4. Функціональні порушення органів травлення

Дисбактеріоз – синдром, що характеризується порушенням рівноваги мікрофлори кишечнику.

У кишечнику, особливо товстій кишці, постійно міститься велика кількість мікроорганізмів. У грудних дітей в ньому є біфідобактерії, лактобактерії, що виділяють органічні кислоти (молочну, оцтову, мурашину). Ці кислоти створюють у товстій кишці кисле середовище, яке гальмує розмноження патогенних (хвороботворних) та умовно-патогенних бактерій і грибів.

Під час народження відбувається мікробна колонізація новонароджених. Організм немовляти заселяється (колонізується) мікроорганізмами. Імунні фактори молозива блокують колонізацію умовно-патогенними мікроорганізмами за умови, що новонародженого прикладають до груді матері в перші 30-60 хв після народження. На жаль, лише 30 % новонароджених виписують із пологового будинку з нормальною мікрофлорою. Часто спостерігаються зменшення кількості біфідо- та лактобактерій, якісні зміни кишкової палички, виділяють велику кількість різних умовно-патогенних мікробів (стафілококів, протея, синьогнійної палички).

При гострих і хронічних захворюваннях органів травлення, печінки або внаслідок тривалого прийому антибактеріальних препаратів порушується склад мікрофлори і розмножуються патогенні мікроорганізми. Розвивається дисбактеріоз. У хворих на дисбактеріоз порушуються травлення, всмоктування та засвоєння харчових речовин.

У дітей раннього віку спостерігаються зригування, блювання, зниження темпів наростання маси тіла, неспокій, порушення сну. Больовий синдром має приступоподібний характер, з'являється через 2-3 год після їди і супроводжується здуттям живота, буркотінням у животі, позивами на дефекацію.

У дітей старшого віку може бути тривалий запор.

Хворі скаржаться на зниження апетиту, неприємний присмак у роті, нудоту, метеоризм, виникають пронос чи запор. Калові маси набувають гнильного або кислого запаху. Поява цих симптомів пояснюється тим, що патогенна мікрофлора перетворює кисле середовище на лужне, а також сприяє утворенню токсичних речовин, які ушкоджують кишкову стінку. У дітей часто спостерігаються ознаки загальної інтоксикації, в'ялість. У разі тривалого перебігу хвороби виникає дефіцит вітамінів, особливо групи В. Дитина постійно плаче, дратівлива.

У разі дисбактеріозу потрібно скасувати приймання антибактеріальних препаратів, що спричинили його.

Усім дітям, починаючи з 6-7-місячного віку давати кисломолочні продукти (ацидофільне молоко, кефір, кисломолочний "Віталакт", йогурт). Вони затримують розвиток патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів за рахунок молочної кислоти та мікробів, які продукують антибіотичні речовини.

Для відновлення нормальної мікрофлори треба створити у кишечнику сприятливе для її розвитку середовище. З цією метою у раціоні необхідно збільшити кількість овочів і фруктів, що містять клітковину, зокрема, моркви, буряків, гарбузів, яблук, слив, динь тощо.

Профілактика дисбактеріозу полягає в раціональному харчуванні, адекватному використанні антибіотиків. Особливо небезпечно використовувати антибіотики в перші місяці життя дитини, оскільки при цьому біоценоз кишечника порушується дуже швидко.

Пронос (діарея) – часті (понад 4 рази на добу) спорожнення кишечнику, коли кал має рідку консистенцію.

Розрізняють гострий та хронічний пронос. Гостра діарея триває від 4 діб до 1 місяця. Хронічна діарея може спостерігатися впродовж кількох місяців і навіть років.

Основними причинами гострої діареї є інфекція (бактеріальна, вірусна, паразитарна), інтоксикація, неправильне харчування, харчова алергія, рентгенівське та радіаційне опромінювання. Пронос, що виник під час лікування антибіотиками, може бути зумовлений дисбактеріозом.

Основними причинами хронічної діареї є порушення функцій травлення та всмоктування їжі, ферментопатії різного походження, посилена перистальтика кишок, хронічні запальні процеси в кишечнику, алергія на окремі харчові продукти.

У грудних дітей іноді буває до 20 випорожнень за добу. Кал має жовто-зелений колір з білими грудочками неперетравленого молока, іноді з домішками крові та слизу. Дитина стає неспокійною, млявою, іноді зригує, блює. Спостерігаються метеоризм, бурчання, біль за типом кишкової кольки, а тому малюк плаче і кричить. Пронос завжди негативно позначається на здоров'ї дитини, особливо молодшого віку.

Лікування спрямовують передусім на основне захворювання, щоб усунути причину проносу. Як при гострому, так і, особливо, при хронічному проносі, істотне значення має харчовий режим. Потрібне максимальне механічне, хімічне та термічне щадіння кишок у гострий період хвороби.

Запор – затримка та утруднення дефекації, тобто виділення калу (у дітей рідше 1 разу на 2 доби).

Маса виділених за добу екскрементів залежить від характеру їжі. Вона більша, якщо харчовий раціон містить багато клітковини, менша – у разі вживання рафінованих продуктів. Проте у будь-якому разі в нормі кал має бути м'яким за консистенцією.

Процес виділення калу може порушуватися у разі слабкості м'язів живота й таза, гальмування моторики сигмоподібної кишки, існування механічних перешкод (спайок, пухлин, звуження просвіту кишки внаслідок запального процесу).

Хворі скаржаться на зниження апетиту, головний біль, здуття живота, відчуття тиску в ньому. Біль може набувати характеру кольки.

Запор у дітей перших місяців життя спостерігається за недостатнього годування (нестача молока у матері), а також коли слабкі м'язи кишкової стінки, після гострих шлунково-кишкових захворювань, нерідко при рахіті.

У дітей дещо старшого віку запор виникає у разі вживання перетертої, бідної на клітковину їжі, після перенесених шлунково-кишкових захворювань, особливо дизентерії, у разі хронічного коліту. Випорожнення стають щільними, твердими, іноді нагадують овечий кал.

Велику роль відіграє систематичне пригнічення рефлексу на дефекацію, як це буває у сором'язливих дітей. Це призводить до систематичного гальмування акта дефекації, внаслідок чого калові маси затримуються у прямій кишці, а відтак знижується її чутливість.

Випорожненню кишок сприяють рослинна клітковина та продукти, які посилюють перистальтику: сушені сливи, квашена капуста, морква, абрикоси, одноденний кефір, хліб з борошна грубого помолу, кислі фрукти, капустяний, буряковий, сливовий, морквяний соки, печені яблука, морська капуста, пшоно.