
- •Передмова
- •Вимірювання фізичних величин. Розрахунок результатів та похибок вимірювань
- •Теоретичні відомості
- •Класи точності приладів вимірювання
- •Порядок виконання роботи
- •Приклади розв’язування задач
- •Задачі і вправи для самостійної роботи студентів
- •Контрольні запитання
- •Контроль лінійних розмірів за допомогою штангенінструментів
- •Теоретичні відомості
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Вимірювання розмірів і визначення відхилень форми поверхонь гладких циліндричних деталей з допомогою гладких мікрометрів
- •Теоретичні відомості
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Вимірювання розмірів і визначення відхилень форми циліндричних отворів за допомогою індикаторних та мікрометричних нутромірів
- •Теоретичні відомості
- •Читання показів
- •Підрахунок дійсних розмірів
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Вивчення засобів і методів вимірювання кутів деталей
- •Теоретичні відомості
- •Відлік показань
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Повірка засобів вимірювальної техніки по плоскопаралельним кінцевим мірам довжини
- •Теоретичні відомості
- •Міри лінійних і кутових величин
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Визначення номінальних розмірів, граничних відхилень та допусків
- •Теоретичні відомості
- •Посадки з зазором
- •Посадки з натягом
- •Позначення допусків на кресленнях
- •Порядок виконання роботи
- •Вибір квалітетів (допусків)
- •Вибір посадок
- •Вибір посадок з використанням таблиць допусків і посадок
- •Вибір посадок методом аналогії
- •Вибір посадок розрахунковим методом
- •Порядок виконання роботи
- •Складання геометричної схеми розмірного ланцюга
- •Задачі розмірного аналізу
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Вивчення основних параметрів різьбового з’єднання та їх впливу на взаємозамінність
- •Теоретичні відомості Основні параметри різьбового з’єднання та їх вплив на взаємозамінність
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Вивчення засобів і методів вимірювання та контролювання точності різьби метричної циліндричної
- •Теоретичні відомості
- •Методи і засоби контролю різьб
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Вибір посадок шпонкових з’єднань
- •Теоретичні відомості
- •Система допусків і посадок шпонкових з’єднань
- •Шпонкові з’єднання з призматичними шпонками
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Вибір посадок підшипників кочення на вали та в корпуси
- •Теоретичні відомості
- •1 − Зовнішнє кільце;
- •3 − Шарик; 4 – сепаратор
- •Види і характер навантаження кілець підшипників
- •Допуски і посадки підшипників кочення
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Система показників якості. Методи визначення показників якості. Управління якістю
- •Теоретичні відомості Система показників якості
- •Контроль якості. Методи визначення показників якості
- •Управління якістю
- •Контрольні запитання
- •Література
- •14013, Вул. Гетьмана Полуботка, 53, к. 208.
Види і характер навантаження кілець підшипників
Зовнішні і внутрішні кільця підшипників у більшості випадків з’єднуються з валами або отворами в корпусах по-різному, адже одне з кілець є обертовим, а інше при цьому залишається нерухомим.
При виборі посадок підшипників кочення розрізняють три основних різновиди навантаження кілець: місцеве, циркуляційне і коливальне.
Рис. 16.3. Різновиди навантаження кілець підшипників кочення:
а − місцеве; б − циркуляційне; в − коливальне.
Місцеве навантаження кільця (рис. 16.3,а) – навантаження, за якого діюче на підшипник результуюче радіальне навантаження Fr, постійно сприймається тією самою обмеженою ділянкою доріжки кочення цього кільця і передається відповідній ділянці посадкової поверхні вала чи корпуса.
Циркуляційне навантаження (рис. 16.3,б) – навантаження, при якому результуюче радіальне навантаження Fr, яке діє на підшипник, сприймається й передається тілами кочення в процесі обертання доріжці кочення, послідовно по всій її довжині, а отже і по всій посадковій поверхні вала чи корпусу.
Коливальне навантаження (рис. 16.3,в) − навантаження, за якого нерухоме кільце підшипника підпадає під одночасний вплив радіальних навантажень: постійного за напрямом Fr (радіальне навантаження, що діє на підшипник) і обертового Fс (обертове радіальне навантаження), що діє на підшипник, меншого чи рівного за величиною Fr. Рівнодійна цих навантажень F не здійснює повного оберту, а коливається між точками А і В.
