Список рекомендованої літератури

1. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І. А. Зязюна. — К., 2008. — С. 37—42.

2. Педагогічна майстерність: Хрестоматія / За ред. І.А. Зязюна. — К., 2008. — С. 44—56.

3. Макаренко А. С Методика організації виховного процесу // Твори: В 7 т. — Т. 5. - С. 76-80.

4. Макаренко А. С. Проблеми шкільного радянського виховання // Там само. — С. 195—203.

5. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві // Вибр. твори: В 5 т. — К., 1976. — Т. 2. - С. 425-432, 456-462.

6. Львова Ю. Л. Творческая лаборатория учителя. — М., 1985. — С. 98—121,146—154.

7. Беляев Г. С, Лобзин В. С, Копьшова И. А. Психологическая саморегуляция. — Л., 1983 — С. 51-139.

2. КарнегиД. Как перестать беспокоиться и начать жить. — К., 1992. — С. 38—48, 173— 182, 186-200.

2. Габдреева Г. Ш. Самоуправление психическим состоянием. — Казань, 1981. — С. 21—24.

Хід заняття

1. Діагностування рівня емоційної стабільності і здатності до керування психічним самопочуттям

Для виявлення рівня емоційної стабільності студентів рекомендуємо використо­вувати тест Айзенка на визначення емоційної стійкості.

1. Чи часто ви відчуваєте потребу мати друзів, які вас розуміють, можуть підба­дьорити чи втішити?

2. Чи вважаєте ви, що вам важко відповідати «ні»?

3. У вас часто бувають спади та піднесення настрою?

4. Чи часто ви почуваєте себе нещасним(ою) без достатніх причин?

5. У вас виникає почуття ніяковості й хвилювання, коли ви хочете розпочати розмову із симпатичним(ою) незнайомцем(кою)?

6. Чи часто ви непокоїтеся з приводу того, що зробили або сказали щось таке, чого не слід було робити або говорити?

7. Вас легко образити?

8. Чи правильно, що ви іноді сповнені енергії так, що все аж горить в руках, а іноді зовсім мляві?

9. Чи часто ви мрієте?

10. Вас часто непокоїть почуття вини?

11. Ви вважаєте себе людиною збудливою й чутливою?

12. Чи часто, виконавши якусь важливу справу, ви відчуваєте, що могли б вико­нати її краще?

13. Чи буває, що вам не спиться через те, що різні думки лізуть у голову?

14. У вас буває серцебиття?

15. Чи бувають у вас напади тремтіння?

16. Чи непокоїтесь ви з приводу якихось неприємних подій, що могли б відбутися?

17. Вам часто сняться кошмари?

18. Чи турбує вас який-небудь біль?

19. Ви можете назвати себе нервовою людиною?

20. Чи легко ви ображаєтеся, коли люди вказують на ваші помилки в роботі або на ваші особисті недоліки?

21. Чи непокоїть вас почуття, що ви чимось гірші за інших?

22. Ви дбаєте про своє здоров'я?

23. Чи страждаєте ви на безсоння?

Підрахуйте кількість позитивних відповідей. За кожну таку відповідь отримуєте 1 бал. Для особи, яка набрала 12 і більше балів, характерна низька емоційна стабільність. Менше 12 балів свідчать про те, що емоційна стабільність людини сфор­мована на достатньому рівні.

2. Обговорення головних теоретичних положень

Готуючи відповідь на питання, слід урахувати такі моменти.

Здатність володіти собою є показником діяльності вчителя-майстра. Саме ця здатність дає йому можливість бути витриманим і наполегливим у здійсненні педаго­гічних задумів, в ситуаціях конфліктної взаємодії, підтримує працездатність протя­гом тривалого часу. Не випадково В. Сухомлинський називав працю вчителя «робо­тою серця та нервів» («Сто порад учителю»). Емоційна стабільність є індивідуально-типологічною характеристикою особистості, і, безумовно, вона притаманна всім лю­дям. Однак у роботі вчителя емоційна стабільність є тією якістю, без якої неможливе успішне виконання ним своїх функцій.

Здатність керувати собою характеризує передусім сформованість багаторівневої системи саморегуляції особистості. Психологічна саморегуляція здійснюється в єдності її енергетичних, динамічних і змістових аспектів. На формування саморегу­ляції впливають насамперед характеристики нервової діяльності, особистісні якості, з також система виховання.

Проблема психологічної саморегуляції у професійній діяльності вчителя найчас­тіше розглядається в контексті керування педагогом внутрішнім самопочуттям, пси­хологічним налаштуванням на наступну діяльність. У зв'язку з цим під саморегуля­цією розуміють створення вчителем потрібних або бажаних станів, тобто таких, які забезпечують ефективність його дій. Психологічне налаштування — це створення ста­ну готовності до виконання певної діяльності.

