Завдання для студентів

Іііф і_# Підготуватися до співбесіди, використовуючи рекомендовану літературу.

1. Особливості сприймання зовнішнього вигляду вчителя учнями. Мова міміки і пантоміміки вчителя.

2. Техніка невербальної поведінки вчителя-майстра. Критерії гідної самопре-зентації вчителя (невербальний аспект).

3. Робота майбутнього вчителя з удосконалення майстерності невербальної взає­модії.

2. Виконати вправи 1—4.

3. Підготуватися до моделювання ситуації: самопрезентація вчителя під час пер­шої зустрічі з класом. Продумати особливості свого зовнішнього вигляду, мовлення, організації простору класу; психологічно налаштувати себе на бажану емоційну хви­лю спілкування. Проаналізувати ефективність цих засобів у встановленні контакту з аудиторією, створенні передумов для майбутнього діалогу з нею.

Список рекомендованої літератури

1. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І. А. Зязюна. — К., 2008. — С. 42—47.

2. Педагогічна майстерність: Хрестоматія / За ред. І.А. Зязюна. — К., 2008. — С. 57—70.

3. Вудкок М., ФренсисД. Раскрепощенньїй менеджер. Для руководителя: практика. — М.,

1991. - С. 157-160.

4. Дідковська І., Шишлова Н. У пошуку себе, або Як діловій жінці створити свій імідж // Завуч. - 2003. - № 26. - С. 8.

5. Кнебель М. О. Поззия педагогики. — М., 1976. — С. 80—86.

6. Мова тіла вчителя на уроці // Шкільний світ. — 1998. — № 22. — С. 2—3.

7. Пиз А. Язьік телодвижений: Как читать мьісли людей по их жестам. — Н. Новгород,

1992. - 262 с.

Хід заняття

1. Діагностування рівня володіння зовнішньою технікою як засобом публічного педагогічного спілкування

Студентам пропонують виступити з розповіддю на одну й ту саму тему (наприк­лад, «Різдвяні свята»). Завдання: донести до слухачів невербальними засобами голов­ну ідею розповіді, збудити у них певні думки і почуття. Здійснюється аналіз ефектив­ності володіння засобами мімічної та пантомімічної виразності, орієнтування у про­сторі спілкування, здатності до персонофікації розповіді, відповідності критеріям гідної самопрезентації учителя (див. розд. 2).

Визначається рівень володіння невербальними засобами спілкування (атракція, ек­спресія), актуальність теми заняття для професійного становлення майбутнього вчителя.

Обговорення роботи студентів варто доповнити обміном думками щодо їхніх спо­стережень за досвідом спілкування шкільних учителів, аналізом проблем, труднощів, які виникають у практиці сучасної школи. Доцільним буде й обмін враженнями сто­совно впливу засобів масової комунікації на формування образу сучасного вчителя, корекції традиційних уявлень масової свідомості щодо його функції у суспільстві, а відтак — і зміни поглядів на імідж педагога.

2. Обговорення головних теоретичних положень

На цьому занятті важливо, щоб майбутні вчителі дійшли думки, що культура зов­нішнього вигляду педагога — не просто їхня особиста справа, це обов'язкова профе­сійна вимога, яка ставиться перед учителем внаслідок специфіки його діяльності. Ум­іння ефективно репрезентувати себе у спілкуванні з учнями, впливати на них пози­тивною енергетикою свого погляду, посмішки, жесту, заражати привабливістю своєї особистості — усе це свідчить про майстерність спілкування вчителя.

Заразливість образу вчителя здатна полонити учнів; підкорити своєму впливу. В результаті цього зникають певні проблеми дисципліни на уроці, вдається уникнути непорозумінь і конфліктів у шкільному житті. Учні хочуть спілкуватися з красивим учителем. Вони не сприймають учителів занадто категоричних або безбарвних, емо­ційно невиразних. їх втомлюють надто метушливі, дратують ті, хто постійно повчає, залишають байдужими «роботи» з холодними поглядами в нікуди і «гіпсоблочним» (К. Станіславський) виразом обличчя.

