2.2 Прилади та обладнання, що використовуються
Лабораторна установка для визначення запиленості повітря складається з пилової камери, дозатора пилу, алонжа з фільтром та аспіратора (рис.3).
Рис.3. Схема установки для визначення запиленості повітря ваговим методом:
1-тумблер вимикання установки; 2-тумблер вимикання аспіратора; 3-тумблер вмикання вентилятора; 4-запобіжний клапан; 5-реометри; 6-ручки регулюючих вентилів повітря (швидкості відбору проб); 7-штуцери; 8-вентилятор;9-дозатор; 10-заглушка отвору для приєднання алонжа; 11-вікно спостереження; 12-ручка; 13-алонж із фільтром; 14-гумова трубка; 15-фільт.
У пиловій камері штучно утворюється пилоповітряна суміш, яка імітує запилене виробниче середовище. Для цього з дозатора пил подається у верхню частину камери і вентилятором, розташованим у нижній частині камери, рівномірно розподіляється по всьому об’єму.
Дозатор дає змогу змінювати рівень запиленості в камері в широких межах. На лицьовій панелі камери є отвір для установки алонжа з фільтром АФА.
Алонж (фільтротримач) призначений для закріплення фільтра при відборі проб і є воронкою, в широкій частині якої закріплюється фільтр
за допомогою кільця, що його притискує.
Фільтр АФА - це шар рівномірно укладених ультратонких волокон із полімерів з обпресованими краями та захисних кілець із виступами.
Алонж за допомогою шланга з’єднаний з аспіратором, призначеним для протягування повітря через фільтр. Аспіратор обладнаний чотирма ротаметрами, які дають змогу контролювати витрати повітря крізь фільтр у межах від 1 до 25 л/хв. Для регулювання витрати повітря на передній панелі аспіраційної установки розташовані вентилі.
Зважують фільтр на аналітичних терезах з точністю до 0,1 мг. Крім того, необхідно мати термометр і барометр.
При визначенні запиленості повітря лічильним методом використовують мікроскоп МБИ-1 і прилад СП-2. Мікроскоп МБИ-1 дає змогу вивчати пиловий препарат при різних збільшеннях і має окуляр мікрометр. Лічильник пилу СП-2 складається з касети, циліндра і механізму для засмоктування повітря. Касета служить для осаджування пилу на предметне скло. За допомогою механізму просмоктування запилене повітря протягується через щілину в касеті, залишаючи пилову доріжку на предметному склі, яке заздалегідь змащують ялицевим бальзамом у ксилолі.
3 Порядок виконання роботи
1. Ознайомитися із загальними відомостями про виробничий пил, джерела та фактори, що визначають ступінь його шкідливості, з методами оцінки запиленості повітря (див. пп. І-ІІІ).
2. Перевірити ступінь своєї готовності до виконання роботи, відповівши на контрольні запитання, наведені у п. ІV (можливе обговорювання під керівництвом викладача).
3. Ознайомитися з улаштуванням лабораторної установки (п. 2.2).
4. Дослідити запиленість повітря ваговим методом.
1) Від’єднати аспіратор від пилової камери, для чого зняти гумову трубку зі штуцера.
2) Тумблером 1 (див. рис.3) увімкнути аспіратор.
3) Тумблером 2 увімкнути реометри і обертанням ручки лівого крайнього вентиля проти годинникової стрілки встановити необхідну швидкість протяжки повітря (20 м/с).
4) Зважити фільтр на аналітичних терезах з точністю до 1 мг і вкласти його в алонж, закріпивши притисним кільцем.
5) Зняти заглушку 10 та вставити в пилову камеру алонж із фільтром.
6) Гумову трубку, що йде від алонжа, приєднати до крайнього лівого штуцера аспіратора.
7) Тумблером 3 увімкнути вентилятор й утворити в камері імітацію запиленого виробничого середовища.
8) Увімкнути аспіратор і протягом 3-4 хвилин протягувати запилене повітря через фільтр. Швидкість протягування повітря відраховувати по шкалі реометра.
9) Вимкнути аспіратор і вентилятор камери, від’єднати алонж від камери, гумову трубку від штуцера, забірний отвір заглушити.
10) Пінцетом витягти фільтр з алонжа, скласти його осадом усередину і зважити на аналітичних терезах.
11) За відповідними приладами зняти показання барометричного тиску і температури в місці відбору проби.
12) Визначити об’єм протягнутого через фільтр повітря і привести його до нормальних умов.
13) Зробити розрахунок масової концентрації пилу, результати вимірів і розрахунків внести в табл. .1.
14) Порівняти результат дослідження з гранично допустимою концентрацією досліджуваного пилу ( табл. 2).
15) Результати дослідження занотувати у вигляді табл. 1.
5. Проаналізувати результати та зробити висновки.
Таблиця 1
Результати дослідження запиленості повітря ваговим методом
Місце відбору проби |
Температура повітря в приміщенні, 0С |
Тиск, мм. рт.ст. |
Маса фільтра після відбору проби, мг |
Вага затрима-ного пилу, мг |
Об’єм протягнутого повітря, приведений до нормальних умов, м3 |
Концентрація пилу в повітрі, мг/м3 |
ГДК,мг/м3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 2
Гранично допустимі концентрації деяких аерозолів (переважно фіброгенної дії)
Речовина |
ГДК, мг/м3 |
Алюміній і його сплави |
2 |
Барит |
6 |
Вольфрам |
6 |
Доломіт |
6 |
Залізний і нікелевий агломерати |
4 |
Зерновий пил |
4 |
Зола горючих сланців |
4 |
Вапняк |
6 |
Кремнію карбід |
6 |
Пил рослинного і тваринного походження (борошняний, бавовняний, деревний) |
6 |
Сажа промислова |
2 |
Азбоцемент |
6 |
Скловолокно |
6 |
Цемент, апатит, глина |
2 |
Таблиця 3
Орієнтовна схема оцінки запиленості повітря за кількістю часток
Характеристика запиленості |
Кількість пилових часток в 1 см3 повітря |
Цілковито чисте повітря |
Від 10 до 100 |
Запиленість порівняно чистого повітря в кімнаті і лабораторії |
Від 100 до 500 |
Найбільша запиленість, допустима для підприємства (при нетоксичному пилові) |
Від 500 до 1000 |
Середня запиленість |
Від 1000 до 5000 |
Велика запиленість |
Від 5000 до 20000 |
ІV. Звіт
1. Мета роботи.
2. Схема установки для визначення запиленості повітря.
3. Таблиці з результатами вимірів.
4. Аналіз результатів.
5. Висновки.