Завдання для студентів

^1|,|т 1. Опрацювавши рекомендовану літературу, підготуватися до співбесіди.

1. Гуманістичне та авторитарне навчання. Сутність, результативність, перспек­тиви розвитку.

1. Поняття діалогу у навчанні. Критерії ефективності уроку-діалогу.

2. Особистісні складники майстерності вчителя у забезпеченні навчального діалогу.

2. Виконати вправи 1, 2, 4.

2. Змоделювати загальну побудову уроків, розроблених за однією темою і для од­ного класу (тема, клас — за вибором студента), але з різних педагогічних позицій — авторитарного і гуманістичного навчання. Визначити педагогічну ефективність цих різних моделей уроку.

Список рекомендованої літератури

1. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І. А. Зязюна. — К., 2008. — С. 142—148.

2. Педагогічна майстерність: Хрестоматія / За ред. І.А. Зязюна. — К., 2008. — С. 273—286.

3. Амонашвили Ш. А. Психологические основьі педагогики сотрудничества. — К., 1991. — С. 5-10, 46-96.

4. Курганов С. Ю. Ребенок и взросльїй в учебном диалоге. — М., 1989. — С. З—11.

5. Педагогічний пошук / Упоряд. І. М. Баженова; Пер. з рос. — К., 1988. — 496 с. (досвід учителів-новаторів за вибором студента).

6. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / Вибр. твори: У 5 т. — К., 1976. — Т. 2. — С. 452-454, 470-473, 478-481.

7. Фридман Л. М. Педагогический опьіт глазами психолога: Кн. для учителя. — М., 1987. — С. 11-34.

Хід заняття

і. Діагностування рівня сформованості позиції студентів

щодо ефективності авторитарного і гуманістичного навчання,

ролі особистості вчителя у забезпеченні успішного навчання учнів

На початку заняття можна запропонувати студентам висловитися щодо класич­ного питання шкільної освіти — як наблизити уроки до інтересів учнів, зробити їх цікавими й корисними, допомогти школярам усвідомити сенс навчання? Мотивацією для обговорення слугує думка видатного грузинського вченого Д. Узнадзе про «ос­новну трагедію виховання». Він дав цікаве тлумачення природи антагонізму, який існує між метою вчителя і метою учнів у навчанні. На його думку, цей антагонізм породже­ний різницею між сприйманням навчання вчителем — дорослою, вже сформованою особистістю — і учнем — особистістю, яка ще формується. Учитель, звичайно, вчить учня для майбутнього, орієнтує його на завтра («учись, тобі це знадобиться потім у житті»). Учні, навпаки, живуть у теперішньому часі, їм важко уявити себе в майбут­ньому, збагнути всю відповідальність і складність дорослого самостійного життя. Тому реальний сенс шкільного навчання для них не завжди зрозумілий і актуальний. Це і є однією з причин неуспішності дітей у школі. Саме цю особливість позиції учнів у на­вчанні Д. Узнадзе і визначив як «основну трагедію виховання».

Студентам пропонують висловитися щодо шляхів подолання цієї «трагедії», які, на їхню думку, «повернуть» учнів до школи. Узагальнення їхніх думок, аргументів, досвіду дасть змогу говорити про орієнтацію майбутніх педагогів щодо вибору стра­тегії організації навчання дітей, розуміння ролі педагога, своєї майбутньої ролі у за­безпеченні зростання школярів.