Матеріали за програмою зно з української літератури

І. Усна народна творчість

Обрядові пісні

Обрядові пісні - один із найдавніших видів фольклору, зміст і форму яких визначила трудова діяльність людини. Розрізнюють обрядову поезію календарну та родинно-побутову. Календарна обрядова поезія пов'язана з порами року й сільськогосподарським календарем. Календарні об-рядові пісні: колядки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, обжинкові. Родинно-побутові об-рядові пісні: весільні, голосіння.

Основні особливості обрядових пісень: закличність, оспівування природи, звеличування праці, радісний, піднесений настрій.

Колядки й щедрівки - твори архаїчні (язичницькі), час їх виникнення не з'ясований. Між цими творами щодо змісту немає принципової різниці. Але ці пісні за часом виконання ніколи не змішувалися: колядки співалися з 24 грудня по 1 січня, колядували переважно хлопці; щедрівки співали-ся під Новий рік, щедрували переважно дівчата й діти. У цих піснях висловлювалися побажання щастя, здоров'я, багатого врожаю в наступному році. Колядки та щедрівки виконувалися хором.

Веснянки - пісні, що супроводжували обряд зустрічі весни. Основний мотив - побажання доб-рого врожаю. їх співали переважно дівчата, ведучи хороводи, танки.

Русальні пісні виконувалися під час русалій (кінець травня - початок червня), коли починало колоситися жито. У цих піснях поєднуються хліборобська та любовна магія (ворожіння).

Купальські пісні виконувались у день літнього сонцестояння - у ніч із 23 на 24 червня за старим стилем (7 липня за новим стилем) - на Івана Купала. Цим пісням також притаманна тематика лю-бовної магії, ворожіння на майбутню долю. Купальські свята супроводжувалися танками, магічни-ми обрядами (стрибання через вогонь, плетіння вінків і пускання їх за водою тощо).

Головний мотив жниварських пісень - звеличення людей праці. Вони поділяються на зажинкові (співаються на початку жнив), жнивні (виконуються під час жнив), обжинкові (співаються по за-кінченні жнив). Обжинковий обряд нагадує драму.

Зажурилась Україна»

За жанром твір «Зажурилась Україна» є історичною піснею, яка відноситься до найдавнішої тематичної групи - про боротьбу українців із турецько-татарськими загарбниками. Ідеєю твору є показ безчинства ворога, виголошення заклику до опору, до боротьби. Цей твір подає яскраві об-рази: захисники України змальовані мужніми, рішучими, турки-нападники - як зла ворожа сила. Невелика за обсягом пісня багата на художні засоби: епітети {маленькії діти; шабля гостра, довга; вражий турчин), метафора (зажурилась Україна), синекдоха (як заняли, то й погнали до пана, до хана), пестливі слова (шабелька), фразеологізми (ґринджоли малювати - нічого не робити; дамо тому стиха лиха та вражому турку - покарати когось; з душею розлука - смерть), риторичне звер-тання (годі тобі, пане-брате, ґринджоли малювати...). Форма пісні - монолог.

Чи не той то хміль

Чи не той то хміль,

Що коло тичин в'ється?

Ой той то Хмельницький,

Що з ляхами б'ється.

Чи не той то хміль,

Що по ниві грає?

Ой той то Хмельницький,

Що ляхів рубає.

Чи не той то хміль,

Що у пиві кисне?

Ой той то Хмельницький,

Що ляшеньків тисне.

Гей поїхав Хмельницький

К Золотому Броду,-

Гей не один лях лежить

Головою в воду.

«Не пий, Хмельницький,

дуже Золотої води,

-їде ляхів сорок тисяч

Хорошої вроди».

«А я ляхів не боюся

І гадки не маю

-За собою великую

Потугу я знаю.

Іще орду татарськую

За собою веду, -

А все тото, вражі ляхи.

На вашу біду».

Ой втікали вражі ляхи –

Погубили шуби...

Гей не один лях лежить,

Вищеривши зуби!

Становили собі ляхи

Дубовії хати, -

Ой прийдеться вже ляшенькам

В Польщу утікати.

Утікали вражі ляхи.

Де якії полки, -

їли ляхів собаки

Та сірії вовки.

Гей там поле,

А на полі цвіти –

Не по однім ляшку

Заплакали діти.

Гей там річка,

Через річку глиця –

Не по однім ляшку

Зосталась вдовиця...

Аналіз твору

Твір «Чи не той то хміль» за жанром є історичною піснею, тема якої - визвольна боротьба українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648-1654 років. Ідея твору - звеличення Богдана Хмельницького як полководця, який перемагає ворога в боротьбі за визволення України з-під влади Польщі. Історичною основою твору є битва козацького війська на чолі з Богданом Хмельницьким під Жовтими Водами. Гетьмана показано сміливим воїном, розумним стратегом, полководцем, який у боротьбі спирається на широкі народні маси, що підтримують його. На друго-му плані в пісні - поляки-загарбники, які змальовані в зневажливо-сатиричному дусі. Як і кожна українська пісня, цей твір багатий на художні засоби: епітети (хороша врода, вражі ляхи); фразео-логізми (гадки не маю; на вашу біду; лежати, вищеривши зуби (загинути); дубовая хата (труна), становити дубовії хати (гинути)); пестливі слова ляшеньки, вдовиця вжиті з метою приниження образу ворога, глузування з нього; порівняння (один із його видів - заперечне порівняння):

Чи не той то хміль, Що коло тичин в'ється? Ой той то Хмельницький, Що з ляхами б'ється.

Підсиленню образу гетьмана слугує анафора - єдинопочаток (Чи не той то хміль... Ой той то Хмельницький...). Форма пісні - діалогічна (питання - відповідь), пісня побудована як заперечне порівняння, що також сприяє підсиленню значення образу гетьмана Богдана Хмельницького.

ІІ. Давня українська література

Цей період охоплює часи XI - першої половини XVIII ст. Література цього часу, багата й різ-номанітна, постає у багатьох жанрах як перекладних, так і оригінальних творів: Біблія і церковні книги, патерики, літописи. Найбільш відомими творами давньої української літератури, що ді-йшли до нашого часу, є «Повість минулих літ» і «Слово про похід Ігорів», представниками цього періоду є багато видатних письменників, серед них -1. Вишенський, Г. Сковорода.

Слово про похід Ігорів (переклад Леоніда Махновця)