3. Виконання вправ на аналіз технології побудови зразків педагогічної розповіді

Вправа 3. Порівняйте два уривки на тему «Останні роки життя Т. Г. Шевченка». Визначте, зміст якого уривка доцільніше використати для розповіді учням.

I. Навесні 1859 року Тарас Григорович отримав дозвіл побувати на Україні. Він об'їздив знайомі місця на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині, відвідав Кирилівку і Моринці, побачився з родичами.

У розмовах із селянами Шевченко говорив, що Бога пани вигадали, щоб утриму­вати людей у неволі... Поліція постійно стежила за народним поетом, і його знову було заарештовано. Щоправда, під арештом протримали недовго, зобов'язавши покинути Україну.

Мріяв Тарас Шевченко оселитися десь над Дніпром, жити серед рідного народу. Та не пощастило йому цю мрію здійснити.

Ще 9 березня 1861 року друзі й знайомі поздоровляли Тараса Григоровича з 47-річчям від дня народження, а 10 березня вранці перестало битися палке серце великого народного співця.

Поховали Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Через два місяці домовину з його тілом було перевезено на Україну і за поетовим заповітом поховано на високій горі над Дніпром поблизу Канева. Цю гору народ назвав Тарасо­вою.

Життя і діяльність Тараса Григоровича Шевченка — високий зразок безмежної відданості трудовому народові, стійкості і незламності в боротьбі за щастя своєї бать­ківщини.

Український народ свято зберігає пам'ять про свого великого співця. Близький і до­рогий Шевченко трудящим усього світу... Безсмертна слава народного поета-патріота.

{ПадалкаЯ. І., Сторчак К М., Цимбалюк В. І. Українська літе­ратура: Підручник для 6 кл. — К., 1981. — С. 29—30)

II. Шевченко рвався на Україну, хотів перевидати «Кобзаря», але ні того, ні іншого влада йому не дозволяла.

Великих зусиль коштував йому дозвіл поїхати на батьківщину. Влітку 1859 року Шевченко дістався у рідне село Кирилівку, де жили його брат і сестра.

Сестра не відразу впізнала його — не впізнала свого Тараса у замученій, старій людині, що важко дихала. Жити в Кирилівці було тяжко. Шевченко був один «вільний» серед усієї своєї кріпацької сім'ї.

Аж страх погано У тім хорошому селі: Чорніше чорної землі Блукають люди; повсихали Сади зелені, погнили Біленькі хати, повалялись, Стави бур'яном поросли. Село неначе погоріло...

Тарас поїхав у містечко Корсунь, до родича Варфоломія Шевченка, і разом з ним розпочав пошуки клаптика землі.

Землю знайшли під Каневом, на високому крутоярі над Дніпром, де потім Шев­ченко був похований.

Під час переговорів про купівлю землі, — як водиться, некопітких і хитрих перего­ворів за пляшкою наливки, — був присутній якийсь здрібнілий шляхтич Козловський. Шевченко сказав Козловському кілька ущипливих слів, потім розмова зайшла про «бо­жественні речі», і Шевченко досить вільно висловився про християнських святих.

Козловський доніс. Через шість днів Шевченка було заарештовано, він просидів у тюрмі в Черкасах і в Києві, йому вчинили допит і випустили.

Він прожив близько місяця в Києві і повернувся до Петербурга. Повіз із собою нову образу і пам'ять про залякану, обплутану донощиками країну.

До Петербурга Шевченко приїхав уже хворим. Тут він клопотався про визволен­ня від кріпацької залежності своїх рідних. Клопоти ці були пов'язані з виснажливим ходінням по канцеляріях, переговорами із хабарниками. Втома посилювалася...

Дев'ятнадцятого лютого 1861 року до Шевченка зайшов його знайомий — Чер­ненко. Цього дня чекали опублікування маніфесту про визволення селян.

• Ну, що, що? Є воля? Є маніфест? — гарячково спитав Шевченко.

