Хід заняття

1. Діагностування рівня сформованості вміння встановлювати особистісний контакт на початковому етапі уроку

На початку заняття студентам пропонують виконати вправу: ввійти в аудиторію, привітатися зі слухачами і звернутися до них із пропозицією щодо будь-якої спільної справи, наприклад, вивчення нового вірша або якогось правила. Головна мета цієї діяльності: 1) викликати позитивне ставлення до себе; 2) зацікавити запропонованою справою; 3) сформувати бажання до співпраці. Аналіз виконання вправи здійснюєть­ся за цими трьома показниками. Виявляються чинники, що сприяють успіхові або призводять до невдачі. Створюється додаткова мотивація до вивчення теми заняття.

2. Обговорення головних теоретичних положень

Під час підготовки відповіді на перше запитання важливо зосередити увагу на таких моментах.

Успіх уроку значною мірою залежить від його початку. Адже так важливо, як саме вчитель організує навчання учнів, чітко визначить мету їхньої діяльності, окреслить її перспективи, кінцевий результат. Не менш важливим є й те, що саме перші хвилини уроку є початком спілкування вчителя з учнями, під час якого визначаються суто людські, а не тільки ділові стосунки між ними (чи готувалися до зустрічі одне з одним, чи чекали на неї, чи раді їй, чи готові до співпраці, до взаєморозуміння). І від того, який характер, яку спрямованість матиме це спілкування, залежить ефективність розв'язання дидактичних завдань уроку. Майстерність учителя в ситуаціях початку уроку й полягає в тому, щоб встановити з учнями контакт, залучити їх до конструк­тивного діалогу з учителем, а вже на цьому сприятливому психологічному ґрунті сфор­мувати установку на активну пізнавальну діяльність.

Для того щоб краще зрозуміти завдання початкового етапу уроку, радимо погля­нути на нього очима не лише вчителя, а й учнів як рівноправних суб'єктів спілкуван­ня. Окремі спостереження ви знайдете в рекомендованій літературі (4, 8, 9); лише за­значимо найтиповіші чинники, що призводять до утруднень і навіть появи страху в учнів перед початком уроку. Передусім це наявність у них так званого операціональ-ного напруження, що з'являється внаслідок невизначеності поведінки, дій учителя. Учні не знають його настрою, намірів щодо спілкування з ними. Тривожність може виникати й тому, що учні невпевнені в собі, у своїх знаннях. А це спричинює перед­чуття поганої оцінки з її можливими наслідками. Багато клопоту завдає невміння учнів швидко переносити увагу, зосереджувати її на темі, завданнях нового уроку, вольо­вим зусиллям налаштувати себе на іншу діяльність. Звідси і недостатній рівень сфор-мованості когнітивної установки або її відсутність. Бар'єри можуть виникати внаслі­док утоми, негативного досвіду спілкування.

Обізнаність з особливостями ситуацій початку уроку дасть можливість усвідоми­ти завдання вчителя на цьому етапі навчання (3,4,8,9). Зважаючи на індивідуальність кожної окремої ситуації початку уроку, зазначимо тільки найважливіші: 1) подолати негативну емоційну реакцію, створити умови для позитивного настрою; 2) встанови­ти особистісний контакт з учнями, зорієнтувати їх на діалог з учителем; 3) зосереди­ти, активізувати увагу, збудити інтерес до теми уроку; 4) сформувати когнітивну уста­новку — готовність до пізнавальної діяльності.

Важливою передумовою залучення школярів до конструктивного діалогу з учи­телем на початку уроку є встановлення особистісного контакт} між ними. Спираю­чись на дослідження психологів (1,7), можна визначити ознаки появи цього контак­ту: а) активізуються позитивні емоції вчителя та учнів одне шодо одного; вони задо­волені зустріччю (принаймні вона не викликає в них негативних емоцій), у підтексті перших слів вітання, звертання вчителя до класу — щирість, доброзичливість, учи­тель своїм зовнішнім виглядом, інтонацією нібито сигналізує учням: «Я радий вас бачити знову»; б) в учнів зникають негативні емоційні реакції, пов'язані з досвідом попереднього спілкування (наприклад, байдужість змінюється на зацікавленість, збуд­женість — на врівноваженість); в) формується готовність учнів до співпраці з учите­лем, вони сприймають навчальне завдання не лише як обов'язкове для виконання, а й як особистісно привабливу справу, їм цікаво разом з учителем пізнавати нове.

