3. Виконання вправ на розвиток уміння аналізувати індивідуальну педагогічну бесіду

Вправа 1. Аналіз педагогічної позиції у бесіді. Прочитайте уривок з «Педагогічної поеми» А. Макаренка (гл. «Ходіння Семена по муках»). Проаналізуйте майстерність Макаренка у веденні бесіди за такими запитаннями:

1. Яку мету ставив завідувач колонії, даючи доручення вихованцеві?

2. Чи можна стверджувати, що педагог надає розвивальну допомогу юнакові? Доведіть свою думку.

3. Які засоби педагогічної техніки допомагають педагогові виявити свою по­зицію?

Вправа 2. Аналіз взаємодії в ситуації, підготовленій вихованцем. Прочитайте роз­мову А. Макаренка з Таранцем («Педагогічна поема», гл. «Характеристика первин­них потреб») і проаналізуйте майстерність вихователя, який уміло спрямовує ак­тивність особистості на її всебічний розвиток.

1. Хто був ініціатором розмови? Що мав за мету Таранець?

2. Яку мету розмови вибрав А. Макаренко?

3. Проаналізуйте репліки педагога. Чи містять вони безпосередні вказівки, ре­цепти? Як педагог активізує думку вихованця?

4. Простежте кроки, які здійснює А. Макаренко для досягнення мети.

Вправа 3. Аналіз етапів методики контактної взаємодії. Прочитайте бесіду, наве­дену В. Леві у книжці «Мистецтво бути іншим» (5, с. 135—138). Визначте етапи вста­новлення контактної взаємодії мудрої жінки з сусідом. У чому виявилася педагогічна майстерність ведення бесіди?

Вправа 4. Аналіз ознак активного слухання співрозмовника в бесіді. Проаналізуйте ситуацію:

По дорозі на роботу зустрічаю знайомого четвертокласника. Йде, похнюпившись, ледь перебираючи ногами.

• Пашо, будь здоровий,... ірокезе (так називають його діти)!

• А... Добрий день.

• У тебе на черевиках свинцеві підошви?

• Хто вам сказав?

• Подумав сам. Ледве йдеш, ніг не піднімаєш.

• Ні,... не свинцеві. Звичайні.

• Ти захворів?

• (Пауза.) Ірокези не хворіють.

• Ірокези не хворіють (пауза). Та, буває, запізнюються.

• Ну й нехай.

• Не хочеш іти до школи.

• Не хочу (пауза). Я образив учительку.

• Ти образив учительку...

• Говорив їм, переведіть мене з англійської школи.

• А вони не перевели.

• Звичайно. Не розумію я її і набридло.

• Тобі набридла англійська.

• Ще б пак. І я їй сказав (пауза). Вона образилася.

• Ти сказав, і вона засмутилася.

• Так (пауза). Піду, мабуть. У неї перший урок. Взагалі вона не винна. Вона в нас новенька.

1. Знайдіть ознаки активного слухання.

1. Чи сприяє позиція педагога зниженню емоційного напруження дитини? Звідки це видно?

2. Чи можна стверджувати, що вчитель надав своєю розмовою допомогу учневі? Якщо так, то в чому допомогла ця розмова? Як учень прийшов до рішення змінити свою поведінку (сам зробив висновок; діяв за безпосередньою вказівкою вчителя; розмова допомогла йому прийняти рішення)?

4. Виконання вправ на удосконалення техніки взаємодії

Вправа 1. Уточнення інформації. Під час бесіди той, хто розповідає, має передати потрібну інформацію. Натомість слухач прагне з'ясувати всі деталі, перевірити фак­ти, виявити найістотніші аспекти інформації, що їх містять висловлювання, безпосе­редньо чи опосередковано.

Завдання студентам: виробити вміння активного сприймання і перевірки інфор­мації, використовуючи такі прийоми:

1. формулювання запитань до того, хто розповідає, стосовно деталей, фактів, почуттів, результатів тощо;

2. перевірка почутого для переконання в істинності сприйнятої інформації;

3. резюме почутого — упевненість у тому, що й оповідач, і слухач використову­ють однакові факти, однаково їх розуміють.

Студенти тренуються у виконанні цих завдань, порівнюють свої результати з відповідними зразками.

Вправа 2. Підтвердження. Студентам пропонують опрацювати вміння підтвер­дити співрозмовникові, що його зрозуміли. Робота виконується парами.

Завдання оповідачу: повідомити про свою проблему. Завдання слухачеві: показати, що він зрозумів почуття того, хто говорить. Для цього виконують такі дії:

1. конкретизацію емоцій, пов'язаних із цією проблемою (своїх та співрозмов­ника);

2. формулювання почуттів іншої людини в одній фразі, яка відображає ваше ро­зуміння сутності проблеми;

3. перевірку (поставити додаткове запитання до партнера стосовно того, чи пра­вильно він зрозумів ситуацію);

4. повернення до порушеної теми, якщо співрозмовник відійшов від неї;

5. інструментування висловлювання щодо свого розуміння проблеми та почуттів співрозмовника;

6. зняття напруження щодо подальшого розвитку подій, зняття незручності че­рез надмірну відвертість.

Вправа 3. Розрядка. Студентам пропонують тренування на вироблення вміння нейтралізувати ворожість співрозмовника, перейти до не ускладненого емоціями об­говорення проблеми. Для цього в парах проводиться діалогічна взаємодія. Один з її учасників «звинувачує» іншого в помилці. Мета того, кого звинувачують, — показа­ти, що він усе уважно вислухав, зрозумів і готовий сприйняти емоції співрозмовника як значущі. Для цього доцільно скористатися такими прийомами:

1. відмова від захисту і зустрічного наступу, сприйняття реакції іншого (навіть не­справедливої) як такої, що зумовлена певними обставинами, а тому потребує уваги;

2. реагування на емоції співрозмовника, демонстрування сприйняття цих почуттів як значущих. Потрібно показати, що хвилювання чи обурення співрозмовника цілко­вито зрозуміле: «Я бачу, що ви дуже схвильовані», «Це вас украй обурило», «У мене склалося враження, що ви відчуваєте утруднення при спілкуванні зі мною»;

3. підтвердження того, що думка співрозмовника сприйнята і спонукає до по­дальшого з'ясування;

4. уточнення того, що приховане за зовнішніми емоціями;

5. висловлення свого розуміння проблеми, однак тільки після зняття емоційного напруження;

6. постановка запитання: що можна зробити на цьому етапі, щоб виправити ситуацію?