Розглядаючи здатність учителя до керування самопочуттям у межах традиційних понять майстерності й техніки педагога, слід зазначити що здатність керувати собою є елементом педагогічної техніки. Психологічне налаштування педагога, його вміння грати, «гальмувати свої неприємності», створювати загальну мажорну атмосферу, на думку А. Макаренка, є джерелом доброзичливості в дитячому колективі, готовності до діяльності та подолання труднощів у розв'язанні колективних завдань. Макаренко зазначав, що мажор і гру не слід зводити лише до зовнішніх засобів поведінки педаго­га. Це передусім уміння раціонально, «не згораючи», зазнавати великих навантажень.

Як можна виробити це вміння? Ю. Львова називає систему роботи вчителя з ке­рування самопочуттям психологічною гімнастикою. Психологічна гімнастика містить вправи, які дають змогу розвинути психофізичний апарат, сформувати вміння три­мати в готовності «апаратуру», яка збуджує почуття, створити умови для її безвідмов­ної діяльності.

З погляду Львової, джерелами психологічної гімнастики вчителя є: театральна педагогіка (елемент системи К. Станіславського) та психотерапія (елементи аутогенного тренування). Досвід підготовки актора містить матеріали з розвитку внутрішньої техніки, що дають змогу збудити велику палітру найрізноманітніших почуттів. До вправ із психологічної гімнастики вчителя дослідниця відносить дії в «передбачу­ваних обставинах» («якби»), та вправи на зняття м'язових «затискачів». «Якби», або дія в «передбачуваних обставинах», дає вчителеві можливість уявити потрібну ситуа­цію, збудити оновлені почуття та пережити їх у реальній педагогічній взаємодії.

Здатність знімати м'язове напруження посідає особливе місце в психологічній гімнастиці вчителя. Надмірне м'язове напруження спричинює втому, знижує праце­здатність учителя, гостроту його сприймання. Як запобігти цьому станові? Навчити­ся розслаблювати м'язи свого тіла! Д. Карнегі зазначає, що із втомою можна боротися засобами для зняття м'язового напруження (8, с. 186).

М'язове розслаблення супроводжується релаксацією. Нагадаймо: релаксація — це стан спокою, розслабленості, що виникає внаслідок зняття напруження.

Процес самонавіювання здійснюється багаторазовим повторенням певних сло­весних формул самонавіювання. Для того щоб процес самонавіювання пройшов успішно, потрібно:

1. Визначити мету роботи над собою і відповідно до цієї мети дібрати формули самонавіювання.

2. Під час складання словесних формул слід керуватися такими правилами: фор­мула має бути чіткою і лаконічною, не містити заперечної частки «не». Послідовність словесних формул така: хочу — можу — буду — є («Я хочу бути спокійним і впевне­ним; я можу бути спокійним і впевненим; я буду спокійним і впевненим; я спокійний і впевнений»).

3. До засобів керування психічним станом передусім відносять: бібліотерапію, музикотерапію, працетерапію та імітаційну гру. Г. Габдрєєва пропонує так характе­ризувати згадані вище засоби. Бібліотерапія — засіб керування психічним станом лю­дини шляхом читання художньої літератури. Музикотерапія — це засіб керування пси­хічним станом людини за допомогою музики. Так, ритмічна мажорна музика здебіль­шого підносить настрій і працездатність. Мінорна мелодія сприяє розслабленню, ви­кликає стан спокою. Під працетерапією розуміють засіб керування психічним станом людини за допомогою включення в активну трудову діяльність. Імітаційна гра — ак­тивний метод самокерування психічним станом, який полягає у програванні суб'єктом ролі такої людини, якою йому хотілося б бути.

У системі засобів керування психічним станом особливе місце посідає аутогенне тренування. Це спеціальні вправи, спрямовані на формування у людини навичок свідо­мого впливу на різні функції організму — навичок самонавіювання. Аутогенне трену­вання має три основні етапи: 1) розслаблення (входження у стан релаксації); 2) само­навіювання на фоні стану релаксації; 3) вихід із стану релаксації.

В. Сухомлинський надавав особливого значення вихованню душевної рівнова­ги. Він вважав неприпустимими у діяльності вчителя роздратованість, неврівнова­женість, цінував уміння бути оптимістом, доброзичливість, гумор.

Таким чином, засоби керування психологічним самопочуттям учителя можна умовно поділити на дві групи. Перша група пов'язана з контролем над діяльністю пси­хофізичного апарату (тонус м'язів, дихання, темп мовлення), друга група впливає на особистісні утворення (спрямованість особистості, установки та ціннісні орієнтації, якості особистості).