку спрогнозувати роз­в'язання одного із головних питань сучасної школи — як наблизити урок до учнів, зробити їхнє навчання активним, успішним і особистісно привабливим.

Один із напрямів розв'язання цієї проблеми вбачаємо у створенні ситуації діало­гу на уроці. В чому сутність цієї ситуації? Попередня розмова на лекції про розуміння уроку як специфічної форми спілкування — діалогу вчителя з учнями, дає можливість відповісти таким чином. Створити ситуацію діалогу на уроці — означає так організу­вати навчання, щоб забезпечити умови: а) для активної позиції учня в пізнавальній діяльності, її переходу в самодіяльність; б) для самовираження учня в навчанні, його самореалізації і самоствердження; в) для задоволення природної потреби учня в міжособистісному спілкуванні з учителем та однокласниками під час спільної пізнаваль­ної діяльності; г) сприймання вчителем і учнями себе як особистостей, які мають од­накові права на повагу, власну думку в процесі пізнавального пошуку і намагаються досягти взаєморозуміння на уроці.

Що мусить передбачити вчитель, у якого виник задум уроку-діалогу з учнями? Спираючись на рекомендовану літературу (2—4, 6) і власний досвід, підготуйте ґрун­товний коментар, ілюстрації з досвіду роботи вчителів. (Ми привернемо увагу лише до окремих елементів технології розробки задуму.)

1. Визначення теми навчального діалогу вчителя з учнями на уроці. Зверніть увагу—не просто теми уроку, вказаної у програмі, а теми, до вивчення якої вчитель залу­чатиме учнів і разом з ними працюватиме над її засвоєнням. Це потребує від педагога попереднього рефлексивного аналізу змісту навчального матеріалу для пристосуван­ня його до потреб і можливостей учнів і власної творчої індивідуальності.

2. Визначення мети уроку не тільки як мети діяльності вчителя із засвоєння учня­ми програмного матеріалу (наприклад, «розказати...», «перевірити...»), а й як перс­пективи їхнього особистісного розвитку — збагачення інтелекту, розвитку емоційно-вольової сфери, моральних установок, формування світогляду, досвіду творчої діяль­ності («поглибити уявлення про...», «допомогти формуванню власної позиції щодо...» іт. ін.).

3. Визначення надзавдання діяльності вчителя на уроці, зорієнтованого нате, щоб спонукати учнів до активної самостійної пізнавальної діяльності, яка згодом переро­сте в самодіяльність, сформувати в учнів установки щодо самовдосконалення на підставі здобутих знань.

4. Визначення оптимальної дидактичної моделі уроку, яка спонукала б розвиток пізнавальної активності, ініціативи учнів. Це вибір такої педагогічної технології на­вчання, форми її реалізації на уроці, яка забезпечувала б можливість найповнішого вираження особистісного творчого потенціалу учнів, ставила б їх у позицію активних суб'єктів навчання, давала б шанс досягти успіху.

5. Аналіз комунікативного забезпечення уроку (за визначенням В. Кан-Калика), необхідного для реалізації його мети і надзавдання. Йдеться про вибір учителем оп­тимальної комунікативної поведінки, моделі спілкування з учнями, про визначення бажаного тону, психологічної атмосфери уроку, які сприяли б успішному розв'язан­ню його дидактичних завдань.

Отже, задум уроку-діалогу — це створення його своєрідного загального контуру, в яко­му відтворюються уявлення вчителя про те, яким має бути урок, за яких умов він стане успішним як для нього, так і для його учнів, дасть їм інтелектуальну і моральну втіху від спільної діяльності. Задум уроку потім трансформується в розробку його детального плану. Кінцевим результатом розробки задуму можуть стати відповіді на запитання, які поставить перед собою вчитель: чим збагатяться мої учні внаслідок вивчення цього ма­теріалу? що може збудити в них інтерес, у чому актуальність цього матеріалу для них? на що в їхньому досвіді можна спертися? що може спричинити появу бар'єрів у сприй­нятті теми, як цьому запобігти? що мене, як учителя, приваблює в цій темі? про що я хочу розповісти учням (пошук змісту, сенсу розповіді)? яким хотілося б бачити резуль­тат уроку? якою буде його післядія? які атмосфера, тон, стиль спілкування визначати­муть нашу взаємодію? як це сприятиме досягненню мети і надзавдання?

Важливим елементом розробки задуму уроку є визначення його мети. В меті уро­ку, як відомо з курсу дидактики, своєрідно прогнозується результат навчання учнів. Тому його ефективність залежить і від того, в чому вчитель вбачає результат своєї діяль­ності на уроці. Пропонуємо визначитися з власною думкою щодо цього, використо­вуючи рекомендовану літературу (3, 4, 6). Звернімо увагу при цьому на деякі істотні, на наш погляд, моменти.

Мета уроку повинна мати за орієнтир розвиток особистості учня взагалі, а не тільки збагачення його новими знаннями. Матеріал уроку має бути засобом форму­вання ціннісних орієнтацій, поглядів, переконань учнів, розвитку їхнього світосприй­мання і розуміння себе в довколишньому світі. Отже, неправомірно зводити резуль­тат навчання лише до засвоєння учнями певної суми знань, він мусить бути глибшим та істотнішим. Важливо також згадати один із складників загального механізму за­своєння знань: вони стають надбанням особистості за умови формування в неї емо­ційно-ціннісного ставлення до них. Тоді знання можуть використовуватися як інстру­мент розв'язання практичних завдань життєдіяльності людини. Тому зрозумілим є висновок учених про те, що результат навчання має визначатися на кількох рівнях: предметному (засвоєння певної суми знань); операціональному (формування вмінь, навичок практичної, творчої діяльності); емоційному (формування особистісного ставлення до знань, сприймання їх як власної цінності). Отже, і мета уроку має бути зорієнтована на розв'язання завдань усіх зазначених рівнів.