• Ще нема, — відповів Черненко.

Шевченко закрив обличчя руками, впав на ліжко і заплакав.

...Двадцять п'ятого лютого (9 березня) був день народження Шевченка. Кварти­ру поета відвідало багато знайомих. Коли всі пішли і залишився один Лазаревський, Шевченко сказав:

— Так, якби на батьківщину, на Україну, — там би я, може, видужав.

Ніч пройшла без сну. Мокрий сніг ішов над Петербургом. У цьому снігові, серед холоду невського льоду, серед кам'яних поснулих громад, у задушливій кімнаті, ніби­то відрізаний од світу нічним мороком, сидів і задихався самотній, набряклий від во­дянки, плачучий старий із загубленим життям. Старий, якому щойно минуло сорок сім років.

Двадцять шостого лютого (10 березня) вранці... Шевченко пішов до своєї май­стерні. В дверях він зупинився, скрикнув і важко впав на поріг.

А через кілька годин він уже лежав у кімнаті на столі, накритий простирадлом, спокійний і величний. Тонкі свічки тріщали в узголів'ї і осявали змучене обличчя ви­сланого солдата і великого народного співця.

Чорне сонце сходило того дня над милою його Україною.

За те.: К. Паустовський «Тарас Шевченко»

Запитання для аналізу текстів

1. Який уривок дає підставу твердити, що це — живий і образний виклад матеріа­лу? Доведіть свою думку.

2. Якими засобами досягнуто образності викладу? Які факти й події наведено в розповіді?

3. Якими засобами досягнуто живого викладу матеріалу? Чи відчуваємо ми осо­бисту позицію авторів? Яку роль відіграють словесні картини, діалоги, цитування?

4. Який настрій навіює зміст кожного з уривків? Знайдіть засоби, які сприяють створенню атмосфери розповіді (напруження, смуток, відчай, утома, туга).

5. Зробіть висновок, який з уривків може забезпечити активне сприймання учня­ми розповіді, викликати їхній внутрішній діалог.

Вправа 4. Аналіз матеріалів для розповіді (виконується в мікрогрупах). Ознайом­теся з повчальними розповідями з праці В. Сухомлинського «Як виховати справжню людину» («Культ матері», с. 206—208; «Дев'ять негідних речей», с. 296—306; «Що таке любов», с. 399—402; «Краса», с. 414—416).

Поміркуйте, наскільки корисними й цікавими можуть бути ці теми для учнів. Визначте мету, яку ставить автор. Доберіть матеріал для вступу, головної частини і закінчення.

Які прийоми ви застосуєте, щоб залучати учнів до активної взаємодії?

Вправа 5. Проаналізуйте творчий задум розповіді, підготовленої студенткою пер­шого курсу факультету української філології Полтавського державного педагогічного університету Оленою Пастух.

Як втілювався творчий задум розповіді? Що впливало на нього? Яке надзавдання поставила студентка?

Довго я думала, перш ніж обрати тему розповіді. Адже вона має бути цікавою і для того, хто розповідатиме, і для того, хто слухатиме. Для кожного вона повинна бути зрозумілою, близькою, хви­люючою. І ось серед великої кількості тем вибрала одну — «Материнське серце». Хотілося донести до аудиторії всю красу і велич, щедрість материнського серця, серця, яке радіє, коли у дитини радість, яке болить уночі, коли дитина хворіє. Хотілося розповісти щось оптимістичне, і це було доти, доки не натрапила на статтю в газеті «Чорне сонце матері». Я зрозуміла, що цей тривожний випадок буде ціка­вим для всіх, матиме для моїх слухачів величезне значення, збудить у них ті самі почуття, які охопили мене. Доля це чи трагедія? Ще хотілося подумати, чи завжди ми розуміємо материнське серце.

