3.3.3.2. Групова фотографія

І |Іупова фотографія рооочого часу відрізняється від індивідуальної

обсягом робочих місць, по вивчаються одночасно, і застосовується

• ІмІ'Ісчшя завантаження рі ,ш. юбітників, які зайняті на індивідуальних,

І І'1/І.иих або різнорідних робо...х.

І І.ши роботи, -методика проведення, обробка й аналізи такі ж,

і» і при індивідуальній фотографії робочого часу, тільки різниця в тому,

межують одночасно декілька фактичних балансів робочого часу

!і|чі аналізі мають можливість їх зіставляти, і якщо робота однорідна —

К»І їй загальний нормативний баланс робочого часу для нормування.

3.3.3.3. Бригадна фотографія

Бригадна фотографія робочого часу проводиться на роботах, де робітники об'єднані в бригади за технологічним принципом. Дані спостереження бригадної фотографії використовуються для більш раціональної побудови робочого дня і рівномірного розподілу функцій між членами бригади. При обробці даних спостережень складається фактичний баланс робочого часу, а при аналізі даних балансу складається проектований баланс і розробляються організаційно-технічні заходи для підвищення використання робочого часу.

Бригадна фотографія проводиться з метою встановлення норм чисельності бригади і норм обслуговування.

Самофотографія

Процес самофотографії полягає в тому, що робітники самі протягом зміни фіксують у спеціальних спостережувальних листах всі випадки простою і заходи з їх усунення.

Успіх самофотографії залежить від підготовчої роботи, яка передбачає і своєчасну роздачу робітникам бланків самофотографії, проведення інструктажу про порядок заповнення форм і спосіб фіксації часу, поя. ється завдання з поліпшення використання робочого часу і підвищ* продуктивності праці.

У спостережувальному листі вказуються дані про характер просі причини, які викликали простої, час початку і закінчення простою

Після закінчення самофотографії всі спостережувальні лп збирають, старанно обробляють і групують однорідні види простої! різних робочих місцях за причинами виникнення, з метою розр" заходів з їх усунення.

Маршрутна фотографія

Маршрутна фотографія застосовується для вивчення використ.І робочого часу робітників, які не мають постійного робочого м> (робітники, які зайняті перевезенням меблевих заготовок, матері.> водії тощо). Маршрутна фотографія може проводитися двома способ способом переміщення спостерігача разом з робітником і епосі.' пікетів (пунктів).

При першому способі процес спостереження і фіксація часу пр диться як індивідуальна фотографія робочого часу і спостерігач заної у спостережувальний лист час початку і закінчення спостережім а потім звичайним способом спостереження опрацьовує.

При цьому способі спостерігач може охоплювати тільки оді робітника, з яким він переміщається.

Спосіб пікетів передбачає одночасне спостереження декільь спостерігачами великої кількості робітників, які зайняті виконані роботи певним маршрутом (наприклад, транспортування вантажім)

У пунктах навантаження і вивантаження спостерігачі фіксуюті, прибуття і вибування кожної одиниці транспортного засобу.

Пікет 1

Пікет 3 ^^ ^-^ Пікет 2

Рис. 3.8. Схема розміщення робочих місць (пікетів) і спостерігачів

при маршрутній фотографії робочого часу способом пікетів 60

Фотографія робочого часу — це процес спостереження та послідовного запису всіх затрат робочого часу і перерв упродовж зміни із зазначенням їх тривалості й послідовності (дод. Е, ф. 1).

Залежно від призначення розрізняють такі види фотографій використання робочого часу:

• фотографія робочого часу;

• (ютографія часу використання устаткування;

• фотографія виробничого процесу.

Варто звернути увагу на те, що кожен із перелічених видів фотографій може бути застосований як для одного робітника чи механізму, так і для групи робітників чи механізмів, залежно від цього фотографія матиме назву індивідуальної чи групової. Різно­видом групової є бригадна фотографія робочого часу.

У тих випадках, коли робітник чи механізм у процесі вико­нання роботи змінюють свої робочі місця (транспорт), застосо­вують маршрутну фотографію використання робочого часу.

Фотографія використання робочого часу, що проводиться ви­конавцем (робітником) на своєму робочому місці, називається са-мофотографією.

У процесі спостережень методом безпосередніх замірів інфор­мацію фіксують: цифровим, графічним чи комбінованим спосо­бами.

Цифровий спосіб — це занесення до листка спостережень поточ­ного часу виконання роботи і перерв або їх тривалості (дод. Е, ф. 1).

За графічного способу затрати часу заносяться до спеціально­го листка спостережень у вигляді відрізків прямої лінії, довжина яких у певному масштабі відповідає тривалості виконуваної ро­боти чи перерв.

Комбінований спосіб передбачає занесення у листок спосте­режень як ліній, довжина яких відповідає тривалості виконання робіт чи простоїв, так і цифрових значень.

Фотографія робочого часу робиться з метою:

• удосконалення організації праці шляхом усунення втрат і скорочення нераціональних затрат часу;

• установлення нормативів підготовчо-завершального часу, часу обслуговування робочого місця і перерв на відпочинок та особисті потреби;

• установлення раціонального чергування роботи і відпочинку працівників протягом робочої зміни;

• вивчення передового досвіду організації робочого часу з ме­ тою узагальнення і поширення передових форм організації праці і використання робочого часу;

• удосконалення організації виробництва;

• установлення норм обслуговування устаткування і нормати­ вів чисельності робітників;

• виявлення причин невиконання норм виробітку (часу) окре­ мими робітниками.

Індивідуальна фотографія робочого часу проводиться в такій послідовності:

1 . Підготовка до спостереження:

• вибір об'єкта спостереження;

• бесіда з робітником (за яким буде вестися спостереження);

• заповнення листка спостереження необхідними даними;

• вибір фіксажних пунктів.

2. Спостереження — реєстрація всіх затрат робочого часу як за назвою, так і за тривалістю.

3. Оброблення результатів спостереження:

• визначається тривалість робочого часу за кожним елементом затрат робочого чабу шляхом вирахування із показників поточно­ го часу його значення за попереднім елементом;

• проводиться індексація (позначення видів затрат часу умов­ ними символами);

• групуються однойменні затрати робочого часу (дод. Е, ф. 1, табл. 1) та складається фактичний і проектований баланс робочо­ го дня. За фактичним балансом робочого дня визначається

коефіцієнт завантаження робітника:

⁺ •'

^ коефіцієнт використання робочого часу:

де Топ— час оперативної роботи, хв;

toe — час обслуговування робочого місця, хв;

Тпз— підготовчо-завершальний час, хв;

Тзм — змінний робочий час, хв;

7п— час перерв, хв.

4. Аналіз отриманих результатів. Установлюють проектовані величини затрат робочого часу відповідно до раціональної орга­нізації праці на робочому місці на основі нормативів.

Проектований (нормативний) баланс робочого часу дозволяє визначити за формулою:

коефіцієнт можливого ущільнення робочого часу

коефіцієнт підвищення продуктивності праці

Де Топ — оперативний час, відповідно нормативний і фактич­ний, хв;

Тзм — тривалість зміни, хв.