3.2 Напрямки вдосконалення обліку витрат, виходу продукції соняшнику та калькулювання її собівартості та шляхи зниження собівартості його виробництва

Шляхи підвищення врожайності соняшнику в сучасних умовах повинні базуватися на комплексному виконанні технологічних операцій у встановлені строки з ретельним дотриманням агротехнічних вимог. Це, насамперед, правильне чергування культури в сівозміні, розміщення по кращих попередниках, впровадження високопродуктивних районованих сортів і гібридів, раціональне застосування добрив, своєчасний обробіток ґрунту з мінімалізацією технологічних операцій та використанням широкозахватних знарядь і комбінованих агрегатів, дотримання оптимальних строків сівби, своєчасний і якісний догляд за посівами. Безгербіцидна технологія боротьби з бур'янами, система заходів захисту рослин від шкідників та хвороб, удосконалення методів збирання врожаю та інші.

Одним із чинників підвищення загальної врожайності і валового збору олійних культур є диверсифікація і реструктуризація використання площ під олійними культурами шляхом зменшення їх під соняшником до 2015 року на 0,7-0,8 млн. га і збільшення під ріпаком на 0,5-0,6 млн. га та підвищення його врожайності в перспективі до 28-30 ц з 1 га. Такий перерозподіл площ дасть змогу повернутися до раціональних сівозмін, які включають соняшник, а також задовольнити зростаючий попит на насіння та олію ріпаку на внутрішньому і зовнішніх ринках.

Дослідними установами України доведено, що оптимальним є насичення соняшником до одного поля в 8-10-пільних сівозмінах, а в 5-6-пільних - не більше половини поля. Насичення сівозмін соняшником понад 10% призводить до скорочення строків повернення цієї культури на попереднє місце вирощування, що зумовлює зниження родючості ґрунтів, сприяє появі інфекцій та погіршує фіто-санітарний стан посівів сільськогосподарських культур.

Найзагрозливішим для соняшнику є вовчок - квіткова рослина, паразит. Встановлено, що при поверненні соняшнику на те саме поле через три роки біля кожної рослини знаходиться по 2 стеблини вовчка, що знижувало врожай на 3,5-6,5 ц з 1 га порівняно з поверненням через 9 років.

Висів соняшнику через 4-5 років зумовлює ще й значне ураження рослин хворобами (гниль біла та сіра, борошниста роса та ін.), що не лише зменшує врожай але й погіршує якість насіння.

Окремі спеціалісти помилково вважають, що нові імунні сорти і гібриди соняшнику можна висівати на тому ж полі раніше, ніж через 8-10 років. Доведено, що без суворого дотримання рекомендованого чергування культур навіть імунні сорти і гібриди дають лише короткочасний ефект. При розміщенні посівів соняшнику на тому ж полі через 8-10 років можливість ураження хворобами і шкідниками майже повністю зникає.

Отже, лише за рахунок дотримання оптимального чергування посівів соняшнику в сівозміні врожай насіння збільшується без додаткових витрат. Соняшник значно більше від інших культур виснажує ґрунт, а водний режим ґрунту після соняшнику відновлюється лише через 3-4 роки. Тому перенасиченість сівозміни соняшником негативно впливає не лише на продуктивність цієї культури, але й значно знижує врожаї інших культур. Використанню соняшнику як попередника ярих колосових перешкоджає загроза засмічення сходів падалицею.

Одним із вагомих чинників підвищення продуктивності соняшнику є збільшення посівних площ у сприятливих зонах природних ресурсів вирощування культури. Фрунзівський район можна віднести до сприятливої зони для вирощування соняшнику. Тут найчастіше знаходяться за рівнем забезпечення поживними речовинами найбільш родючі ґрунти для вирощування соняшнику - чорноземи звичайні, чорноземи типові, лучні, опідзолені, темно-сірі ґрунти та інші. В областях Степу бажано висівати 1,8-1,9 млн. га, в зоні Лісостепу - близько 0,6 млн. га з періодом повернення культури на попереднє місце вирощування через 7-9 років.

