Хід заняття

1. Діагностування педагогічної спрямованості студентів

Для діагностування професійно-педагогічної спрямованості студентів доцільно використати диференційно-діагностичний опитувальник Є. Климова (ДДО), тест на схильність до педагогічної професії, тест Форверга на контактність.

П ісля ознайомлення з інструкцією до опитувальника слід на прикладі першої пари альтернатив пояснити принцип заповнення листка відповідей. Якщо учні віддають перевагу доглядові за тваринами, то повинні поставити знак плюса (+) у клітинці ли­стка відповідей, позначеній індексом 1а, а в клітинці 16 — поставити знак мінуса (—). І навпаки, якщо вони віддають перевагу обслуговуванню машин і приладів, то мають поставити знак (+) у клітинці 16, а знак (—) — у клітинці 1а.

Опрацювання результатів. Після заповнення листка відповідей здійснюється підрахунок кількості плюсів і мінусів за стовпчиками. Таких стовпчиків у листку відпо­відей п'ять, і кожний з них об'єднує професії одного з п'яти основних типів.

1. Професії типу П — «людина — природа» (тваринник, агроном, ветеринар).

2. Професії типу Т — «людина — техніка» (слюсар, швачка, шофер, інженер, механік).

3. Професії типу Л — «людина — людина» (продавець, медсестра, вчитель, вихователь).

4. Професія типу 3 — «людина — знакова система» (кресляр, програміст, лінгвіст).

5. Професія типу X — «людина — художній образ» (художник, режисер, маляр, критик).

Домінантна сфера професійних інтересів визначається за стовпчиком, що має максимальну кількість плюсів. Стовпчик із переважною кількістю мінусів вказує на сферу діяльності, до якої опитуваний не має інтересу. Аналізуючи відповіді, особливу увагу звертають на студентів, які не виявили інтерес до професії типу Л — «людина — людина» (4 і більше мінусів у третьому стовпчику).

Тест на схильність до педагогічної професії

Інструкція: Нижче пропонується перелік якостей. «Приміряйте» їх на себе і оцініть ступінь їх виразності, виходячи з такої системи оцінок: 5 — так; 4 — переважно так; З — важко сказати; 2 — швидше за все ні; 1 — ні.

1. Чи вважають інші, що ви людина образлива, вразлива у спілкуванні (у відповідь на критику, зауваження)?

2. Чи довго у вас в душі зберігається осадок від різних переживань, що виника­ють під час спілкування (досада, радість, смуток)?

3. Чи часто у вас буває піднесення і спад настрою?

4. Чи тяжко і довго ви переживаєте критику на свою адресу?

5. Чи сильно вас стомлює галаслива весела компанія?

6. Ви помітно відчуваєте утруднення, соромитеся, коли доводиться знайомити­ся з людьми?

7. Вам легше і приємніше дізнаватися про щось із книжки, ніж питати в інших?

8. Чи часто ви відчуваєте бажання відпочити, побути наодинці?

9. Чи довго ви добираєте потрібні слова, коли доводиться розмовляти?

10. Чи віддаєте ви перевагу вузькому колу постійних знайомих перед широким колом нових?

Роботу з тестами можна віднести до самостійної підготовки студентів. У такому разі на початку заняття викладач з'ясовує, чи всі виконали завдання. Якщо немає можливості зробити це, то доцільно розпочати заняття із заповнення опитувальних листків. Бажано, щоб діагностування професійно значущих якостей відбувалося пе­ред обговоренням теоретичних положень, тоді у викладача буде змога під час теоре­тичного обговорення звертати увагу студентів на те, як сформовані у них ті чи ті про­фесійно необхідні якості. Методично не обов'язково, щоб студенти оголошували інди­відуальні результати перед всією групою. Достатньо, щоб вони одержали підсумкові дані і порівняли їх з еталонами, які повідомляє викладач. Ці дані використовувати­муться й надалі (на етапі професійної ідентифікації), однак саме порівняння кожний студент здійснюватиме самостійно. Викладач попереджає студентів, що результати роботи з тестами мають бути збережені, оскільки в кінці курсу передбачається по­вторне тестування.

Студентам пропонують скласти список якостей, які, на їхню думку, потрібні вчи­телеві для успішної професійної діяльності. Наголошують, що кількість якостей і склад їх визначаються тільки самим студентом. Після виконання завдання (для цього дос­татньо 5 хвилин) пропонують оцінити у самого студента сформованість тих якостей, які він сам відносить до професійного ідеалу. Потім пропонують записати ці якості у дві колонки: ті, що формуються в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу, і ті, формування яких залежить від самого студента. Зазвичай у структурі про­фесійних ідеалів студентів понад 50% становлять якості, в яких фіксуються риси ха­рактеру і особливості емоційно-вольової сфери; студенти виділяють їх у групу, неза­лежно від вищого навчального закладу.

За підсумками виконання завдання проводять обговорення, в ході якого викла­дач зосереджує увагу студентів на таких аспектах:

1. професія вчителя відома і, здавалося б, цілком зрозуміла, проте кожний сту­дент уявляє її по-своєму, у кожного є власний погляд на вимоги, які поставлені перед фахівцем;

2. студентські уявлення не можуть охопити всієї складності і багатогранності пе­дагогічної діяльності, потрібна тривала праця для осягнення її глибинних власти­востей;

3. у кожного студента є певна установка на завершеність (незавершеність) професійного розвитку, що визначається, з одного боку, недостатньо високим рівнем і повнотою сформованості професійного ідеалу, а з іншого — суб'єктивністю само­оцінки; тому в деяких студентів якості віднесені ними до професійного ідеалу, оціню­ються як такі, що сформовані повністю;

4. підкреслюється необхідність осмислення заданої ззовні програми професій­ної підготовки, розуміння і прийняття різних форм і шляхів її впливу на становлення майбутнього спеціаліста, наголошується, що можливості цієї програми значно ширші, ніж їх уявляє непідготовлений спостерігач (яким є студент першого курсу); крім того, для досягнення високого рівня професіоналізму слід задану програму доповнювати власною ініціативою щодо професійної самоосвіти, самовиховання і саморозвитку.