Головний результат особистісного контакту на початку уроку — зближення особистісних позицій вчителя і учнів, створення спільних емоційних переживань, бажан­ня слухати і чути одне одного. Учні позитивно сприймають учителя як особистість з притаманними йому особливостями мовлення, поведінки (усмішкою, жестами, ру­хами), зовнішністю, їм приємно з ним працювати, він викликає симпатію, створює в учнів почуття емоційної захищеності.

Способи встановлення особистісного контакту спочатку можуть видатися дещо незвичними порівняно зі знайомими хрестоматійними дидактичними прийомами і методами навчання. Проте це поверхове враження. Досвідом доведено, що значний навчальний ефект може дати і посмішка вчителя, і його погляд. Отже, прийоми, що допомагають за певних умов встановити особистісний контакт вчителя з учнями: щира посмішка, контакт очей як засіб передачі учням позитивних емоцій, виразний жест, емоційно забарвлене вітання, використання персоніфікації, модальність звернення, гумор тощо. Звичайно, як зазначалося вище, головне, що забезпечує діалог, — гума­ністична спрямованість особистості вчителя, його особистісна позиція у стосунках з учнями, усвідомлення себе передусім як наставника, старшого друга щодо учнів, які сприймаються як молодші члени загального братства людей. А прийоми — це вже засіб реалізації позиції.

Відповідь на третє запитання дасть можливість з'ясувати психологічний механізм активізації уваги школярів і зрозуміти техніку виконання цього завдання на початку уроку. Увага, за образним висловом К. Ушинського, є «єдиними дверима», через які знання потрапляють до учнів. З курсу психології відомо, що рівень уваги учнів у класі може бути критерієм виміру ефективності організації навчання, а отже, вміння вчи­теля керувати увагою учнів є важливим показником його майстерності.

Завдання вчителя на початковому етапі уроку — перенести увагу учнів з їхнього попереднього досвіду життєдіяльності на діяльність нову, збудити увагу до теми уро­ку через активізацію і задоволення їхньої природної допитливості. При цьому важли­во зрозуміти, що йдеться не лише про організацію уваги учнів, а насамперед про підви­щення рівня її активності.

Засоби активізації уваги учнів на початку уроку: використання цікавих фактів, апелювання до їхнього досвіду, звернення до них по допомогу у розв'язанні пізна­вальної проблеми уроку, вживання вчителем у розповіді незнайомих слів, які збуджу­ють допитливість, незвична поведінка вчителя (несподіваний для учнів початок уро­ку), демонстрація цікавого досліду, незнайомого або нового для учнів предмета. Ґрун­товну інформацію з цього питання можна знайти в рекомендованих навчальних посібниках (1, 3, 10).

Пошук відповіді на четверте запитання дасть змогу ознайомитися з елементами технології педагогічної діяльності, що базується на використанні здобутків театраль­ної педагогіки.

Режисуру в педагогічній діяльності розглядають як уміння вчителя конструюва­ти і вибудовувати мікроситуації взаємодії з учнем (або учнями) відповідно до завдан­ня, логіки педагогічного задуму. Режисура взаємодії з учнями на початку уроку сприяє розв'язанню вчителем таких питань: передбачення можливих бар'єрів спілкування (фізичних, психологічних, естетичних, гностичних) і вибір засобів запобігання їм; визначення власної позиції у спілкуванні з учнями, вибір моделі спілкування і невербальної поведінки, дистанції спілкування; визначення бажаної психолого-емоційної атмосфери початкового етапу уроку, вибір засобів її створення (інтонаційна ви­разність, тон мовлення, зовнішній вигляд, оформлення дошки, емоційно насичені деталі на столі або в руках учителя тощо); організація учнів у просторі класу і визна­чення місця свого розташування в ньому; визначення бажаного темпоритму почат­кового етапу уроку (швидкість мовлення, рухів, доцільність пауз, ритмічність у діяль­ності учнів).

