Тема 2. Сутність і принципи професійного навчання план:

1. Сутність і методологічні основи навчання.

2. Рушійні сили навчального процесу.

3. Структура процесу навчання.

4. Загально дидактичні та специфічні принципи професійного навчання.

Література

1. Архангельский С.М. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы. – М.: Высш. школа, 1980.

3. Васильєв Профессиональная педагогика

4. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки та психології вищої школи України. – К.: ІНТЕЛ, 1995.

5. Дидактика современной школы / Под. Ред. В.А.Онищука. – К.: Рад. Шк., 1987.

6. Лекції з педагогіки вищої школи: Навч.посібник / За заг. ред.. В.І.Лозової. – Харків: Освіта.Виховання, Спорт, 2006. -496с.

7. Фіцула М.М.Педагогіка. Навч. посвбник. – Тернопіль: Навчальна книга Богдан. – 2005. –232с.

1. Сутність і методологічні засади навчання

Розвиток людини - складний і багатогранний процес. Він має три провідні аспекти – фізичний, психічний і соціальний, які тісно пов’язані.Забезпечення оптимальних умов для всебічного гармонійного розвитку особистості – генеральна мета суспільства. Чільне місце в системі розвитку особистості, її соціального становлення посідає освіта, навчання. Протягом 12-17 років молоде покоління включається у систему постійної освітньої діяльності, а після отримання спеціальності кожному фахівцеві доводиться продовжувати навчання паралельно з професійною діяльністю, щоб утримувати себе на належному рівні професійної придатності й конкурентноспроможності.

Усе це дає підстави розглядати поняття «навчання» як суспільне явище. У своєму історичному розитку безпосереднє навчання виконувало (і виконує) функцію передання соціального досвіду від старших поколінь до молодших. Але лише такий підхід звужує соціальну функцію навчання. Виникає запитання: а чи можна взагалі передавати знання? Безперечно, ні. Знаннями можна оволодівати. А що передбачається у процесі навчання? На думку професора А.М.Алексюка, «передаються і засвоюються, по-перше, сама діяльність у її конкурентному змісті, по-друге, - відношення, які виникають у процесі діяльності, по-третє, - загальні принципи, норми, модель діяльності і відносин».

Навчання в загальнопедагогічному сенсі розглядається як «процес розумових і фізичних дій, які необхідні для реалізації завдань освіти». У дидактиці широко трактується це поняття. Навчання – складний і багатогранний процес взаємодії педагога і того, хто навчається. Він спрямований на розв’язання низки завдань: оволодіння знаннями, уміннями й навичками; формування наукового світогляду; забезпечення інтелектуального розвитку особистості; оволодіння методами самостійної пізнавальної діяльності. Розглядаючи цей процес як взаємодію на рівні суб’єктно-суб’єктних відносин, ми вирізняємо функцію педагога і учня (студента). Навчання – це систематична і свідома пізнавальна діяльність по оволодінню ЗУН, в процесі якої розвиваються їх пізнавальні і творчі здібності, формується світогляд. .

Навчання – це систематична і свідома пізнавальна діяльність по оволодінню ЗУН, в процесі якої розвиваються їх пізнавальні і творчі здібності, формується світогляд.

Навчання, як специфічний процес соціальної діяльності, спрямоване на оволодіння надбаннями науки і практики. Навчання виконує три функції: освітню, виховну і розвивальну

Освітня функція забезпечує можливість оволодіння змістом навчального матеріалу. Студентів необхідно ознайомити з науковими поняттями, різними підходами до окремих питань, значимістю знань даної теми для вирішення посильних завдань. Освітня функція забезпечує також формування інтелектуальних і практичних умінь та навичок.

Виховна функція дає змогу формувати у майбутніх фахівців певні морально-духовні якості безпосередньо через зміст навчального матеріалу і організацію конкретної пізнавальної діяльності. В процесі занять у студентів має формуватися науковий світогляд, громадянська відповідальність, естетичні почуття, громадянськість, патріотизм, національна гідність і т.ін., тобто здійснюватися моральне, розумове, естетичне, фізичне, трудове, екологічне, національно - патріотичне виховання.

Зміст навчального матеріалу має великі потенційні можливості для інтелектуального, соціального розвитку особистості студента. В меті необхідно вказати, які психічні процеси набудуть подальшого розвитку, які здібності будуть розвиватися.

Всі вказані аспекти необхідно реалізувати в лекції виходячи із її змісту.

Методологічною основою навчання є наукова теорія пізнання. Відправним пунктом цієї теорії є визнання:

• об’єктивності і матеріальності світу;

• існування світу в постійному русі, зміні, розвитку;

• закономірностей світу.

Процес пізнання йде від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики.

Навчання – це теж процес пізнання, який здійснюється в такій же логіці.

Навчання – це шлях від незнання до знання. Пізнання – це процес цілеспрямованого відображення у свідомості людини об’єктивної реальності. Навчання має спиратися на загальні закони пізнання: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики

Означені компоненти процесу пізнання діють не лінійно, а взаємозумовлено. Практика є не лише кінцевим результатом пізнавальної діяльності, а перш за все поштовхом до пізнавальної діяльності й критерієм перевірки достовірності набутих знань.

Моделюючи навчальний процес у професійному навчальному закладі, треба обов’язково врахувати об’єктивні закономірності процесу пізнання.