3. Виконання вправ на розвиток професійної комунікативності

Вправа 1. Ознайомтеся з книгою В. Леві «Мистецтво бути іншим» (розділ «Геній спілкування»). Опишіть особливості вашої особистості за допомогою запропонова­них автором психологічних характеристик «генія спілкування». Відзначте сильні і слабкі сторони своєї комунікативної підготовки.

Вправа 2. Ознайомтеся з відеозаписом фрагментів уроку кількох учителів. Про­аналізуйте рівень їхньої професійної комунікативності. Підготуйте рекомендації щодо удосконалення їхніх професійно-комунікативних здібностей.

Вправа 3. Розробіть кілька педагогічних ситуацій, в яких учитель організував би відомі вам моделі педагогічного спілкування. Варіанти запропонованих ситуацій об­говорюються в групах студентів.

Упродовж заняття потрібно організувати роботу студентів із формування елемен­тарних навичок спілкування. Для цього варто використати наступні вправи.

Вправа 4. Оберіть партнера для спілкування, запропонуйте йому обговорити ціка­ву проблему. Ваш співрозмовник є лідером контакту, ви посідаєте позицію пасивно­го слухача. Потрібно перехопити ініціативу у спілкуванні. Вправу вважають викона­ною, якщо вам вдалося змінити тему розмови.

Для студентів, які мають високі показники розвитку комунікативності, цю впра­ву слід ускладнити, залучивши, наприклад, до розмови двох одногрупників, і змінити тему бесіди. Аналізуються прийоми, за допомогою яких студентам удалося перехопи­ти ініціативу.

Вправа 5. Візьміться за руки і утворіть коло. Іншим учасникам пропонується по черзі увійти в це коло, використовуючи різні способи (прохання, гумор, питання, на­тяк, наказ).

Мета спілкування—дістати дозвіл пройти крізь коло. Аналізуються прийоми вста­новлення контакту.

Вправа 6. Реалізуючи всі стадії спілкування (як мовні, так і домовні), організуйте взаємодію з присутньою в аудиторії людиною.

Оцінка роботи студента має враховувати наявність усіх стадій спілкування: орі­єнтацію в об'єкті, привернення до себе уваги, «зондування» особливостей об'єкта та його схильності до спілкування, власне вербальне спілкування, зворотний зв'язок.

4. Моделювання педагогічної ситуації: проведення початкового етапу індивідуальної бесіди для встановлення емоційного контакту зі співрозмовником

Готуючись до цього етапу, студенти мають ознайомитися з працями А. Доброви-ча, В. Леві, Д. Карнегі, в яких розкрито секрети чарівності й привабливості у спілку­ванні.

У встановленні емоційного контакту виокремлюють такі особливості самопре-зентації: погляд (він має бути прямим, променистим, теплим), голос (багатий на тембральні відтінки), ритм мовлення, його виразність. Особливе значення має спрямованість мовця, врахування інтересів і потреб співрозмовника у виборі теми бесіди. Завдання початкового етапу бесіди — створення психологічної спільності, почуття «ми» із співрозмовником, її досягнення можливе через пошук спільних інтересів, звер­нення до особистого досвіду співрозмовника, демонстрування власної прихильності й доброзичливості.

Під час підготовки до початкового етапу індивідуальної бесіди студенти також мусили:

1. подумки описати свого «учня» (стать, вік, індивідуальні психологічні особли­вості, інтереси, захоплення і т. ін.);

2. спробувати визначити ті грані особистості учня, які викликають симпатію, прихильність, можуть стати підґрунтям для створення почуття «ми» у взаємодії. І на­впаки, подумати про ті якості вихованця, що ускладнюватимуть процес наближення та взаєморозуміння між учителем і учнями;

3. на підставі здобутої під час психологічного аналізу попередньої інформації про особливості наступної педагогічної взаємодії розробити початковий етап індивіду­альної бесіди, використовуючи різні способи для встановлення емоційного контакту. Продумати дії з виявлення загальних інтересів, «згод» з учнем.

Студенти ознайомлюють аудиторію із ситуацією і демонструють фрагмент роз­робленої бесіди.

Головна мета роботи — аналіз комунікативної поведінки студентів під час орга­нізації емоційного контакту із співрозмовником на початковому етапі бесіди. Обго­ворення причин, які ускладнювали організацію контакту, пошук шляхів удоскона­лення комунікативної поведінки.