Режисура початкового етапу на уроці, безумовно, має бути зорієнтована на до­сягнення його головних завдань і надзавдання, про які йшлося вище. Розроблення режисерських планів є гарним засобом розвитку педагогічного мислення, рефлексії, спроможності до ідентифікації. Крім того, це своєрідний тренінг з розвитку вміння прогнозувати результативність своєї діяльності, сприймати урок не лише як суто ди­дактичне явище, а й як специфічну форму духовного спілкування вчителя з учнями, їхньої спільної життєдіяльності.

3. Виконання вправ на розвиток уміння застосовувати прийоми

встановлення особистісного контакту з учнями на початковому етапі

уроку та формування в учнів когнітивної установки на подальшу діяльність

Вправа 1. Розвиток уміння визначати мету, педагогічну доцільність діяльності вчи­теля на початку уроку, аналізувати техніку створення ситуацій діалогу.

1. Ознайомтеся з описом досвіду роботи вчителів зі створення ситуацій активно­го пізнавального пошуку на початковому етапі уроку (літературу за фахом рекомен­дує викладач). Які психологічні особливості учнів у ситуаціях початку уроку врахо­вані вчителями? Як вони долають різні бар'єри на початку спілкування з учнями? За допомогою яких прийомів в учнів створюється установка на активну пізнавальну діяльність? Назвіть елементи спілкування-діалогу в цих ситуаціях, які допомогли вчи­телеві збудити пізнавальний інтерес учнів.

2. Ознайомтеся з варіантами звернення вчителів до учнів 5 класу на початку уро­ку. Яку функцію виконують звернення вчителя в подібних ситуаціях? Яку психологі­чну роль вони можуть відігравати? Яким може бути жанр, зміст такого звернення? Як ви визначили б мету звернень учителів у наведених ситуаціях, який відгук учнів вони передбачають? За допомогою яких засобів учителі намагаються створити ситуацію діалогу з учнями?

Варіант А. Доброго дня, діти! Мене звуть Ганна Михайлівна. Я вчитиму вас мате­матики. Сьогодні у нас з вами перша зустріч. Я чекала на неї і дуже хотіла дізнатися: які ви? Впевнена, що й ви чекали на мене: бачу усмішки на ваших обличчях і зацікав­леність в очах. Мені дуже хочеться, щоб ми стали друзями. Проте для цього нам треба докласти зусиль. Сподіваюся на вашу допомогу — старанність, ретельність у роботі, серйозне ставлення до цариці наук — математики. Зі свого боку, обіцяю зробити наші зустрічі цікавими й корисними. Бачу, є згода в товаристві. Отже, продовжимо урок.

Варіант Б. Доброго дня, друзі! Дзвінок нагадав нам про початок уроку. Тож зосе­редьтеся, хвилинка тиші! Кожний подумав про себе, перевірив: чи в порядку моє вбран­ня, зачіска, що роблять мої руки, на що дивляться очі? Навели порядок у своїх дум­ках, зосередили ті, які допоможуть краще працювати на уроці. Всі готові до нових відкриттів? Отже, розпочнімо наш урок.

3. Ознайомтеся з описом різних моделей поведінки вчителя під час вітання з учнями на початку уроку. Як ви визначили б характер поведінки вчителя? Проаналізуй­ те її педагогічну доцільність. Які психологічні чинники зумовили вибір учителем тієї чи тієї моделі поведінки? Ваші пропозиції щодо здійснення гідної самопрезентації вчителя.

А. Вчитель поспіхом заходить до класу, по дорозі до свого столу просить учня при­лаштувати біля дошки таблицю, потім кидає швидкий погляд на учнів, жестом долоні запрошуючи їх сідати. Мовляв, нічого витрачати час на дрібниці. Без пауз, на одній ноті промовляє: «Здрастуйте, сідайте, розпочинаємо урок».

Б. Учні заходять до класу — кабінету вчительки, яка робить останні приготуван­ня до уроку. Розмішуються з шумом на своїх місцях. Дзвінок. Учителька, гортаючи книжку, кидає невиразний погляд на клас, в якому не стільки емоційний відгук на появу учнів, скільки данина виконуваній ролі педагога. Нечітке, не зафіксоване ува­гою учнів вітання «Добрий день!» ніби розчиняється в наступних словах учительки про відсутніх, необхідність тиші і повідомлення теми уроку.