За характером навантаження кілець підшипників може бути: спокійне або з помірними поштовхами і вібрацією, з перевантаженням підшипника до 150%; з сильними поштовхами і вібрацією, з перевантаженням підшипника до 300%.
Різновид і характер навантаження кілець підшипників слід враховувати у виборі їх посадок на вали і отвори корпусних деталей.
Допуски і посадки підшипників кочення
Система допусків і посадок, прийнята для підшипників кочення, забезпечує взаємозамінність підшипників кочення за їх монтажними розмірами D і d, а також передбачає необхідну різноманітність посадок. Ця система має деякі особливості.
1. Числові значення граничних відхилень, встановлених для розмірів D і d підшипників залежать лише від номінальних значень цих розмірів і класу точності підшипників і не залежать від характеру з’єднання підшипників з валами і корпусними деталями.
2. Необхідні посадки кілець підшипників кочення одержують за рахунок зміни діаметрів посадкових поверхонь вала d і отвору D в корпусі, тобто внутрішнє кільце з валом з’єднується за системою отвору, а зовнішнє кільце з корпусом − за системою вала.
3. Поля допусків зовнішнього і внутрішнього діаметрів підшипників розташовані нижче нульової лінії: для зовнішнього кільця − як для основного вала − в "тіло" кільця, а для внутрішнього кільця − з "тіла" кільця. Тобто поле допуску внутрішнього діаметра й порівняно з полем допуску основного отвору обернене відносно нульової лінії.
4. Поля допусків, за якими обробляють посадкові поверхні валів і отворів у корпусах в поєднанні з полями допусків, встановленими для діаметрів підшипників кочення D і d утворюють спеціальні посадки, оскільки посадкові поверхні валів і корпусів обробляють з допусками IT3...IT11, а підшипників кочення − приблизно за IT2...IT5.
Переважно для поверхонь під підшипники кочення застосовуються квалітети не грубіше 8−го.
Посадки кілець підшипників слід вибирати так, щоб кільце підшипника, яке обертається було змонтоване з натягом, який унеможливлював би прокручування його на посадковій поверхні вала або отвору в корпусі у процесі роботи. Друге кільце, яке не обертається, повинно бути встановлене з невеликим зазором.
При виборі посадок кілець підшипників потрібно враховувати діаметри посадкових поверхонь підшипників, їх клас точності, різновид і характер навантаження кілець.
Поле допуску для розмірів діаметрів посадкових поверхонь вала чи отвору в корпусі для встановлення циркуляційно навантаженого кільця підшипника вибирається з таблиць залежно від діаметра посадкової поверхні та інтенсивності її радіального навантаження Pr, значення якого визначається за формулою:
,
Н/мм,
де Fr − стале за напрямком радіальне навантаження на підшипник,Н;
В − ширина підшипника, мм;
r − радіус закруглення фаски кільця підшипника, мм;
КП − динамічний коефіцієнт посадки, який залежить від характеру навантаження на підшипник. При спокійному навантаженні, навантаженні з помірними поштовхами, вібрацією і при перевантаженні підшипника до 150% КП=1,0. При великих поштовхах і вібрації та при перевантаженні підшипника до 300% КП=1,8.
К1
− коефіцієнт, який враховує міру
послаблення монтажного натягу при
порожнистому валу і тонкостінному
корпусі. Для суцільного вала К1=1,0,
а для порожнистого К1=1...3.
Для масивного товстостінного корпуса
К1
=
1,0,
а
для тонкостінного К1
=1,8.
(Примітка:
Вал вважається товстостінним, якщо
корпус вважається товстостінним, якщо
,
де d
− діаметр отвору підшипника, мм; d0
− діаметр отвору вала, мм; Dk
− зовнішній діаметр корпуса, мм; D
− зовнішній діаметр підшипника).
К2 − коефіцієнт нерівномірності розподілу радіального навантаження Fr між рядами роликів у дворядних конічних роликових підшипників або між спареними шариковими підшипниками за наявності осьового навантаження на опору змінюється в межах від 1,0 до 2,0. За відсутності осьового навантаження К2=1,0.