Урожайність соняшнику суттєво залежить від внесення добрив. Добрива необхідно вносити перед посівом локально в дозі N30 РЗО-50 КЗО-40 кг/га залежно від наявності в ґрунті основних елементів живлення, що підвищить урожайність до 3,5 ц з 1 га та вміст олії в насінні - на 1,3 - 1,7 %.

Високоолійні сорти і гібриди соняшнику не слід висівати дуже рано. У північному Степу (де знаходиться Фрунзівський район) при сівбі в середні строки, коли ґрунт на глибині 10 см прогрівається до 8-12°С, одержують найбільші врожаї насіння. Тут також, рекомендується середні строки сівби диференціювати залежно від засміченості поля. На відносно чистих від бур'янів полях кращими є строки сівби соняшнику при прогріванні ґрунту на глибині загортання насіння до 8-10 °С. Закінчують висівання при температурі не вище за 12-14°С. На дуже засмічених полях висівати соняшник слід трохи пізніше, при прогріванні ґрунту до 10-12°С, і знищувати основну масу бур’янів, які проросли, передпосівною культивацією.

Посів проводити в стислі строки за 4-6 днів на глибину загортання насіння 6-7 см, а при висиханні верхнього шару ґрунту - на 8-9 см.

Насіння повинно бути добре відкаліброваним за розмірами з високими посівними кондиціями, протруєне, оброблене мікродобривами (Co, Mg, Mo та ін.). Допосівна обробка насіння соняшнику українськими регуляторами росту рослин – емістимом С або агростимуліном в дозі 15-20 мл на тонну насіння, розбавленого в 15 л води, - підвищує врожай на 10 % і більше.

З метою зменшення напруги під час збирання, попередження масових уражень хворобами, перш за все, білою та сірою гнилями, в кожному господарстві потрібно вирощувати не менше 2-3-х кращих гібридів, різних за тривалістю вегетаційного періоду. Частка середньостиглих гібридів повинна становити: скоростиглі - 30-40 %, ранньостиглі - 60-70 %.

Оптимальна густота після проріджування має бути в північному Степу - 45-50, тис. рослин/га. При встановленні норми висіву потрібно враховувати надбавку на польову схожість насіння (20-25 %) та зрідженість рослин після сходовим боронуванням (10 %).

Після сівби поле доцільно закоткувати кільчасто-шпоровими котками, що забезпечить більш ранню і дружню появу сходів.

Для знищення сходів бур'янів, збереження вологи в ґрунті, покращення його аерації, руйнування ґрунтової кірки через 5-6 днів після сівби слід провести досходове боронування середніми боронами впоперек рядків.

При безгербіцидній технології вирощування у фазі 2-3-х пар справжніх листків провести післясходове боронування посівів упоперек рядків на малій швидкості агрегату (4-5 км/год) у денні години, коли спаде тургор рослин.

Посіви по плоскорізному зябу боронувати голчастими боронами БИГ-3 в агрегаті з гусеничними тракторами.

Підживлення рослин необхідно провести при відсутності основного добрива у фазі 2-3 пар справжніх листків у дозі N20 РЗО КЗО кг/га.

Для створення кращих умов для доступу повітря до кореневої системи та нагромадження вологи й поживних речовин у ґрунті, а також для знищення бур'янів необхідно провести перше міжрядне розпушення культиваторами КРН-4,2 або КРН-5,6 з використанням прополювальних борінок КРН-38 або ротаційних дисків КРН-28.

Таким чином, підвищення ефективності та зниження собівартості виробництва соняшнику в господарстві може бути забезпечено тільки при суворому дотриманні наукових рекомендацій, виконанні вимог агротехніки, налагодженню насіннєвої справи, раціональному застосуванню добрив та засобів захисту рослин і впровадженню новітніх технологій вирощування культури.

Размещено на Allbest.ru