В. Учитель спокійно заходить до класу і кидає уважний погляд, який ніби вбирає в себе все: обличчя учнів, їхній настрій, готовність до роботи. Його зовнішній вигляд налаштовує на ділове спілкування. Коротка пауза — погляд стає виразнішим, пер­ший (з близької відстані) контакт очей учителя і учнів, невербальне повідомлення інформації: «Я чекав на зустріч з вами, я прийшов до вас, щоб разом вчитися дума­ти...» Після цього — небайдуже, з вивіреними паузами: «Доброго дня, діти! Радий ба­чити і вітати вас. Сідайте зручніше. Продовжимо нашу співпрацю».

Ознайомтеся з різними варіантами вітання, що їх обирають учителі, звертаючись до учнів. Яке додаткове психологічне навантаження вони можуть спричинити? В яких ситуаціях їх доцільно використовувати? Опишіть і продемонструйте техніку привітан­ня вчителя в конкретних ситуаціях.

Варіанти вітання до учнів: «Доброго ранку!»; «Доброго дня!»; «Добрий день, діти!»; «Здрастуйте!»; «Вітаю вас!»; «Здрастуйте, 6-а!»; «Добрий день, десятикласники!»; «День добрий, любі друзі!»; «Рада вітати всіх у класі!»; «Мої вітання любителям мандрів і пригод!»; «Мої щирі вітання переможцям шкільного конкурсу!»; «Вітаю всіх розум­ниць і розумників!»; «Вітаю, шановне товариство!»; «Добрий день, шановні!»

Проаналізуйте відеозапис варіантів вітання вчителя з учнями. Розробіть вимоги до техніки вітання в ситуаціях початку уроку.

Вправа 2. Розвиток уміння конструювати ситуації початку уроку, використовую­чи зразок. Розробіть власний варіант початку уроку, використавши запропонований дидактичний матеріал. Обміркуйте засоби створення на уроці ситуації діалогу вчите­ля з учнями, активізації уваги, формування готовності до пізнавальної діяльності.

Варіанти організації роботи студентів:

А. Усі студенти розробляють урок на одну тему, отримують однаковий дидактич­ний матеріал; під час обговорення результатів роботи важливо, щоб студенти побачи­ли можливість поліваріативного використання того самого матеріалу за умови твор­чого розв'язання поставленого завдання.

Б. Студенти працюють у мікрогрупах (3—5 осіб) над різними темами уроків, але розв'язують спільне навчальне завдання. їм дають різний дидактичний матеріал. При обговоренні результатів роботи важливо зосередити увагу також на можливості різно­манітного дидактичного забезпечення у розв'язанні однакових завдань початкового етапу уроку.

В. Різні модифікації варіантів А і Б.

Зразок дидактичного матеріалу під час організації роботи студентів за варіантом А (факультет української філології).

Ситуація. Ви готуєтеся до першого уроку в 5 класі на тему «Займенник». Як мож­на використати казку Я. Корчака для формування мотивації до навчальної діяльності у школярів, збудження у них пізнавального інтересу? Обміркуйте техніку вашого спілкування з учнями. Дидактичний матеріал: казка Я. Корчака.

«Я розповім вам про одне невелике слово, таке розумне, що навіть важко повіри­ти. Це таке маленьке слово — «хто».

Постукали у двері — ти питаєш: «Хто?», а якби не було цього малятка Хто, ти мусив би спитати: «Це Казик стукає.., чи тітка? чи гончар? чи продавець посуду?..» А той усе відповідав би: «Ні, ні, ні». І ти міг би так цілі три години підряд запитувати і не вгадати. Ти спітнів би, як миша, розізлився б, не їв, не пив, а все запитував. А так: «Хто там?» — і в цьому коротенькому «хто» сидять усі імена, всіх на світі людей. Хто — це займенник».

Вправа 3. Розвиток умінь розробляти режисерський план початку уроку з орієнта­цією на спілкування.

Відомо, що початок уроку залежить від багатьох обставин, які важливо врахову­вати вчителеві у процесі організації навчання. Одна з передумов успіху — попереднє розроблення своєрідного режисерського плану дій учителя. Уявіть, що вам потрібно провести урок у таких ситуаціях:

А. В середині навчального року вас призначили викладати в класі замість учите­ля, який пішов зі школи. Учні любили вчителя. Це ваш перший урок у новому класі і перше знайомство з учнями.

