Основи охорони праці. Солтисік Роман Андрійович.

Література

1. Житецький Основи охорони праці

2. Катренко, Кіт, Пістун Охорона праці

Охорона праці – це система правових соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-практичних засобів, спрямованих на збереження життя та здоров’я працівників. Метою охорони праці є запобігання травматизму та професійних захворювань, створення безпечних та не шкідливих умов праці, збереження здоров'я та працездатності, попередження аварійних ситуацій.

Праця – це діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей.

Роботодавець – це власник підприємства або особа, що використовує найману працю.

Працівник – особа, яка працює на підприємстві, та виконує обов’язки згідно з трудовим договором.

Умови праці – це сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов’язків.

Основи охорони праці:

1. Правові та організаційні питання з охорони праці.

2. Основи фізіології, охорони праці та виробничої санітарії.

3. Основи техніки безпеки.

4. Пожежна безпека.

Метою дисципліни ООП є надання майбутнім спеціалістам знань з охорони праці, реалізація яких на практиці сприяє покращенню умов праці, підвищенню продуктивності праці, запобіганню професійних захворювань, виробничого травматизму та аварій.

Основні законодавчі акти, норми та правила, які регламентують охорону праці:

1. Загальні закони України.

   1. Конституція України,

   2. закон України про охорону праці,

   3. закон України про охорону здоров'я,

   4. закон України про пожежну безпеку,

   5. закон України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві,

   6. кодекс законів про працю

2. Нормативно-правові акти з охорони праці.

   1. Правила

   2. Норми

   3. Регламенти

   4. Положення

   5. Стандарти

   6. Інструкції.

Стаття 43. Кожен має право на працю, яку він обирає, або на яку він погоджується.

Стаття 44. Всі, хто працює, мають право на страйк.

Стаття 45. Всі, хто працює, мають право на відпочинок.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист.

Головні принципи державної політики в галузі охорони праці.

1. Пріоритет життя та здоров'я працівника по відношенню до трудової діяльності.

2. Повна відповідальність власника за створення безпечних та не шкідливих умов праці.

3. Принцип соціального захисту працівників. Держава гарантує повне відшкодування особах, які зазнали травм.

4. Встановлення єдиних норм охорони праці для всіх.

5. Здійснення навчання населення з питань охорони праці.

6. Використання економічних методів управління охороною праці.

7. Принцип міжнародного співробітництва у сфері охорони праці.

Система управління охороною праці

1. Державне управління охороною праці – здійснюють:

   1. Кабінет міністрів України

   2. Міністерства

   3. Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з охорони праці – ДержГірПромНагляд.

   4. Кабінет міністрів Республіки Крим

   5. Органи виконавчої влади

   6. Місцеві державні адміністрації

   7. Органи місцевого самоврядування

2. Управління охороною праці на підприємстві – здійснюють:

   1. роботодавець

   2. служба охорони праці на підприємстві

   3. керівники структурних підрозділів на підприємстві

3. управління охороною праці трудовим колективом – здійснюють:

   1. працівники, уповноважені трудовим колективом з питань охорони праці

   2. комісія з питань охорони праці

   3. профспілки, якщо вони є.

Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці здійснюють:

1. ДержГірПромНагляд

2. Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки

3. Управління пожежної охорони

4. Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби (санстанція)

5. Прокуратура.

Нагляд за охороною праці на підприємстві:

1. Внутрішній

   1. з боку служби охорони праці,

   2. громадський контроль,

   3. оперативний адміністративний контроль

   4. адміністративно-громадський трьохступеневий контроль

2. Зовнішній

   1. Регіональний

   2. Відомчий

   3. Громадський

   4. Страховий.