Вправа 6. Аналіз технології побудови розповіді. Визначте структурні елементи роз­повіді Олени Пастух, проаналізуйте їх роль у реалізації надзавдання автора.

Поясніть роль прийомів, які використала студентка для привернення уваги ауди­торії, організації взаємодії.

Діти! Сьогодні, йдучи до вас на урок, я поспішала через парк і на мить сповільнила крок. Сонячною алеєю парку йшла щаслива мати зі своєю дитиною. У малюка були такі рожеві пух­кенькі щічки, що всі мимоволі звертали на нього увагу. Мабуть, кожний заздрив тій матері і бажав їм подумки величезного людського щастя.

А чи замислювалися ви над тим, що на світі є матері, для яких життя вже втратило свій сенс, для яких сонце вже назавжди стало чорним. Сьогодні я хочу розповісти вам одну історію.

Кожний день дарував Наталі радість спілкування з немовлям. Лагідний голосок... Знайома до щему рідна усмішка... Ось уже прорізався перший зубик... Хлопчик впевнено сів у ліжку... Нарешті, перші кроки. Здавалося, щасливішої жінки немає в усьому світі.

Біда прийшла у квітні вісімдесят шостого. Нечувано, негадано, непрошено.

За два дні до чорнобильської катастрофи Наталя відвезла малюка до своєї мами на Жито­мирщину. Нічого не підозрюючи, діти бавилися на подвір'ях, дихаючи вже отруєним повітрям. Незабаром забрала Наталя свого синочка додому. Щеміло материнське серце.

У хлопчика з'явилася кволість. Схвильована мати звернулася до лікарів.

— Нічого серйозного, — заспокоїли її ті.

Пам'ятаєте: «Нічого серйозного», — заспокоював населення уряд.

А дитині ставало гірше. Потяглися важкі сірі дні чекання. Обстеження, лікування... Лікарі встановили діагноз-вирок: «променева хвороба». Мало хто виліковується при цьому.

На певний час лихо відступило. Сашко пішов до школи, радував відмінними оцінками.

Хвороба ж не чекала. Хлопчикові ставало дедалі гірше. Лікарня в Москві; пересадка кістко­вого мозку.

Знову зажевріла у Наталі надія.

Та через тиждень згасла... Згасла назавжди... Під натиском ліків відмовили нирки.

Сашка не стало... Відтоді сонце для Наталі стало назавжди чорним.

Така от доля... Ні, зачекайте. Давайте разом поміркуємо: доля це чи трагедія? Доля є доля, але ж чи не трагедія це, коли байдужість, безвідповідальність одних призводять до того, що горе назавжди оселяється в родині. Як ви вважаєте? ...Тож якщо ви побачите коли-небудь слабких жінок, знайте, що всю свою силу вони віддали дітям. А чи бачили ви жінку, обличчя якої вкрите зморшками? Як побачите, не посміхайтесь, а знайте, що всю свою красу й молодість вона відда­ла дітям. А чи знаєте ви, чому так яскраво на небі світяться зорі? Бо матері, вночі недосипаючи, віддали їм світло своїх очей.

Вправа 7. Аналіз сприймання розповіді як педагогічної дії. Для виконання цієї впра­ви можна використати зразки розповідей, записаних на відеоплівку. Проте найдоціль­ніше запросити на заняття педагога чи студента старшого курсу, який виступить із підготовленими фрагментами і візьме участь в обговоренні їх сприймання аудиторією.

У цій вправі можна запропонувати провести цілісний аналіз педагогічної розповіді за такою схемою:

1. Мета діяльності вчителя і його надзавдання. Чи зумів він передати мету слуха­чам, досягти запланованого результату?

2. Ставлення до слухачів. Якими прийомами педагог активізує аудиторію, дося­гаючи суб'єкт-суб'єктних відносин?

3. Які засоби педагогічної техніки використані для впливу на аудиторію?

4. Елементи режисури розповіді: доцільність побудови, просторове і звукове роз­в'язання.