2. Обговорення головних теоретичних положень

На цьому етапі заняття важливо продовжити об'єктивацію теоретичних знань на підставі особистого досвіду студентів. Доцільно здійснити перевірку засвоєння тео­ретичного матеріалу як мікровикладання, використовуючи опорні конспекти (ОК). Розшифрування можна здійснити за текстом розділу 2 цього підручника. Студенти, які працюють із групою в ролі педагога, отримують завдання — допомогти «учням» усвідомити сутність питання й переконатися, що матеріал засвоєно. Чотири групи експертів після закінчення відповідей висловлюють свою думку щодо спрямованості, професійної компетентності, вияву здібностей, розвитку педагогічної техніки того, хто виступив у ролі вчителя.

ОК 2. Структура особистості вчителя-майстра

Характеристика основних елементів педагогічної майстерності вчителя (схему див. на форзаці):

I. Гуманістична спрямованість Домінанта вчителя може бути:

• на собі — самоствердження;

• на засобах — предметоцентризм;

• на учнях (адаптація) — педоцентризм;

• на розвитку учнів — гуманістична спрямованість. Гуманістична спрямованість охоплює здатність учителя:

• бачити особистість учня, відчувати, розуміти його і допомагати;

• в кожній малій справі вбачати велику мету — розвиток учня (надзавдання);

• створювати умови для розвитку учня (вирощувати через відкриття учня, а не насаджувати);

• усі види спрямованості вчителя — на розвиток учня;

• відповідати за свій вплив;

• відчувати моральне задоволення від позитивних змін учня, організатором яких частково є вчитель.

II. Професійна компетентність забезпечує:

• комплексність знань (предмета, педагогіки, психології, методик);

• особистісну забарвленість знань учителя — модальність, вияв власного став­лення, освоєність знань;

• постійне оновлення знань (самоосвіта).

III. Педагогічні здібності:

• комунікативні (здатність спілкуватися);

• перцептивні (здатність бачити й розуміти особистість);

• динамізм (здатність переконувати і навіювати);

• емоційна стабільність (здатність володіти собою);

• оптимістичне прогнозування (віра в позитивні зміни);

• креативність (здатність до творчості).

IV. Педагогічна техніка:

• зовнішня

• внутрішня.

3. Аналіз педагогічних ситуацій

Перед аналізом ситуацій доцільно виконати кілька вправ, що сприятиме осмис­ленню ключових положень теми.

Вправа 1. Об'єктивація поняття «мета педагогічної діяльності». Для початківців мета — категорія абстрактна. Щоб її конкретизувати, малюємо коло (учень) і уявляємо його розвиток (сяюче сонце, яке має промені — якості, необхідні розвиненій людині). Домальовуємо до сонця промені інтелекту, волі, відповідальності, доброти. Можна домальовувати блоками (розумові якості, моральні, трудові тощо). Наочний приклад дасть можливість відповісти на запитання: скільки об'єктів стосовно розвит­ку учнів повинен мати на увазі вчитель? Які в цілому завдання розвитку особистості розв'язує вчитель на уроці? Чи сформується учень як особистість, якщо всі вчителі вважатимуть головним лише його інтелектуальне виховання? Де, в яких формах має здійснюватися гармонійний розвиток дитини?

Висновок: педагогічна діяльність спрямована на розв'язання безлічі педагогічних завдань.

Вправа 2. Об'єктивація поняття «постановка педагогічних завдань». З'ясувавши сутність мети педагога та її поля, важливо усвідомити шлях до мети. Як досягають мети? Складність цього шляху можна проілюструвати відмінністю між невмінням шестирічки читати й осмисленим аналітичним читанням випускника. Які завдання, як сходинки, вибудовують учителі, щоб досягти запланованого на кінець навчання результату (перша сходинка — вивчити букви, а далі складніші: читати склади, слова, речення, досягти під кінець першого класу швидкості в читанні не менш як ЗО слів на хвилину, навчити переказувати, складати план тощо). Так, кожне завдання, яке ста­вить учитель, є сходинкою у досягненні кінцевої мети.

