2. Обговорення основних теоретичних положень

Діалогічне навчання — це пізнання сутності предмета чи явища у процесі обміну смислами різних суб'єктів розуміння. Воно здійснюється різними шляхами, найефек­тивніший з яких — бесіда. Коли вчитель вибирає лекцію, розповідь чи пояснення (мо­нолог як прихований діалог), він може забезпечити інтелектуальну та емоційну активність школяра, а бесіда ще й стимулює його мовленнєву та рухову активність, да­ючи учневі можливість стати співавтором пізнавального пошуку.

Бесіда — метод навчання, який передбачає розмову вчителя з учнями й організовуєть­ся за допомогою продуманої системи запитань.

Бесіда доцільна за наявності знань і життєвого досвіду учнів і дає дітям змогу по­бачити нові зв'язки, осягнути нові закономірності на ґрунті відомого.

Порівняно з лекцією, розповіддю та поясненням бесіда — триваліший, але про­дуктивніший шлях у навчанні, бо саме вона більше забезпечує можливості активного самостійного пошуку учнів.

Відповідно до прийнятих у педагогіці рівнів пізнавальної активності учнів (Ю. Бабанський, В. Лозова, І. Лернер, В. Онищук, Т. Шамова та ін.) вирізняють бе­сіди репродуктивну й евристичну.

Порівняльну характеристику рівнів пізнавальної активності учнів можна подати схематично:

Евристична бесіда — метод навчання, коли вчитель не повідомляє учням готових знань, а логічно пов 'язаними запитаннями залучає їх до розв 'язання проблеми на ґрунті здобутих ними знань, власних спостережень, життєвого досвіду.

Характерні ознаки евристичної бесіди:

1. Основа здобуття нових знань — аналіз досвіду дітей, організованих на уроці спостережень, знань, здобутих раніше.

2. Керівництво роботою учнів учитель здійснює за допомогою логічно пов'яза­них запитань.

3. Запитання мають проблемний характер — формують інтерес до вирішення зав­дання і забезпечують активне залучення школярів до роботи.

4. Учитель не повідомляє висновків, а підводить думку учнів до них, допомагаю­чи знайти відповідь самостійно.

5. Результат бесіди — доказове логічне розв'язання проблеми та інтелектуальний розвиток учнів.

Щоб організувати діалогічну взаємодію під час бесіди, потрібно ґрунтовно підго­туватися до неї.

Технологія побудови евристичної бесіди:

— виокремити в матеріалі для вивчення інформаційні блоки;

• обдумати можливості використання досвіду учнів: визначити, на які вже за­своєні раніше знання дітей можна спиратися;

• визначити характер пізнавальної активності учнів (пошуковий, творчий, еле­менти репродуктивного);

• уявити, якої думки мають дійти школярі, які зробити висновки внаслідок своїх роздумів;

• обміркувати стрижневі запитання, що стосуються головних аспектів матеріа­лу, та навідні, які спрямовують, стимулюють думку класу;

• визначити послідовність запитань залежно від логіки самого матеріалу та від особливостей опанування його учнями;

• конкретизувати, коректно сформулювати запитання, які мають стосуватися одного об'єкта;

• спрогнозувати відповіді дітей та їхні можливі запитання до вчителя.

Щоб організувати активну взаємодію, вчителеві доцільно дотримуватися такої послідовності в евристичній бесіді:

• перше завдання чи запитання в бесіді має бути проблемно-пошуковим, ціка­вим, не залишати учнів байдужими та змусити замислитися;

• актуалізувати опорні знання, досвід учнів для підсилення мотивації пізнаваль­ної діяльності;

• створити проблемну ситуацію, щоб учні усвідомили мету пошуку;

• спонукати школярів висловлювати припущення щодо вирішення проблеми;

• звертатися з проханням довести виголошену думку;

• •кожне наступне запитання вчителя слід «прибудовувати» до попередньої відповіді дитини, щоб учні розуміли, куди спрямовано спільну думку в ході бесіди;

• зважати на думку дітей, вести її, а не йти за нею. Для цього потрібно підтриму­вати ті думки, які ведуть до правильного рішення (зосередити увагу класу на слушній відповіді, попросити учня повторити ще раз його твердження, повторити самому пра­вильне міркування); ставити навідні запитання, продумані заздалегідь або сформу­льовані експромтом, під час самої бесіди;

• організовувати узагальнення й систематизацію опрацьованого, щоб підкресли­ти головні висновки.

Майстерність учителя у веденні бесіди як діалогу виявляється в таких його діях:

• учитель, утримуючи головне завдання бесіди, цілковито зосереджений на дітях, має постійний зоровий контакт, що забезпечує «зчитування» характеру пізнавальної діяльності учнів (чи розуміють діти, про що йдеться, чи залучені до роботи, зацікав­лені нею, чи прагнуть висловити думку тощо;

• слухаючи учня, демонструє важливість думки дитини, за потреби допомагає висловитися, підхоплює думку співрозмовника;

• виявляючи зацікавленість роботою учнів, демонструє зацікавленість самою проблемою, висловлює своє ставлення до неї;

• своїм ставленням до учнів і до проблеми створює атмосферу задоволення від спільного пошуку, від їхніх самостійних думок, забезпечуючи цим сприятливий емо­ційний фон уроку;

• щоб не гальмувати активність дітей у процесі спільного пошуку, коригуючи думку учнів, не дає оцінки «правильно» чи «неправильно», адже до спільного пошуку залучено всіх у класі. Доцільно користується такими висловами: «Цікава думка. А як ви гадаєте?», «Які будуть ваші версії?», «Хто хоче вступити в полеміку з ..?», «У кого є бажання додати до цього визначення щось істотне?»;

• залучає до роботи всіх дітей (щоб працювали не лише найсильніші та найак­тивніші);

• уважно слухаючи учнів, застосовує прийоми рефлексивного й нерефлексивного слухання, демонструючи цим своє вдумливе ставлення до праці дітей і даючи приклад поведінки в діалозі;

• не полишаючи відповідь учня без уваги, дотримується принципу взаємодії у спілкуванні «петелька — гачечок»: спираючись на відповідь учня, формулює нове за­питання або узагальнення;

• інтригує учнів запитаннями, засобами особистої техніки (жестами, мімікою, позою, інтонацією): виразом обличчя передає зацікавленість відповіддю, інтригуючою інтонацією вводить у деталі проблеми, рухами надає динаміки обговоренню, же­стом запрошує до відповіді чи регулює черговість висловлювань тощо;

• відчуває утруднення класу, висловлює розуміння й організовує допомогу для підбиття підсумків;

• емоційно завершує пошук, збуджуючи почуття вдоволення складною працею.

Ефективна пізнавальна діяльність учнів під час бесіди здійснюється за умови ство­рення позитивного емоційного фону уроку — єдності емоційного стану вчителя та учнів у процесі навчання, що забезпечується творчим самопочуттям педагога, його кому­нікативними вміннями, суб'єкт-суб'єктним характером стосунків з учнями, темпо-ритмом уроку.

Якими мають бути критерії ефективності педагогічної взаємодії під час бесіди (з позиції учня)?

1. Учневі цікаво працювати, він залюбки бере активну участь в обговоренні про­блеми.

2. Навчальна мета сприйнята ним як особистісно значуща, він вбачає сенс у її досягненні.

3. Учень персоналізується в процесі навчання, відчуваючи своє особистісне зро­стання, сприйняття його вчителем та однокласниками.