3. Виконання вправ на розвиток фонаційного дихання

Для розвитку діафрагмально-реберного дихання слід виконувати спеціальні вправи.

Вправа 1. Розслабте м'язи плечового поясу і помалу, рівним струменем втягуйте в себе повітря через ніс. Намагайтесь робити це так, щоб повітря, яке вдихаєте, спер­шу «опускалося на дно», заповнюючи нижню частину легень, а вже потім поступово піднімалося вище. Плечі й ключиці мають залишатися нерухомими, зате стають ак­тивними м'язи черевного пресу і нижні міжреберні м'язи.

Систематично виконуючи цю вправу, виробляємо у себе дихання мішаного типу. Розвиткові діафрагмально-реберного дихання сприяють також інші вправи.

Вправа 2. Магазин «Квіти». Вихідне положення — стоячи. Для контролю ліву руку покладіть на живіт, праву на ребра. Видихніть на пффф..., при цьому живіт втягується. Виконання — роблячи вдих, уявіть, що ви нюхаєте квітку. При цьому живіт випи­нається, ребра розширюються, закріпіть вдих поштовхом живота, підтягніть низ жи­вота. Після цього починається видих повільно й плавно на пффф..., при цьому живіт поступово втягується, ребра опускаються. Вдих — короткий, видих — довгий. Вправу повторіть 2—3 рази.

Для тренування видиху, який повинен бути довгим, рівним, інтенсивним, корисні вправи на формування вміння раціонально використовувати запас повітря під час мовлення.

Вправа 3. «Свічка». Візьміть вузеньку стрічку паперу (завширшки 2—3 см, зав­довжки 7—10 см), уявіть, що це свічка. Дуйте на неї. Вона відхиляється від вас — це відхилилося «полум'я». Така «свічка» дає можливість простежити за плавністю пото­ку видихуваного повітря: видих уривчастий — папірець то піднімається, то опускаєть­ся, то тремтить; видих рівний — папірець в одному положенні — відхилений (покладіть «полум'я» свічки і тримайте його в такому положенні). Зверніть увагу на невелике на­пруження в області діафрагми та міжреберних м'язів, міцний «дихальний пасок» збе­рігає рівність струменю повітря, яке видихується.

Вправа 4. «Проколотий м 'яч». Уявіть, що у ваших руках на рівні грудей великий гумовий м'яч. Він виявився проколотим. Якщо на нього натиснути, чуєш, як вихо­дить із нього повітря. Імітуйте це звуконаслідування: ссе... Натисніть на «м'яч» доло­нями легко, без зусиль, щоб повітря виходило з нього (з ваших легень) якомога дов­ше. Руки сходяться повільно: вони відчувають невеликий опір «м'яча»... Нарешті до­лоні зійшлися. З цим рухом «викинулося» в останньому активному звуці [с] не вико­ристане у звучанні повітря. Вправу повторіть кілька разів.

Вправа 5. «Звуконаслідування». Потренуйте різні види видиху, відтворюючи різні звуки з природи й життя: свист вітру (ссе...), шум лісу (шшш...), дзижчання комах

(дззз..., жжж...), каркання ворони (карр-карр!), рокіт моторів (ррр...), звук електрич­ного дзвоника (рьрьрь...) тощо.

Зверніть увагу на роботу діафрагми: то вона мінімально напружена (коли повітря ніби саме «витікає», наприклад при наслідуванні шуму лісу або дзижчання комахи), то напруження посилюється (коли імітуєте рокіт мотору або звук електричного дзвінка — повітря ніби «з силою виштовхується»), то активно й енергійно рухається, уривками «витискуючи» повітря (каркання ворони).

Вправа 6. «Словниковий диктант». Вам слід провести з учнями словниковий дик­тант на перевірку засвоєння правопису орфограм. Диктуйте по словах, стежачи за письмом учнів. Дихання беріть перед кожним словом. Слова вимовляйте чітко, не поспішайте. За допомогою голосу і темпу керуйте роботою учнів. Диктувати потрібно 5—10 слів.