ДержГірПромНагляд здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, здійснює нормотворчу діяльність, бере участь у міжнародному співробітництві, рішення ДержГірПромНагляду є обов’язкові для всіх підприємств, посадові особи – інспектори. Інспектори мають право безперешкодно відвідувати підприємства, одержувати від роботодавця пояснення, матеріали, що стосуються охорони праці, також можуть надсилати керівнику обов’язкові для виконання приписи. Мають право зупинити експлуатацію підприємства до усунення порушень на підприємстві, притягувати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні. Може надсилати роботодавцям подання про невідповідність працівників займаній посаді або надсилати порушення до прокуратури.

Права громадян на охорону праці.

Стаття 6. Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору. Роботодавець зобов’язаний проінформувати працівника про шкідливі умови праці та описати винагороду. Забороняється укладати договір з працівником, якому медичним висновком забороняється працювати на такій роботі.

Стаття 7. Право працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві. Умови праці мають відповідати документам. Працівник має право відмовитись від роботи, якщо є порушення охорони праці і це впливає на його здоров'я. за час простою з цих причин він має отримувати стандартну зарплату. Також працівник має право розірвати трудовий договір, якщо роботодавець не виконує вимоги з охорони праці.

Стаття 8. Всі працівники застраховані в фонді соціального страхування і таким чином держава відшкодовує втрату працездатності.

Стаття 9. Право працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

Обов’язки працівників. Працівник зобов’язаний:

1. Знати і виконувати вимоги з охорони праці

2. Користуватися засобами колективного та індивідуального захисту

3. Додержуватися внутрішнього трудового розпорядку

4. Проходити у встановлені терміни медичні огляди

5. Співпрацювати з власником в питаннях організації безпечних умов праці

6. Повідомляти про небезпеку керівника

Пільги та компенсації за роботу на виробництвах з важкими та шкідливими умовами праці.

Особи, заняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються:

1. Молоком, або іншими рівноцінними харчовими продуктами.

2. Лікувально-профілактичне харчування.

3. Газована підсолена вода – в гарячих цехах

4. Змиваючі та знешкоджуючі засоби

5. Спеціальний одяг. Взуття та засоби індивідуального захисту.

Крім того, працівники мають право на:

1. Оплату праці у підвищеному розмірі

2. Пільгову пенсію

3. Додатково оплачувану щорічну відпустку.

4. Скорочення тривалості робочого часу

5. Оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення

Охорона праці жінок

Забороняється використання праці жінок на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, на важких роботах, на підземних роботах крім деяких підземних робіт, які пов’язані з медичним обслуговуванням. Також забороняється залучення до піднімання та переміщення вантажів більше норми. Дозволяється піднімати до 10 кг 2 рази на годину. При підніманні вантажу протягом робочої зміни – 7 кг. Сумарна маса вантажу протягом 1 години не повинна перевищувати 350 кг (з висоти робочої області), 175 кг (з підлоги).

В зв’язку з вагітністю та пологами надається відпустка 126 днів – 70 до і 56 після. Якщо народилась дитина, до за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. По бажанню жінці надається додаткова неоплачувана відпустка до досягнення дитиною 5-річного віку. Час цих відпусток зараховується у стаж роботи. Крім того, вагітні жінки і жінки з дитиною мають ряд пільг. Вагітних жінок і жінок з дітьми до 3 років забороняється залучати до нічних робіт, до надурочних робіт, у вихідні дні, та направляти у відрядження.

Охорона праці неповнолітніх

Забороняється залучати неповнолітніх до праці на важких роботах, на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до робіт у нічний час, надурочний час, у вихідні дні, а також до піднімання вантажів, що перевищують норми. Приклад: якщо робота короткотривала: юнакам 14р – 5 кг, 16 – 14 кг, і т.д. Для дівчат – вдвічі менше.

Необхідно пройти мед. огляд, крім того обмеження робочого часу. Неповнолітній 16-18 років мають працювати 36 годин на тиждень. У віці 15 років – 24 години. Крім того, неповнолітнім надається щорічна оплачувана відпустка в будь-який період року за бажанням неповнолітнього періодом в 1 календарний місяць.

Звільнити з роботи неповнолітнього можна тільки з дозволу комісії у справах неповнолітніх.

