2. Обговорення головних теоретичних положень

Це практичне заняття є першим. Отже, тут закладаються установки студента щодо способу оволодіння навчальною інформацією, взаємодії з викладачем, іншими сту­дентами групи. Важливо, щоб не склалася тенденція репродуктивного переказу по­черпнутої з літературних джерел інформації, щоб утворилася доброзичлива атмосфе­ра, що спонукає до взаємодії. Слід закласти підвалини особливого стилю відносин: думка кожного, хоч би якою вона була, не оцінюється як слушна або неслушна; вона є відображенням минулого досвіду студента, склалася під впливом певних життєвих обставин, її не можна ігнорувати, критикувати, засуджувати. Перед студентом роз­гортаються інші, ефективніші підходи до професії вчителя, педагогічної діяльності, і він сам приймає, асимілює, засвоює нові аспекти стосунків і діяльності.

Для створення відповідної психологічної атмосфери варто застосовувати такі прийоми:

1) студент отримує завдання: дати своє визначення поняття «освіта». Йому про­понують зачитати ці визначення, керівник заняття записує їх на дошці. Після з'ясу­вання міркувань усіх студентів і обговорення роблять висновок: освіта не зводиться ні до суми знань, ні до набору певних дій, оскільки і знання, і дії є засобом особистіс-ного формування. Головна мета і продукт освіти — людина, яка оволодіває логікою науки, культурою, нормами поведінки і здатна до подальшого накопичення свого

потенціалу. Продукт освіти — сам суб'єкт діяльності, його нові якості, нові можли­вості. Освіта — не просто задана ззовні програма розвитку людини, а діяльність самої людини з оволодіння соціальним досвідом;

2) студентові пропонують визначити поняття «педагогічна діяльність» (підтекст — що дає дітям учитель?). Під час обговорення студентів підводять до висновку, що в діяльності педагога можна виокремити два рівні реалізації педагогічних функцій. Пер­ший рівень — це функції, що забезпечують виконання вчителем соціального замов­лення: навчальна, виховна, розвивальна, соціально-педагогічна. Другий рівень — це, так би мовити, поточні функції, які забезпечують реалізацію функцій першого рівня: інформаційна (глибокі знання і володіння навчальним матеріалом, адаптація навчаль­ного матеріалу до рівня розуміння і пізнавальних можливостей школярів і передання його за допомогою різних методичних прийомів таким чином, щоб забезпечити міцне і свідоме засвоєння їх учнями); мобілізаційна (активізація пізнавальної діяльності учнів, організація їхньої самостійної роботи, підтримання і розвиток інтересу школярів до самого процесу навчання, його результатів, до праці, стимулювання соціально актив­ної життєвої позиції, збудження інтересу до інших учасників педагогічного процесу, потреби осмислити й усвідомити складні процеси спілкування, взаємодії з іншими людьми); орієнтаційна (формування соціально необхідних мотивів поведінки, світо­гляду, системи переконань, життєвих принципів, поваги до носіїв інших культурних і політичних цінностей і поглядів, готовності з ними взаємодіяти). Особливо підкрес­люється, що всі ці функції насправді тісно й органічно пов'язані між собою, їх не­можливо розвести по окремих навчальних і виховних заходах.

У подальшому обговоренні студенти розкривають структуру, зміст компонентів педагогічної діяльності як об'єкт (не окремі якості, а особа учня у цілому), суб'єкт (сам учитель і учень як повноправний учасник педагогічної взаємодії), способи (тео­ретичні й методичні знання, педагогічні технології, педагогічна техніка), результат (освіта як багатобічний приріст індивідуального потенціалу учнів).

Важливо звернути увагу студентів на те, що діяльність учителя у змістовому плані багатоаспектна. Вона охоплює такі компоненти: гностичний, або дослідницький (ро­бота з інформацією, аналіз свого й чужого педагогічного досвіду, вивчення індивіду­альних особливостей дітей, тенденцій розвитку класного колективу, власних утруд­нень тощо); конструктивний (планування своєї педагогічної діяльності і прогнозу­вання її результатів, побудова моделей ситуацій і відпрацювання на них способів роз­в'язання конфліктів; передбачення реакцій учнів, їхньої можливої поведінки за різних умов; визначення системи педагогічних дій); організаторський (безпосередня реалі­зація накресленого плану, збереження загальної програми дій, запобігання небажа­ним відступам, утримання ініціативи, мобілізація класу і окремих учнів на досягнен­ня потрібного результату); комунікативний (встановлення стосунків із колегами, бать­ками, учнями).

У кожний конкретний момент уроку вчитель не просто реалізує раніше наміче­ний план, він постійно досліджує ситуацію і зіставляє її з теоретичною моделлю, про­гнозує тенденції подальших змін, оцінює їх залежно від результату, до якого вони можуть привести, приймає рішення про дальший розвиток або припинення цих тен­денцій, добирає засоби відповідної зміни, зразу ж безпосередньо реалізує їх, мобілі­зує решту учасників ситуації, допомагає їм зрозуміти і осмислити ці зміни тощо. Важ­ливість педагогічної діяльності полягає в тому, що вчитель не просто діє самостійно — він насамперед скеровує діяльність учнів (не просто ставить відповідні цілі, а й праг­не до того, щоб вони були усвідомлені і прийняті учнями, не просто добирає способи досягнення мети, а й дає можливість дітям оволодіти цими способами, щоб вони стали індивідуальними засобами досягнення цілей). Цей аспект визначається як мета-діяльність учителя.

Учитель також повинен передати учням самі прийоми керування, зробити дити­ну суб'єктом, здатним до керування своєю діяльністю і поведінкою («керування про­цесами керування»). Механізм реалізації цієї вимоги називають рефлексією. Рефлек­сія — це, з одного боку, звичка педагога до осмислення власних збудників (аналізува­ти власну картину світу, вловлювати хід своїх роздумів, конкретизувати власний по­гляд, виявляти труднощі пізнання ситуації і власну упередженість) щодо усвідомлен­ня ходу діяльності, її відповідності прийнятій моделі. З другого боку, це процес відоб­раження вчителем внутрішньої картини світу учня (здатність стати на його позицію, імітувати його роздуми, передбачити можливі труднощі, розуміти, як учень сприймає певну ситуацію, вміння пояснити, чому він діє так, а не інакше).

Підсумком обговорення має бути висновок про те, що діяльність учителя — склад­не, багатопланове явище, яке потребує спеціального пізнання, осмислення.