Зовнішній вигляд педагога, його одяг, постава, очі, міміка, рухи — усе має свою мову. Саме за допомогою міміки і пантоміміки вчитель транслює учням і своє став­лення до них, і міру захопленості предметом, який викладає, і особливості емоційно­го стану, самопочуття, і рівень своєї культури взагалі. Учні йдуть назустріч учителю, який розуміє їх і збуджує позитивні почуття, даючи можливість задовольнити свої пізнавальні та соціогенні потреби. Міркування щодо цієї проблеми містять рекомен­довані для самостійного студіювання праці (1—7).

А. Макаренко з притаманною йому пристрастю твердив, що вчитель повинен бути привабливим (підкреслено нами. — Авт.), і на власному досвіді довів велику мудрість цього висновку. Не маючи краси природної, він володів магічною силою впливу на своїх вихованців, колишніх правопорушників, яких полонили його погляд, голос, постать, манера спілкування.

Техніка невербальної поведінки педагога, тобто поведінки, яка не спирається на слова або інші мовленнєві символи (за В. Лабунською), здебільшого індивідуальна й неповторна, як і сам учитель. Однак можна говорити про існування певних критеріїв оцінювання її педагогічної ефективності. Визначмо їх:

а) демонстрація учителем упевненості, внутрішньої сили — його міміка, пантоміміка, постава говорять учням про здатність керувати їхньою діяльністю, утримувати ініціативу у спілкуванні, вести за собою. Учні приймають тільки сильних учителів і визнають їхню мудру владу;

б) трансляція учителем спрямованості на діалог з учнями — зацікавлений погляд, постійний зоровий контакт з ними, щира посмішка, пластика рухів свідчать про його відкритість, визнання особистісної рівності з учнями (при збереженні статусного домінування, психологічної дистанції); учні не бояться таких учителів, бо поважають їхі тому визнають їхній авторитет;

в) естетизація вчителем середовища спілкування з учнями, привнесення до нього елементів краси й насолоди: учитель виразний у своїй поведінці, а її інструментовка — погляд, посмішка, рух, жест, розміщення у просторі — сприяє гармонізації стосунків, дає учням задоволення від спілкування з вихователем.

Критеріями гідної самопрезентації є також природність і доцільність у викорис­танні невербальних засобів комунікації. Ці засоби мають бути не штучними, механіч­но запозиченими у когось, а органічними для вчителя, виражати його індивідуальність. Міміка й пантоміміка людини, наголошують психологи, є зовнішньою формою ви­яву її внутрішньої сутності, рівня вихованості.

Майбутньому педагогові важливо мати власну програму роботи над удоскона­ленням своєї мімічної і пантомімічної виразності.

Перша сходинка у цій програмі — дійти переконання в тому, що власний педаго­гічний образ необхідно творити, конструювати так, як ми розробляємо попередньо урок, його структуру і план. Питання техніки зовнішнього вигляду має стати об'єктом уваги студента. Тут не можна покладатися тільки на природний хист та інтуїцію. По­трібна цілеспрямована і систематична робота над собою, професійне пізнання особ­ливостей власної психічної природи, її сильних і слабких сторін.

Друга сходинка у набутті досвіду гідної самопрезентації — оволодіння різними тех­ніками. Тут складниками є: а) техніка експресії і посилення емоційної привабливості (використання міміки, мікроміміки, погляду і рухів, дистанції тощо); б) техніка психіч­ної саморегуляції (емоційне налаштовування на публічне спілкування, зняття психіч­ної напруженості, розподіл, перенесення і зосередження уваги, самоконтроль дихан­ня, рухів тощо); в) техніка контактної взаємодії невербальними засобами (накопичен­ня згоди, визнання партнера, вираження зацікавленості в його діях, перспективах тощо).

Третя сходинка — систематичне тренування в різних умовах спілкування з людь­ми, вироблення індивідуального стилю самопрезентації, коригування помилок і по­шук оптимальних моделей власного образу.

Зрозуміло, що паралельно з цим повинна відбуватися робота з формування висо­кої культури спілкування, доброзичливості, ввічливості, делікатності. Без неї набуті вміння можуть залишитися тільки технікою, за якою немає роботи думки і серця пе­дагога, його щирої зацікавленості учнями. Самопрезентація, під час якої досконала техніка поєднується з високою моральністю вчителя у ставленні до учнів, є запору­кою організації конструктивного діалогу з ними.