4. Моделювання стилю спілкування в індивідуальній бесіді з учнем

Студенти представляють обрані ситуації зі шкільного життя, які потребують інди­відуальної бесіди з учнем. Визначають, на яку позицію доцільно налаштуватися у взає­модії, який стиль спілкування вибрати. Це тільки початок самостійної роботи над розробленням індивідуальної бесіди. Не потрібно передавати зміст розмови. Важли­во зосередитися на стилі й характері взаємодії. Тут стане у пригоді аналіз ситуації з книжки М. Гаріна-Михайловського «Дитинство Тьоми», де яскраво виписано пози­цію матері, способи, які вона як природний педагог вибирає, щоб спонукати сина до осмислення його вчинку і прийняття власного рішення.

Провина гімназиста 1 класу Артема (Тьоми) Карташова полягає в тому, що він, злякавшись погроз директора, назвав однокласника — винуватця ганебної витівки. Тьома переживав свій слабкодухий вчинок ще й тому, що бачив, як його товариш Іва­нов вистояв і не видав хлопця, за що був виключений із гімназії. Вдома Тьома не роз­повів про це, але дирекція повідомила батьків. Вони чекали на розмову.

«... Коли смеркало, йому стало ще тяжче, і він якось несвідомо потягнувся до матері. Він розгледів її біля вікна і мовчки підійшов.

— Тьомо, розкажи мені, як усе було... — м'яко, лагідно, але вимогливо-впевнено промо­ вила мама.

Тьома завмер і відчув, що мама вже здогадалася.

— Усе розкажи...

Цей ласкавий голос, це всепрощення охопили Тьому якоюсь жагучою потребою — все до останнього повідати матері.

Повідавши істину, Тьома гірко урвав розповідь і принижено понурив голову.

— Бідний мій хлопчику, — вимовила охоплена тією ж тугою приниження й гіркоти мама. Тьома сперся ліктем на спинку її крісла й тихо заплакав. Мати мовчки витирала сльози, які котилися по його щоках. Зібравшись із думками і давши синові заспокоїтися, вона сказала:

— Що вдієш? Якщо ми бачимо свої недоліки і якщо, помічаючи їх, прагнемо виправитися, то й помилки наші вже є джерелом спокути. Відразу нічого не дається. Усього досягають тяжкою боротьбою в житті. В цій боротьбі ти вже знайшов сьогодні одну свою слабкість... Коли молитимешся, попроси у Бога, щоб послав тобі несхибність і міцну волю у хвилину страху і небезпеки.

Ой, мамо, як я згадаю про Іванова, як згадаю... так би, здається, й помер зараз. Мати мовчки гладила синову голову.

Ну, а якщо ти пішов би до нього? — запитала вона ласкаво.

Ні, мамо, не можу, — сказав він тремтячим голосом. — Коли я знаю, що більше не поба­чу його... так шкода... я так люблю його... а як подумаю, що піду до нього... я більше не люблю його, — тужно скінчив Тьома, і сльози знову полилися йому з очей.

То й не треба, не ходи. Колись у житті, коли ти станеш гарною, чесною людиною, Бог дасть, ти зустрінешся з ним і скажеш йому, що коли ти й став таким, то завдяки тому, що завжди думав про нього і хотів бути таким чесним і хорошим, як і він. Гаразд?

Тьома мовчки зітхнув і замислився. Мати теж замовкла і лише продовжувала пестити сво­го сина, котрий не встояв у першому бою.

Увечері, в ліжку, Тьома обережно підняв голову і, переконавшись, що всі вже сплять, не­чутно опустився на підлогу і, весь охоплений екстазом гіркого жалю, огорнутий якимсь особливим вогнем віри, що рідко, але з такою силою приходить до дітей, — палко молився, благаючи Бога послати йому сили нічого не боятися.

(Гарин-Михайловский Н. Г. Детство Темьі. Гимназистьі. — К., 1983. —С. 108-109)

Запитання до аналізу ситуації:

1. У цій ситуації описане переживання малюка, та чи лише в такому віці людина стикається з подібними проблемами? Чи траплялося вам бути свідком таких випадків у старшому віці? Чи потрібна допомога вчителя, щоб розібратися у вчинкові?

2. Зверніть увагу на початок розмови, на тон, яким сказала мама першу фразу. Чому хлопчик не опирався, а відчув прагнення все розповісти? Як у цьому та в на­ступних моментах цитованого уривку виявляється особистісна орієнтація матері?

3. Які умови, створені мамою, дають підставу говорити про те, що вона не нав'я­зувала синові висновків, а формувала, «вирощувала» його думки, підтримувала по­чуття, надавала розвивальну допомогу?

4. Логіка роздумів матері — приклад саногенного (здорового, позитивного) мис­лення. Як можуть змінитися реакції дитини за умови недотримання такої логіки?

5. Які прийоми, використані в розмові мамою, може взяти на озброєння вчитель-гуманіст?

Аналіз ситуації дасть студентам можливість використати дібрані ними факти для конструювання власної бесіди й усвідомити сенс поведінки вчителя під час індивіду­альної взаємодії з учнями.

Завершити заняття можна міркуванням членів групи щодо висловів: А. Макаренка «Якби хтось спитав, як я зміг би у стислій формулі визначити сутність мого педаго­гічного досвіду, я відповів би: якомога більше вимог до людини і якомога більше по­ваги до неї», та Д. Рокфеллера «Вміння спілкуватися з людьми — це товар, і я заплачу за таке вміння більше, ніж за будь-що інше у світі».