1. Базові елементи сучасної мови програмування: типи даних; екземпляри даних; вирази; оператори; функції; класи.

Основні складові мови програмування (незалежно від парадигми):

Алфавіт — символи, дозволені для запису команд і даних. Як правило, це літери латинського алфавіту, арабські цифри, розділові знаки, спеціальні символи.

Команди — перелік і правила запису дій, які передбачені мовою програмування.

Дані — вхідна інформація і результати обробки. Дані, які в процесі обробки змінюють своє значення, називаються змінними. Постійні дані називаються константами.

Ідентифікатори — символьне позначення (ім’я, адреса) даних, функцій, програм тощо.

Коментарі — пояснення до команд і програм.

Синтаксис — правила запису команд, опису і позначення даних, використання розділових знаків, коментарів тощо.

Семантика — опис дій для виконання написаних без синтаксичних помилок команд і визначення даних.

Основні складові алгоритмічної мови

Ідентифікатори (імена) – послідовність символів для позначення об’єктів програми (змінних, масивів, функцій)

Операції: арифметичні; логічні; відношення; конкатенації.

Ключові слова – слова мови програмування, які мають чітко визначене значення і не можуть бути використані у якості ідентифікаторів змінних.

Дані – величини, які обробляються програмою. Типи даних – розмежування даних мови програмування за певними групами (типами). У мовах програмування зі строгою типізацією (Pascal, C-подібні мови) тип даних задається явно, існують жорсткі обмеження на неявне перетворення між типами даних. У мовах програмування з нестрогою типізацією (BASIC) тип даних можна не задавати, визначається автоматично, перетворення між типами більш гнучке. Екземпляри даних – це конкретні змінні і константи певного типу, які зберігають значення:

Константи – це дані, які зафіксовані під час виконання програми і не можуть бути змінені.

Змінні – це дані, які можуть змінювати своє значення під час виконання програми.

Складні типи даних можуть поєднувати декілька складових: масиви, записи, об’єкти.

Вирази – складові мові, які призначені для виконання потрібних обчислень, складаються із змінних, вказівників функцій, об’єднаних знаками операцій. Вирази бувають: арифметичними, логічними, рядковими.

Оператор – це елемент мови, який задає повний опис певної дії. Є закінченою фразою мови програмування. В склад операторів входять ключові слова, дані, вирази і т.п.

Структурні складові

Програма – послідовність інструкцій мови програмування, призначена для вирішення певної задачі, може складатися з одного чи декількох файлів (модулів).

Підпрограма – послідовність інструкцій для вирішення певної задачі, яка має певний ідентифікатор, однократно визначена у тексті програми і може викликатися багаторазово.

Функція – особливий різновид підпрограм, який може бути вбудований у вирази, отримувати аргументи і повертати значення.

Стандартна функція (підпрограма) – підпрограма, яка вбудована у мову програмування (стандартні бібліотеки функцій).

Класи і об’єкти

Клас – особлива структурна одиниця об’єктно-орієнтованих мов (ОО) програмування, яка поєднує дані і код, що призначений для їх обробки. За своїм характером близька до типу даних, тому у мовах програмування, які є повністю об’єктно-орієнтованими (Smalltalk), всі типи даних є класами.

Об’єкт – це екземпляр класу, тобто конкретна змінна, що зберігає дані, структура яких визначена декларацією класу.