V. Зміст теми заняття:

Травма – анатомічне чи функціональне ушкодження організму, його тканинин чи органів в результаті дії зовнішнього чинника. Травматизм – це травми, що повторюються за певних обставин у деяких груп людей, які перебувають в однакових умомах праці, побуту та середовища.

Серед видів травматизму, на першому місті, вже на протязі тривалого часу, залишався побутовий (припадало від 34,1% до 80,9% спостережень) та вуличний вид травматизму (від 30,8 до 72,8% усіх травм). Однак в останні роки, основним видом травматизму у постраждалих з ПТ, став кримінальний травматизм, який складає серед групи одужавших постраждалих біля 62,0%, та 32,0% серед постраждалих з ПТ, які померли в наслідок отримання пошкоджень.Встановлено, що на перебіг ТХ мають вплив клініко-нозологічні характеристики пошкоджень, виникаючі при ПТ. Ще декілька років постіль, було прийнято виділяти 7 анатомічних ділянок, до складу яких відносились: голова, шия, хребет, грудна клітка, живіт, таз та кінцівки. Зараз, в зв’язку з розвитком наукової думки (розуміння того, що крім суттєво анатомічного пошкодження під час травмування, існує ще розвиток функціональних порушень в організмі постраждалого) та медичних досягнень (відео-лапароскопічні технології), запропоновано 8 АФД. Так до переліку АФД додатково було віднесено заочеревній простір.

Як правило, пошкодження однієї з АФД не призводить до значного погіршення стану постраждалого (крім травм первинно несумісних з життям), як правило, це спостерігається переважно при ІТ. При ПТ, навпаки, спостерігаються прояві, так званого, „синдрому взаємного обтяження”, коли прояви одної травми погіршують та ускладнюють перебіг супутнього пошкодження. Цій синдром, як правило, має місто у 62,4% даної групи постраждалих. Так пошкодження однієї АФД (ІТ) спостерігається у 23,7% постраждалих; двох АФД – у 22,1%; трьох АФД – у 18,6%; чотирьох АФД – у 21,2%; більш ніж чотирьох АФД – у 14,4%. Все це дозволяє стверджувати, що ПТ не є простою арифметичною сумою різної кількості ІТ. ПТ являє собою особу нозологічну одиницю, яка в певній мірі відображає загальний симптомокомплекс поліорганних та полісистемних пошкоджень здібних викликати розвиток ТХ. Слід добавити, що іноді, при ПТ, прояви незагрозливих для життя пошкоджень можуть бути більш виразними, та превалювати над більш тяжкими пошкодженнями (переломи ребер та розрив селезінки, перелом кісток тазу та розрив сечового міхура). Це пов’язано з різною шокогенністью травм та невразливістю симптомів характерних лише для ІТ. Тому під час огляду постраждалого з ПТ, необхідно визначити домінуюче та конкуруюче пошкодження та приділити їх лікуванню особливу увагу.

У практиці хірурга зустрічаються хворі з численними, поєднаними і комбінованими пошкодженнями.

Травми окремих систем і органів діляться на ізольовані (монотравма) і політравми. Ізольованою називається травма одного органа (травма черепа, розрив печінки, сечового міхура та ін.). Термін "політравма" є збірним, він включає такі види пошкоджень: численні, поєднані і комбіновані.

До численних механічних травм належить пошкодження двох та більше внутрішніх органів у одній порожнині (на­приклад, пошкодження печінки й кишки).

Поєднаними називають пошкодження внутрішніх органів у двох або більше порожнинах чи пошкодження внутрішніх органів і опорно-рухового апарату (стиснення грудної клітки і перелом стегнової кістки; пошкодження селезінки й забиття грудної клітки; че-репномозкова травма і пошкодження кісток таза).

Комбінованими називають такі пошкодження, які зумовлені різними травмівними агентами: механічними, термічними, радіаційними (перелом плечової кістки і опік плеча, закрита черепномозкова травма і радіаційне опромінення тощо). З точки зору клініки, діагностики та лікування політравма має свої особливості.

По-перше, при політравмі спостерігається так званий синдром обтяження (кровотеча, яка супроводжує травматичний шок, погіршує перебіг ураження і прогноз при ньому).

По-друге, через поєднання іноді стає несумісною терапія (наприклад, перелом плечової кістки у поєднанні з підозрою на закриту травму живота з розривом внутрішніх органів не дає можливості застосувати наркотичні і аналгезуючі засоби).

По-третє, збільшується імовірність виникнення таких тяжких ускладнень, як кровотеча, шок, токсемія, ниркова недостатність, тромбоемболія та ін.

По-четверте, у разі деяких видів політравми стирається клінічна картина однієї з видів травм (наприклад, за поєднання черепномозкової травми із закритою травмою органів живота стирається клінічна картина останньої). Це призводить до діагностичних помилок.

Причиною політравми є звичайно великі катастрофи (автомобільні, залізничні), падіння з висоти.