4. Виконання вправ на реконструкцію тексту монологічного викладу матеріалу з метою активізації взаємодії з учнями на уроці

До виконання цієї вправи слід підготуватися вдома, а на занятті виконати роботу в малих групах для глибокого усвідомлення технології діалогізації монологу.

Вправа 5. Виберіть тему монологічного викладу на уроці. Ознайомтеся зі змістом матеріалу за підручником. Визначте можливі труднощі у сприйманні учнями інфор­мації, після чого:

1. Проведіть діалогізацію змісту повідомлення:

а) здійсніть логічне членування тексту, виділіть головні думки, доберіть прийоми створення ситуацій співроздумів (запитання, проблемні ситуації, порівняння, введення діалогів);

б) обдумайте прийоми організації ситуацій співпереживання (персоніфікація змісту, створення образних бачень, застосування словесно-образної та логічної виразності);

в) визначте, яких особливостей змісту бракує для забезпечення діалогізації, проведіть додатковий пошук.

2. Обміркуйте діалогізацію викладу:

а) як продемонструвати власне ставлення до проблеми, надати інформації особистісного забарвлення;

б) як забезпечити спільність з аудиторією вербальними і невербальними засобами (зоровий контакт, просторове розміщення, ритміко-інтонаційна єдність);

в) як досягги спрямованоті мовлення на дітей (звернення, установка на відповідь тощо).

3. Обговоріть розробку діалогізованого монологу в малих групах і захистіть свій варіант перед аудиторією.

5. Моделювання педагогічної діяльності

Проведення фрагмента уроку в аудиторії. Аналіз діалогізації монологу в групах (кожна група вибирає свій напрям аналізу за схемою).

Схема аналізу забезпечення діалогізації монологу на уроці

I. Створення суб'єкт-суб'єктних стосунків у взаємодії:

1. забезпечення прийняття учнями навчальної мети (мотивація);

2. рівність позицій усіх, забезпечення активності на всіх етапах (під час порушення проблеми, корегування думок, аналізу роботи); поліфонія — звучить голос кожного;

3. взаємна повага до міркувань кожного, толерантність, розвиток думок кожного;

4. прагнення до співучасті, спільності («ми поміркуємо»), звернення до аудиторії.

II. Створення атмосфери інтелектуальної єдності, співроздумів на уроці:

1. порушення закритих питань;

2. постановка риторичних запитань;

3. порушення проблемних питань;

4. зіставлення різних міркувань, фактів, позицій, введення діалогу.

III. Створення емоційної єдності, атмосфери співпереживання:

1. особистісна забарвленість інформації вчителя, її модальність;

2. персоніфікація змісту (звернення до досвіду учнів, власного досвіду, досвіду інших);

3. застосування словесно-образної виразності (введення описів, словесних кар­тин, укрупнення деталей, використання тропів, засобів синтаксичної виразності);

4. забезпечення логічної виразності (інтригуючий початок, емоційна завершеність розповіді).

IV. Забезпечення взаємодії педагогічною технікою:

1. чіткість вимови (дикція) і орієнтація мовлення на слухачів;

2. використання дистанції як засобу контакту;

3. зоровий (візуальний) контакт;

4. творче самопочуття на уроці, виразність міміки і пантоміміки як вияв творчого самопочуття.