2. Обговорення головних теоретичних положень

Під час обговорення першого питання важливо зосередити увагу на тому, що в усі часи існування школи вчителі (або люди, які виконували функції вчителів, навча­ючи дітей) використовували різні методи залучення дітей до навчання. Вони й закла­ли підґрунтя для формування двох протилежних концепцій, які можна визначити як авторитарне навчання і гуманістичне навчання. У Словнику термінології з педагогіч­ної майстерності (Полтава, 1995. — С. 7) авторитарне навчання тлумачиться як при­мусове, безособистісне, занадто інтелектуалізоване, спрямоване тільки на засвоєння знань і вмінь; воно не враховує міри докладених учнями зусиль у здобутті знань, їхнього емоційно-ціннісного ставлення до навчання.

Сучасне тлумачення гуманістичного навчання виокремлює в ньому такі характе­ристики: відносно вільне, включає елементи самодіяльності учня; особистісно задіяне, стає формою організації особистісного життя учня (за Ш. Амонашвілі); спрямо­ване на засвоєння знань як власної цінності, як засобу пізнання себе і світу. Аналізу­ючи рекомендовану літературу (1—3, 5), студенти мають змогу глибше розібратися у визначенні сутності цих підходів, дати їм порівняльну характеристику (для порівнян­ня можна використати такі моменти: позиція вчителя і учня у навчанні; мета і резуль­тат навчання тощо). Поміркуймо щодо пріоритетів школи XXI ст. Це будуть пріори­тети примусу чи спонукання? Чи зміниться роль учителя в навчанні? Чи постане не­обхідність говорити про педагогічну майстерність учителя?

Друге питання орієнтує на осмислення сутності вже відомого з попередніх за­нять поняття діалогу в навчанні.

Діалогу як психологічної позиції вчителя щодо учня і навпаки, як інформаційно-смислового обміну між ними, як залучення учнів до спільного з учителем пошуку істи­ни. Діалог дає можливість реалізувати ідеї гуманістичної педагогіки, оскільки розгля­дає учня як рівноправного щодо вчителя в особистісному плані суб'єкта навчання; має на меті розвиток особистісного потенціалу учня, його пізнавальної активності, здатності брати на себе ініціативу, приймати самостійні рішення.

Діалог дає учителеві змогу повідомити учням навчальну інформацію як пробле­му, що містить відоме й невідоме. Під час розв'язання цієї проблеми учень намагаєть­ся разом з учителем творити «своє» знання, а не просто механічно засвоює «чуже». При цьому важливо, що навчальна проблема, яка розв'язується, є привабливою для учня, особистісно ним сприймається. Діалог у навчанні — це і специфічна форма ко­мунікативного забезпечення уроку, що дає можливість відбутися діалогу голосів, міркувань, почуттів учнів і вчителя, почути один одного (2—4, 6).

На відміну від діалогу, монолог у навчанні тлумачиться як однобічна, суб'єкт-об'єктна взаємодія вчителя з учнями, в якій переважає інформаційне насичення і кон­троль. Позиція учня є позицією виконавця.

Урок, побудований на засадах діалогу, визначається як урок-діалог. Його гуман­істична ідея — наблизити навчання до учнів, допомогти їм реалізувати власний твор­чий потенціал.

Ця ідея й зумовлює вибір критеріїв ефективності уроку. Пропонуємо розібрати­ся у сутності їх: а) емоційна комфортність учнів на уроці, відчуття захищеності; б) високий рівень пізнавальної активності учнів; в) збільшення елементів навчальної самодіяльності в роботі учнів; г) створення умов для задоволення потреб учнів у персоналізації, успіхові, суспільному визнанні; д) формування емоційно-ціннісного став­лення до знань.

Підготовка відповіді на запитання 1.3, по суті, дасть можливість осмислити пси­хологічні умови забезпечення діалогу в навчанні. Йдеться передусім про розвиток у вчителя діалогічного педагогічного мислення, яке забезпечує сприймання шкільного навчання як допомоги учням у їхньому особистісному зростанні, а самих учнів — як осо­бистісно рівноправних партнерів, суб'єктів пізнання. Це і здатність учителя до «ем-патійного розуміння» своїх учнів, до рефлексії і саморефлексії під час взаємодії з ними, і розвинена «тепла» (за К. Станіславським) увага до учня, зосередженість її на проце­сах «підземного зростання душі» (О. Блок) вихованців.