Дикція як елемент педагогічної техніки

Мета: розвиток у студентів артикуляційного апарату, відпрацювання дикції, ово­лодіння прийомами емоційного завершення розповіді.

Обладнання: записи скоромовок на магнітній плівці, тексти зразків завершаль­ного етапу розповіді, таблиці, дзеркальця.

Опорні поняття: дикція, артикуляція, артикуляційна зарядка, орфоепія, емоцій­на завершеність розповіді.

План заняття

1. Психологічне налаштування на заняття. Діагностування дикції.

2. Обговорення головних теоретичних положень.

3. Повторення вправ на розвиток фонаційного дихання й голосу.

4. Виконання вправ на розвиток дикції.

5. Мікровикладання. Проведення заключної частини педагогічної розповіді з метою досягнення її емоційної завершеності.

Завдання для студентів

1. Підготуватися до обговорення теоретичних положень.:

   1. Дикція. Значення її в педагогічній діяльності.

   2. Будова мовного апарату. Органи артикуляції.

   3. Основні недоліки в дикції педагога та шляхи їх усунення.

   4. Прийоми емоційної звершеності розповіді вчителя.

2. Виконати (усно) вправу 8.

3. Дібрати крилатий вислів (девіз) для виголошення його напам'ять в аудиторії.

4. Обдумати зміст і прийоми емоційного завершення розповіді, зафіксувати най­важливіші тези в зошиті, підготуватися до проведення його в аудиторії.

Список рекомендованої літератури

1. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. - Л., 1990. - С. 173-181.

2. Буяльський Б. А. Поезія усного слова. — К., 1969. — С. 26—27, 33—36.

3. Вербовая Н. П. Искусство речи. — М., 1977. — С. 5—63.

4. Чихачев В. П. Культура и техника речи учителя // Учителю о педагогической технике. - М., 1987. - С. 84-87.

5. Педагогічна майстерність: Хрестоматія / За ред. І.А. Зязюна. — К., 2008. — С. 103—107.

6. Педагогічна майстерність: Тести. Комплект завдань для контролю знань. — Київ; Пол­тава, 1996. - С. 27-29.

Хід заняття

1. Психологічне налаштування на заняття. Діагностування дикції

На початку заняття студенти виголошують дібрані крилаті вислови (без комен­тарів мовця), дотримуючись надзавдання — привернути увагу аудиторії до цікавої дум­ки. Після виступів слід з'ясувати вплив вислову на аудиторію й проаналізувати його детермінанти: зміст; ставлення мовця, виражене в інтонації; дотримання надзавдан­ня; дикцію. Усвідомлюється також роль дикції. Тут можуть стати в пригоді висловлю­вання й поради К. Станіславського: «Коли в деяких людей від млявості й недбальства слова злипаються в одну невиразну масу, мені уявляється осіння сльота й бездоріж­жя, де все зливається в тумані... Як клапани дешевого інструмента поганої фабрики, мої губи не досить щільно змикаються. Вони пропускають повітря, у них погане при-шліфування. Через це приголосні не мають необхідної чіткості й чистоти. ...Треба зро­зуміти, яким положенням рота, губ, язика утворюються правильні приголосні звуки. ...Ми повинні стежити за тим, щоб постійно говорити правильно й красиво. Тому рад­жу вам уже на перших двох курсах раз і назавжди покласти край елементарним вимо­гам дикції і звуку».