Б. Ваш наступний за розкладом урок у класі, в якому ви викладаєте. Перед вашим уроком в учнів була контрольна робота з іншого предмета.

В. Вас попросили на перерві провести урок з вашого предмета замість уроку вчи­теля, який захворів. Учнів не встигли попередити про заміну.

1. Розробіть варіанти початку уроку з орієнтацією на умови кожної ситуації. Ви­значте психолого-педагогічні особливості ситуацій, що зумовлюють характер спілку­вання, поведінки вчителя.

2. Обґрунтуйте вибрані вами шляхи встановлення особистісного контакту з уч­нями, створення ситуації діалогу і переходу до подальшої пізнавальної діяльності.

3. Умотивуйте план режисури власної поведінки в класі (особливості зовнішнього вигляду — міміку, рухи, жести, позу, ходу — і його психологічну роль; зміст звернення до учнів, емоційну насиченість і підтекст мовлення; вибір дистанції спілкування, орі­єнтацію в просторі класу; бажані атмосферу, темп початку уроку і засоби створення їх).

4. Моделювання ситуацій початку уроку.

Відпрацювання техніки психологічного налаштовування учнів на урок

і саморегуляції педагогічної діяльності на початковому етапі

спілкування з учнями

Елементи педагогічної технології, які слід відпрацювати: а) встановлення особи­стісного контакту з учнями на початку спілкування; б) зосередження їхньої уваги на темі і завданнях уроку; в) формування когнітивної установки; г) зорієнтування учнів на діалог, співпрацю з учителем під час уроку.

Розвиток педагогічного мислення студентів: розуміння педагогічних функцій власної діяльності на початковому етапі уроку; визначення педагогічних завдань і надзавдання своєї діяльності; аргументація доцільності засобів їх досягнення; перед­бачення можливих бар'єрів у спілкуванні з учнями на початку уроку та обґрунтуван­ня засобів запобігання прогнозування наслідків своєї діяльності; визначення шляхів професійного самовдосконалення.

Формування професійних умінь: орієнтування в ситуації спілкування, вибору доцільної моделі поведінки, змісту діяльності; гідної презентації в умовах публічної діяльності; створення ситуації діалогу в навчанні; активізації уваги учнів, налаштову­вання їх на розв'язання пізнавальних завдань; здійснення рефлексивного керування пізнавальною діяльністю учнів; оволодіння технікою психологічної саморегуляції в процесі професійної діяльності.

Цю роботу слід виконувати за такою схемою:

1. Захист студентами, які моделюватимуть ситуації початку уроку, своїх творчих розробок (домашня робота). Розкриття власного педагогічного задуму щодо конст­руювання взаємодії з учнями (визначення функцій, завдань і надзавдання педагогіч­ної діяльності; мотивація вибору засобів їх розв'язання; бажана емоційно-психологічна атмосфера початкового етапу уроку, його темпоритм, доцільність педагогічної позиції, дистанції спілкування; результат, що прогнозується).

2. Моделювання педагогічної діяльності вчителя в ситуаціях початку уроку (творча робота двох-трьох студентів — залежно від умов проведення заняття).

3. Відповіді студентів — виконавців ролі вчителя на запитання, що виникли під час перегляду; уточнення мети і завдань творчих задумів, аргументація власних дій і поведінки. Обмін думками, поглядами на природу і мету педагогічної діяльності.

4. Аналіз студентами — виконавцями власної діяльності особливостей свого пси­хологічного стану під час моделювання. Орієнтовна схема самоаналізу: що вдалося реалізувати із задуманого, а що — ні? чому? чи змінив би щось у своєму задумі? яких умінь із психологічної саморегуляції потребує професійна діяльність учителя? чи зумів розподілити свою увагу і чи бачив реакцію слухачів на свої дії, чи враховував її? чи вдалося дотриматися самоконтролю? наскільки доцільними були мовлення та невер-бальна поведінка? чи допомогло це мені встановити особистісний контакт з аудито­рією? чи спрямував слухачів на активну пізнавальну діяльність? що має стати предме­том мого професійного самовдосконалення?

5. Підсумковий аналіз викладача, коригування поведінки і діяльності студентів. Визначення напрямів професійного самовдосконалення; рекомендації щодо добору засобів роботи над собою, виконання вправ із психотехніки, техніки мовлення, орга­нізації самотренінгу.