18

Тема 5. Основні завдання та функції Державного комітету фінансового моніторингу України

Тема 6. Роль та завдання Національного банку України в державній системі фінансового моніторингу України

3.1 Законодавчі засади процесу здійснення фінансового моніторингу

3.2 Нормативна база організації фінансового моніторингу

3.3 Роль Національного банку України в організації фінансового контролю. Література:

1. Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 № 679 – ХІV (зі змінами та доповненнями) // http: // www.rada.kiev.ua

2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7.12.2000 р. № 2121 – ІІІ І (зі змінами та доповненнями) // http: // www.rada.kiev.ua

3. Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансуванню тероризму” (зі змінами та доповненнями у редакції 18.05.2010) // http: // www. rada. kiev. ua

4. Положення про службу банківського нагляду Національного банку України, затверджене наказом Голови Правління Національного банку України від 12.07.1994 р. № 110 // http: // www. bank.gov.ua

5. Положення про Комісію Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 9.11.1998 р. № 470 // http: // www. bank.gov.ua

6. Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 31.01.2011 р. № 22 // http: // www. bank.gov.ua

7. Положення про застосування Національним банком України санкцій за порушення законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму затверджено Постановою Правління Національного банку України від 15.06.2011 N 192 http://bank.gov.ua

8. Коваленко В.В. Фінансовий моніторинг банків: Навчальний посібник. – Суми: Видавничо-виробниче підприємство «Мрія-1», 2005. – 120с.

3.1 Законодавчі засади процесу здійснення фінансового моніторингу

За експертними оцінками, занесення України до "чорного" списку FATF підірвало міжнародний імідж нашої держави, також автоматично збільшилися політичні ризики інвестування в нашу країну та знизився рейтинг інвестиційної привабливості України загалом. Крім того, знизилася ефективність торговельних та інвестиційних операцій. Тільки побачивши себе в "чорному списку" FATF у вересні 2001 p., Україна почала робити реальні кроки для протидії "відмиванню" брудних грошей. До цього основним напрямком Національного банку України було обрано протидію відтоку капіталу. Можна говорити про те, що відтік капіталу і відмивання - це далеко не завжди те саме, але дієвість політики Національного банку України на цьому напрямі - безперечна.

На початку 2003 року в Україні було створено основу законодавчої бази протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, що в цілому відповідає міжнародним стандартам. Базовими стали Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом” та зміни до Закону України „Про банки і банківську діяльність”. Також, були внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України.

Імплементація нової редакції Сорока рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей(FATF) до банківського законодавства України має наступні аспекти, а саме:

• підготовка законопроекту про внесення змін до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

• внесення необхідних змін до нормативно-правових актів з питань ведення фінансового моніторингу;

• внесення змін до відповідних нормативно-правових актів Національного банку України щодо відкриття рахунка у банківській установі політично зангажованій особі лише за рішенням вищого керівництва установи;

• внесення змін до відповідних нормативно-правових актів Національного банку України щодо заборони використання поточного рахунка фізичної особи для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності;

• удосконалення методологічного та нормативно-організаційного забезпечення фінансового моніторингу та підтримка діалогу з цих питань з банками, Асоціацією українських банків;

• підвищення ефективності нагляду за діяльністю банків, що здійснюють первинний фінансовий моніторинг з питань легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом;

• створення системи підготовки фахівців з питань фінансового моніторингу та методичного забезпечення діяльності суб'єктів первинного фінансового моніторингу;

• налагодження обміну інформацією з питань забезпечення ведення фінансового моніторингу з іншими державними органами в межах, установлених законодавством України;

проведення аналізу щодо можливості використання новітніх технологій у сфері надання банківських послуг з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, га у разі необхідності внесення змін до відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Система фінансового моніторингу в Україні визначена Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», який 12 червня 2003 року набув чинності

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 .11.2002 року регулює відносини у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та спрямований на боротьбу фінансуванням тероризму. Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують здійснення фінансових операцій на території України, а також поза її межами відповідно до міжнародних договорів України.

Саме в цьому документі висвітлено функції, права та обов'язки всіх суб'єктів системи фінансового моніторингу на двох її рівнях, а також порядок здійснення процесу фінансового моніторингу.

Відповідно до зазначеного Закону, до легалізації (відмивання) доходів відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.

Згідно зі статтею 11 Закону Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80 000 гривень, та має одну або більше ознак, визначених цією статтею:,а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;

Завдання, функції та права Уповноваженого органу визначаються

Розділом IV Закону „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом”. Завданнями Уповноваженого органу зокрема є:

Забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму.

Щодо виконання судових рішень, які стосуються конфіскації доходів, покладається на Міністерство юстиції України, а в частині вчинення процесуальних дій в межах розслідування кримінальних справ щодо легалізації (відмивання) доходів або фінансування тероризму - на Генеральну прокуратуру України.

Відповідальність за порушення вимог даного Закону та відновлення прав і законних інтересів визначає Розділ VI Закону. Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність згідно із законом. Такі особи також можуть бути позбавлені права провадити певні види діяльності згідно із законодавством.

Юридичні особи, які здійснювали фінансові операції з легалізації (відмивання) доходів або фінансували тероризм, можуть бути ліквідовані за рішенням суду.

У разі невиконання (неналежного виконання) суб'єктом первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону до нього може застосовуватися в порядку, встановленому законодавством, штраф у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У випадку відсутності згоди щодо сплати штрафу рішення про накладення штрафу чи у його відмові приймається судом за поданням органу, що регулює діяльність суб'єкта первинного фінансового моніторингу та надає ліцензії або інший спеціальний дозвіл.

Неодноразове порушення суб'єктами первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону тягне за собою за рішенням суду обмеження, тимчасове припинення дії та позбавлення ліцензії чи іншого спеціального дозволу на право провадження певних видів діяльності в порядку, встановленому законодавством.

01.12.2005 р. Закон було доповнено статтею 12-1 (згідно з Законом України від №3163-IV) стосовно запобігання та протидії фінансуванню тероризму. Згідно з даною статтею 12-1 суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності, і в той же день повідомити про це Уповноважений орган). Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів.

Правовими актами, що регулюють процес здійснення фінансового моніторингу, є також Закон України “Про Національний банк України”від 20.05.1999 та Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 .

З метою забезпечення правової бази для запобігання використання банківської системи з метою легалізації «брудних» грошей протягом 2002-2006 років до Закону України «Про банки і банківську діяльність» було внесено ряд змін. Зокрема, передбачено порядок розкриття банківської таємниці спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Також, до зазначеного Закону було додано Главу 11 «Запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

Відповідно до статті 63 даного Закону банки зобов'язані розробляти, впроваджувати та постійно поновлювати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства про запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Статтею 64 цього Закону банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Саме Закон України "Про банки і банківську діяльність регламентує порядок відкриття банківської таємниці спеціально уповноваженому органу з питань фінансового моніторингу,а також обов'язок банківських установ розробляти, впроваджувати та постійно поновлювати правила внутрішнього фінансового моніторингу і програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства.

Згідно з Законом “Про Національний банк України” Національний банк України при здійсненні нагляду за діяльністю банків не рідше одного разу на рік проводить перевірку банків з питань дотримання ними законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Також, передбачено, що Національний банк України відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право надати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої держави, якщо є гарантії того, що надана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.

Згідно зі статтею 71 зазначеного закону кожний банк є об'єктом перевірки на місці інспекторами Національного банку України чи аудиторами, призначеними Національним банком України.

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України

Національний банк України при здійсненні нагляду за діяльністю банків не рідше одного разу на рік проводить перевірку банків з питань дотримання ними законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.