Хід заняття

1. Психологічне налаштовування на роботу

Цей етап заняття охоплює два види діяльності: а) актуалізацію опорних знань із проблеми професійно-педагогічного спілкування; б) проведення вправ на створення робочого самопочуття на занятті. Перший тур — актуалізацію опорних знань на кон­курсі — можна провести в різних формах: як бліцтурнір мікрогруп за заздалегідь роз­робленими питаннями, як захист підготовлених опорних конспектів тощо.

Журі конкурсу (студенти старших курсів, учителі) визначає переможців цього туру за глибиною і логікою педагогічної думки, оригінальністю задуму, вмінням перекон­ливо обстоювати свою позицію. Другий тур психологічного налаштовування являє собою виконання всією групою під керівництвом студентів вправ, що допомагають зняти м'язову напруженість, зосередити увагу, підключити уяву, підготувати мовний апарат до активної діяльності, а весь організм — до умов спілкування.

Журі оцінює роботу кожного залежно від оперативності встановлення контакту з групою на початку організації вправи, чіткості інструктажу, здатності розподіляти увагу при керівництві виконанням вправи, виявлення педагогічного такту під час уза­гальнення результатів виконання.

2. Виконання вправ на підготовлену комунікацію

До конкурсу кожний студент вибирає ситуацію зі шкільного життя, яка, на думку вчи­теля, потребує індивідуальної розмови, і розробляє орієнтовний зміст бесіди, що спонука­ла б учнів до самостійного прийняття рішення та усвідомлення відповідальності за нього.

Теоретичне обґрунтування задуму і технології проведення бесіди студент здійснює в контрольній роботі, успішне виконання якої стає допуском до участі в конкурсі. В ній викладено бачення сутності конфлікту, можливих бар'єрів, накреслено шляхи наближення інтересів співрозмовників у спілкуванні; обґрунтовано вибір рольової позиції, стилю спілкування та доцільних прийомів взаємодії.

У цьому, третьому, турі конкурсу кожний студент демонструє фрагмент бесіди, обравши партнером свого колегу або запросивши учня, який дістає стислу інформа­цію про зміст ситуації.

Аналізуються: глибина педагогічної думки в обґрунтуванні задуму; забезпечення суб'єкт-суб'єктних стосунків у спілкуванні (активізація внутрішніх ресурсів співроз­мовника, сприяння його самоактуалізації); дотримання тактики розвивальної пора­ди (перевага реакцій розуміння над іншими реакціями вчителя); здатність до актив­ного слухання та добору прийомів доцільного впливу.

3. Проведення індивідуальної бесіди як спонтанної взаємодії

У четвертому турі можуть брати участь усі студенти або тільки переможці попе­редніх турів. Учасники дістають завдання: при мінімальній підготовці, як того потре­бує ситуація, провести індивідуальну бесіду, мета якої — організація взаємодії з різни­ми суб'єктами педагогічного процесу (учнем, батьком, учителем) для встановлення контакту та пошуку шляхів спільного розв'язання проблеми.

Приклади ситуацій

1. У перший місяць вашої роботи класним керівником у шостому класі ви відвідали сім'ю Володі Я. Зразу після привітання мама хлопчика в його присутності заявила в розпачі: «Не знаю, що мені з ним робити. Нікого не слухає, уроки вчити не приму­сиш, тільки б гуляти».

Ваша реакція?

2. На ваші уроки української мови учні часто спізнюються, виправдовуючись тим, що їх затримує математик Марія Петрівна (завуч школи), яка дозволяє на перерві й після неї дописувати самостійну роботу. Сьогодні через таке спізнення на урок на 10 хвилин ви змушені відкласти написання твору. Ви вирішили поговорити з колегою відразу після уроку, щоб розв'язати проблему.

Ви звернулися до завуча так...

3. Директор школи викликає вас як класного керівника з приводу поведінки учня одинадцятого класу, який продає у школі модні речі, що їх привозить його старший брат. Директорові поскаржився один із учителів, заявивши, що Ігор робить це прямо на уроці — рекламує товар. Директор доручив вам вплинути на учня так, щоб він припинив свою комерційну діяльність у школі.

Ваші дії?

Оцінюються: вміння оперативно встановлювати контакт, враховуючи інтереси співрозмовника і досягаючи почуття «ми»; забезпечення обопільної активності; здатність організувати взаємодію під час спільного пошуку розв'язання проблеми; нестандартність прийомів.