Діалог учителя з учнями на уроці насамперед забезпечуватиметься досягненням мети, зорієнтованої на особистісний розвиток учня, адже це визначить методи та прийоми навчання, які вибере вчитель, — чи будуть вони стимулювати пізнавальну активність учня, його творчість, чи будуть спрямовані лише на відтворення, репро­дукцію знань, їх механічне засвоєння. В останньому випадку важко говорити про діа­лог як обмін не тільки інформацією, а й особистісним сенсом, та й взагалі важко го­ворити про справжній обмін, це скоріше однобічне передавання вчителем інформації для засвоєння учнями.

Термін «надзавдання» часто вживають педагоги. Цікаві роздуми щодо цього містить книжка Ю. Львової (3). Зазначмо тільки, що надзавдання уроку також пов'я­зують із забезпеченням особистісного розвитку учня на уроці. Якщо мета — інформування учнів, то надзавданням є спонукання їх до дії, до роздумів над почутим, твор­чості, самостійного поглибленого вивчення матеріалу уроку. Визначити надзавдання уроку — це означає спрогнозувати характер його післядії, коли в учня відбувається, за висловом О. Блока, «підземне зростання душі». Умовно можна сказати, що досягнен­ня мети уроку має забезпечити особистісний характер засвоєння нових знань учнем, а розв'язання надзавдання — відкриття ним істини для себе на підставі здобутих знань.

Передумовою досягнення як першого, так і другого в шкільному навчанні є, по-перше, сприймання учнем учителя як особистості, зацікавленої в його інтелектуаль­ному та моральному зростанні, відкритої для спілкування; по-друге, активна позиція учня в пізнавальній діяльності, можливість самоутвердитися в процесі навчання.

Передумовою створення на уроці ситуації діалогу, як відомо, є забезпечення пізнавальної активності учнів. У дидактиці пізнавальну активність визначають як інтенсивну аналітико-синтетичну мисленнєву діяльність учнів. її характеризують ви­сокий рівень готовності учнів до оволодіння знаннями, свідоме спрямування зусиль на їх засвоєння, самостійність (І. Харламов, Т. Шамова, В. Лозова). Стимулювання активності учня дає йому змогу посісти позицію співучасника діалогу, який ведуть учитель та учні, вступити з ними в контактну взаємодію під час розв'язання навчаль­них завдань. Створюються передумови для розвитку і реалізації особистісного потен­ціалу учня, його самоствердження в навчанні. Отже, важливим складником задуму уроку є визначення своєрідної стратегії навчання, орієнтованої на активізацію пізна­вальної діяльності дітей, досягнення ними успіху в процесі навчального пізнання.

Пропонуємо орієнтовний план аналітичної діяльності вчителя з визначення цієї стратегії. Апробуйте його під час розробки і захисту власного задуму уроку.

1. Що є визначальним в організації навчання учнів на уроці: безпосередній вплив учителя (трансляція знань, спонукання до навчання засобами дисциплінарного впливу тощо) чи діалог учителя з учнями, який будуватиметься шляхом активізації їхньої пізнавальної діяльності (формування мотивів діяльності, пізнавальних інтересів, по­треб учнів)?

2. На який рівень пізнавальної активності учнів розраховано урок (репродуктив­ний, пошуковий, творчий)? Чим це зумовлено?

3. Як забезпечуватиметься можливість самостійного ініціювання учнями навчан­ня? Чи з'явиться збалансованість між свободою учня (вибір змісту, методів навчан­ня) і педагогічним керівництвом його діяльністю?

4. Як розв'язуватиметься питання наближення пізнавальної діяльності учнів на уроці до самодіяльності, забезпечення можливості для самоорганізації, самоконтро­лю й самооцінки навчання?

Ідею комунікативного забезпечення уроку вперше висунув і обґрунтував В. Кан-Калик (2). Слід зазначити, що оскільки задум уроку вміщує також осмислення харак­теру взаємодії вчителя з учнями, то важливо заздалегідь визначити власну позицію (інформатора, контролера, помічника, споглядача, організатора навчання, комента­тора) на уроці і обрати ту, яка найкраще забезпечить діалог з учнями в різних ситуа­ціях. Важливо також обміркувати мету своєї діяльності: для чого я маю йти на урок — передати учням свій досвід? збагатити, розвинути їхні особистості? утвердитися чи утвердити себе в очах своїх учнів? виконати свої функціональні обов'язки? виразити себе як особистість? перевірити свою здатність до педагогічної професії? Зробіть вис­новок, яка позиція є найрезультативнішою стосовно досягнення мети уроку.

Ще один штрих у роздумах про роль задуму уроку. Серйозний підхід до цього питання дає змогу виробити загальну позитивну установку на урок як діалог з учнями, подолати деякі психологічні бар'єри, набути впевненості щодо своїх дій. Вчитель має йти на урок з думкою: я обов'язково повинен про це розповісти своїм учням, крім мене і краще за мене цього ніхто не зробить; я передчуваю, яке зацікавлення збудить в учнів нова тема, я радію з того, що вони збагатяться новим знанням, відчують втіху інтелектуального пошуку.