3. Виконання вправ на професійну ідентифікацію

На цьому етапі роботи слід виконати дві вправи.

Вправа 1. Оцінювання педагогічної позиції. Викладач ставить на дошці крапку, біля якої пише: «Я». Від крапки відводить кілька ліній (за кількістю студентів у групі).

Кожний студент підходить до дошки і на кінці однієї з вільних ліній пише ім'я того студента з групи, якого він обрав би своїм викладачем. Заздалегідь слід поясни­ти, що не варто орієнтуватися на дружні зв'язки або міжособистісну приязнь. Ідеться лише про професійні стосунки (оцінювання педагогічної позиції членів групи).

Після того як усі студенти зробили свій вибір, вони сідають у коло і по черзі пояс­нюють, чому обрали саме цю особу.

Після обговорення викладач обов'язково має зауважити, що незначна кількість або цілковита відсутність вибору щодо того чи того студента не свідчить про низьке поцінування його групою. Очевидно, на цьому етапі професійного становлення та­кий студент ще не мав змоги заявити про себе в педагогічному ракурсі. Йому пропо­нують провести самоаналіз у такому напрямі: «Що треба зробити, щоб люди бачили в мені педагога?»

Цю вправу можна виконувати тільки тоді, коли в групі встановлено відверті сто­сунки, а самі студенти можуть обговорювати свої успіхи або невдачі без психологіч­них ускладнень.

Вправа 2. Обговорення підсумків тестування. Доцільно будувати обговорення не як оголошення кількісних результатів, отриманих студентами, а як розкриття особ­ливостей поведінки, самопочуття, стилю роботи окремих учителів, які володіють пев­ними рівнями сформованості параметрів, що аналізуються. Керівник заняття роз­криває на образних, практично пізнаних прикладах ті позитивні й негативні наслідки, до яких призводить наявність або брак у конкретного педагога певних якостей. Сту­денти беруть участь у доборі аналогій, шукають у своєму життєвому досвіді приклади відповідної поведінки, стилю діяльності вчителів.

Так, під час обговорення першого тесту (ДДО — диференційно-діагностичне опи­тування) студентам повідомляють, що виявилася та система, яка є найкращою для людини. У цій системі студент взаємодіє із задоволенням, без внутрішньої напруженості. Постають питання: чим відрізняється поведінка людей, які мають різні сис­темні орієнтації? Що буде, якщо вчителем стане людина з орієнтацією «техніка» чи «природа», «знакові системи» чи «художній образ»? Чим відрізняється від усіх інших орієнтація на людину?

У ході обговорення студентів підводять до висновку, що першим показником схильності до педагогічної діяльності є орієнтація на іншу людину як найбільш зна­чущий, такий, що емоційно переважає, об'єкт взаємодії. Інші види спрямованості висувають у центр подій інші аспекти, замикають діяльність на позаособистісних сто­сунках.

Обговорюючи результати тесту на схильність до педагогічної професії, слід одра­зу зазначити, що високі показники (40—50 балів) не означають, що ця сфера діяль­ності закрита перед тим чи тим студентом. Ідеться про те, що «психологічна ціна» його діяльності буде дуже велика (підвищені навантаження, перевтома, внутрішній дис­комфорт, напруженість у взаємодії). Можна бути прекрасним учителем і тоді, коли результати тестування, здавалося б, цьому суперечать. У такому разі вчитель знайде способи подолання тих індивідуальних особливостей, які не збігаються з характером педагогічної діяльності, і вони ніяк не позначаться на його стосунках з іншими. Зав­дання кожного студента — під час навчання у вищому навчальному закладі розроби­ти власні прийоми компенсації індивідуальних особливостей, що спричинюють утруднення зовнішнього і внутрішнього плану в педагогічній діяльності (знизити рівень залежності від думок інших людей, виробити власну систему педагогічних по­глядів, педагогічну позицію, розширити обсяг комунікативних умінь і здібність до рольової поведінки тощо).

Під час обговорення результатів опитування (за Форвергом) викладач повідом­ляє, що вони вказують на наявність у людини певної позиції і здатність виявити її у взаємодії. Тут також корисно звернутися до життєвого досвіду студентів, навести при­клади, які щодо кожного з критеріїв перебувають у тій чи іншій зоні відповідей (до 5 чи вище 5).