Соціальний захист потерпілих на виробництві

У 2001 році в Україні прийнятий Закон України про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Принципи страхування:

1. Обов’язкове страхування всіх працівників – всі працівники обов’язково страхуються роботодавцем

2. Сплата страхових внесків тільки роботодавцями

3. Своєчасне та повне відшкодування шкоди потерпілому

4. Надання державних гарантій застрахованим

5. Диференціювання страхового тарифу – страхові внески не однакові для всіх.

Виплати здійснює фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Фонд відшкодовує шкоду причинену працівнику, виплачуючи:

1. Допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю

2. Пенсію по інвалідності

3. Пенсію в зв’язку з втратою годувальника

4. Грошову суму за моральну шкоду

5. Може організовувати поховання

6. Надає допомогу інвалідам

7. Проведення навчань на підприємствах.

Фонд може відмовити у страхових виплата, якщо:

1. Нещасний випадок не визнаний пов’язаним з виробництвом

2. Якщо мали місце навмисні дії потерпілого

3. Якщо свідок надавав неправдиві свідчення.

Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці

Існує 4 види відповідальності:

1. Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства буває у вигляді догани або у вигляді звільнення з роботи.

2. Адміністративна відповідальність – буває у вигляді штрафів

3. Матеріальна відповідальність – у вигляді грошових стягнень за умови, якщо заподіяна шкода.

4. Кримінальна відповідальність – визначається тільки в судовому порядку. Буває у вигляді штрафу, виправних робіт, обмеження волі, позбавлення волі.

На працівників може накладатись така кримінальна відповідальність, як заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (до 2 років).

Розслідування нещасних випадків на виробництві

Нещасний випадок на виробництві – це обмежена в часі подія, або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактору, що сталась у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю.

Розслідування проводиться відповідно до положення про розслідування нещасних випадків на виробництві. Метою такого розслідування є зробити правильні висновки та уникнути нових нещасних випадків.

Існує 2 види розслідування:

1. Звичайне розслідування

2. Спеціальне розслідування.

Коли проводиться спеціальне розслідування:

1. Якщо нещасний випадок призвів до смерті потерпілого

2. Якщо нещасний випадок є груповим (постраждала більше ніж 1 особа)

3. Якщо працівник помер без впливу виробничих факторів

4. Якщо працівник зник під час виконання трудових обов’язків

5. При важких наслідках і можливій інвалідності. Але має бути дозвіл спеціального розслідування ДержГірПромНагляду.

6. Якщо було проведено звичайне розслідування, але через деякий час працівник помирає від отриманих травм, додатково проводиться спеціальне розслідування.

Дії роботодавця:

В першу чергу роботодавець повинен повідомити про нещасний випадок у всі організації. Потім видає наказ про створення комісії з розслідування нещасного випадку (не менше 3 осіб – голова і члени комісії). Голова комісії – начальник відділу охорони, члени – керівник підрозділу, представник фонду соціального страхування, представник санепідемстанції чи державної пожежної охорони. Роботодавець повинен організувати саме розслідування – забезпечує приміщенням, канцтоварами, технікою, транспортом, фінансує проведення експертиз. Далі реєструє випадок в журналі, розглядає та затверджує документи, які створює комісія.

Дії комісії:

1. Комісія обстежує місце

2. Опитує свідків, потерпілого та причетних осіб

3. Визначає чи відповідають умови праці вимогам законодавства

4. З’ясовує обставини і причини нещасного випадку

5. Встановлює осіб, які допустили порушення вимог

6. Встановлює чи пов'язаний НВ з виробництвом – оформлює акт форми Н1 – акт про НВ, пов'язаний з виробництвом.

7. Акт форми Н5 – акт розслідування НВ.

8. Якщо виявлене гостре професійне захворювання – П5 – карта обліку професійного захворювання.

Роботодавець повинен:

1. Надати медичну допомогу потерпілому

2. До приїзду комісії зберегти місце, де стався НВ