4. Виконання вправ на формування адекватних уявлень про педагогічну професію

За змістом цей етап тісно пов'язаний із попереднім. Однак предметом обгово­рення тут є не результати виконання окремих завдань безпосередньо на занятті, а підсумки самостійної роботи студентів з підготовки до занять (написання «Профе­сійного кодексу вчителя», творів-роздумів про досвід роботи вчителів — майстрів пе­дагогічної праці).

Уточнення власної педагогічної позиції доцільно провести за такою схемою:

а) професійна біографія (описати причини, що сприяли вибору педагогічної про­ фесії, основні події, які вказують на те, що вибір зроблено не випадково);

б) філософія педагогічної діяльності (виклад власних поглядів на професію вчи­ теля і свою майбутню професійну діяльність);

в) проблеми і перспективи освіти (назвати головні проблеми, а також висловити свої погляди на майбутнє нашої школи; вирізнити ту проблему, яку студент вважає головною, спробувати визначити причини виникнення, запропонувати способи розв'язання).

5. Моделювання педагогічної ситуації

Студентові пропонують виступити перед аудиторією з повідомленням на тему «Я і моя професія» (основою для виступу є завдання, виконане на попередньому етапі).

За змістом і характером проведення виступ є зручною моделлю для відпрацюван­ня вміння вирізняти й аналізувати структуру педагогічної діяльності.

1. Мета діяльності, тобто той очікуваний результат, заради якого студент висту­пив. У ході обговорення студент виокремлює ті потенційно можливі цілі, які можуть визначати характер виступу: а) виконати вимогу (завдання) викладача; б) розкритися перед товаришами з нового боку; в) дістати добру оцінку; г) усвідомити сутність педа­гогічної професії і свою готовність до оволодіння нею; д) спробувати свої сили у новій, нестандартній ситуації; є) зарекомендувати себе перед викладачем активним студен­том тощо.

2. Студент має можливість переконатися, що, крім власних безпосередніх дій, його виступ передбачає ще один важливий момент: керування діяльністю аудиторії. Він мусить контролювати залучення слухачів до спільної роботи (слухають, співпережи­вають, підтримують чи байдужі, не звертають на нього уваги, не підтримують).

3. Аналізується специфіка об'єкт-суб'єктних стосунків у педагогічній діяльності: слухач водночас є об'єктом і суб'єктом впливу. Розглядаються особливості суб'єкт-суб'єктних взаємин: повага до слухачів, урахування їхніх думок як значущих, ство­рення умов для залучення до діалогу (персоніфіковані звернення та висловлювання і невербальні «сигнали» про прийняття їх як повноправних партнерів).

4. Засоби, якими користувався студент для реалізації мети. Важливо довести, що у виступі студент реалізує не лише вербальні, а й невербальні засоби (інтонацію, міміку, пантоміміку, авторитет, привабливість тощо). Слід також показати, що в ході вико­нання дії усвідомлена мета може не збігатися з досягнутою саме через неадекватність добору засобів.

5. Результат, досягнутий у ході виступу: його відповідність чи невідповідність меті, поставленій спочатку, побічний (непередбачений) ефект.

Слід звернути увагу студентів на технологію педагогічної діяльності, важливими характеристиками якої є: а) вміння вибрати головне, логічність тексту; б) здатність вступити у контакт з аудиторією, привернути до себе увагу, зберегти інтерес слухачів упродовж усього виступу; в) невимушеність поведінки, мови, інтонації.

Після виступу студент проводить рефлексивний аналіз: як відбувалася взаємодія з аудиторією, які виникали утруднення, чи зберігав він контроль над ситуацією про­тягом усього виступу. Після цього вислуховує думку аудиторії, висловлену з позиції «добрих очей» (фіксування досягнень і коректні пропозиції щодо удосконалення), розповідає, що він хотів би змінити у виступі. Якщо є така можливість, бажано ще раз повторити деякі його фрагменти.