Варто запропонувати студентам накреслити ланцюжок завдань для досягнення мети — навчити культури спілкування, естетики праці, поваги до старших і т. ін.

Висновок: педагогічна майстерність — результат напруженої інтелектуальної праці, яка потребує великої спостережливості й креативності.

Вправа 3. Усвідомлення сутності педагогічної ситуації. Пропонуємо навести при­клади ситуацій, які спостерігали студенти цього дня. Виходити слід із розуміння того, що ситуація — це об'єктивні обставини в суб'єктивній інтерпретації. Наведені при­клади підтверджують те, що кожна ситуація створює умови, які за наявності певної мети приводять до результату. Аналізуємо результат як позитивні зміни в суб'єкті діяль­ності.

Думку групи спрямовуємо до відповіді на такі запитання: Які з цих ситуацій мож­на вважати педагогічними? Чим відрізняється педагогічна ситуація від звичайної? Які умови є педагогічно значущими? Які завдання було поставлено як педагогічні?

Висновок 1. Відмінність у меті й результаті: саме в педагогічних ситуаціях створю­ються умови прогресивних змін особистості (розвитку суб'єкта). Педагогічні завдан­ня, крім предметного результату, зумовлюють розвивальний.

Висновок 2. Ситуація перетворюється на педагогічну, коли ми вбачаємо в ній роз­вивальний потенціал. Задача стає педагогічною, коли, крім предметного результату, вбачаємо можливості для особистісного зростання дитини.

Звідси випливає головний висновок: уся діяльність дитини має стати розвиваль-ною, вчитель мусить дотримуватися гуманістичної спрямованості, щоб у кожній ма­ленькій справі вбачати велику мету.

Вправа 4. Аналіз алгоритму розв'язання педагогічної задачі. Ознайомтеся з фраг­ментом діяльності видатного педагога Ш. Амонашвілі «Заспокоєння Іліко» (Амонашвили Ш. А. Здравствуйте, дети. — М., 1988. — С. 178—179). Дайте відповіді на запитання:

1. Чи можемо ми назвати цей фрагмент педагогічною ситуацією? Доведіть вашу думку.

2. Яку педагогічну задачу розв'язував учитель?

3. Виокремте етапи розв'язання задачі: знайдіть опис аналізу ситуації; вкажіть, яку проблему усвідомив учитель і як він сформулював педагогічну задачу; як діє вчи­тель на етапі проектування рішення, які результати прогнозує? Як уміло він залучає учнів до взаємодії, реалізуючи заплановане рішення.

4. Чи можемо ми твердити, що Ш. Амонашвілі, розв'язуючи задачу заспокоєння Іліко, водночас організував вплив на інших учнів, вбачаючи в цій маленькій справі крок до великої мети? Якої саме?

5. Які професійні властивості Ш. Амонашвілі (елементи педагогічної майстер­ності) дали йому змогу успішно діяти в цій педагогічній ситуації?

Вправа 5. Аналіз майстерності педагога. Ознайомтесь із ситуацією «Таранець» (Макаренко А. С. Педагогічна поема. — К., 1977. — С. 20—21). Проаналізуйте її відпо­відно до запитань:

1. Як педагог аналізує ситуацію, що склалася? Які об'єктивні умови він враховує?

2. Яку педагогічну задачу розв'язував у цій ситуації Макаренко?

3. Яку ситуацію створює педагог (Пс₂) для досягнення визначеної мети?

4. Чи можна назвати діяльність педагога в описаній ситуації мета-діяльністю?

5. Які риси особистості Макаренка як педагога-майстра виявилися в наведеній ситуації?

Вправа 6. Характеристика майстерності А. Макаренка. Студенти характеризу­ють риси Макаренка, що виявилися у вибраних ними ситуаціях.

Результат аналізу — з'ясувати, які саме якості слід формувати студентам для до­сягнення базового, а потім і достатнього рівня педагогічної майстерності.

Для розвитку аналітичного мислення пропонуємо студентам записувати педа­гогічні ситуації, в яких учителі виявили високий рівень майстерності.