Мал. 7. Визначення точки стояння по створу та боковому орієнтиру.

по створу та боковому орієнтиру. Спочатку орієнтують карт по лінії створу, а потім приклавши лінійку до умовного знаку бокового орієнтиру (окремого дерева), візирують на нього та прокреслюють по лінійці пряму до перетину з лінією створу. В перетині лінії створу з лінією візирування на орієнтир і буде знаходитись точка стояння;

по виміряній відстані, яку відкладають від найближчого орієнтиру по лінії створу. Отримана на прямій точка буде точкою стояння. Відстань виміряють одним з найлегшим способів.

Засічкою точку стояння можна визначити за умовою гарного обзору місцевості і наявності на ній місцевих предметів та форми рельєфу, які можуть служити надійними орієнтирами. Засічу виконують по боковому орієнтиру чи по двом-трьом орієнтирам (зворотна засічка).

Засічкою по боковому орієнтиру місцеположення визначають, як правило, при русі вздовж лінійного орієнтира. Спочатку орієнтують карту по дорозі, розпізнають на ній відображення гарного видимого на місцевості предмету (орієнтиру), прикладають до умовного знаку орієнтиру лінійку і візирують на нього. Потім, не змінюючи положення лінійки, прокреслюють на карті пряму лінію до перетину з умовним знаком дороги (лінійного орієнтиру). Місце перетину прокресленої лінії з умовним знаком дороги буде шукомою точкою стояння.

Цим способом найбільш точно визначають своє місце знаходження на карті, якщо напрямок на боковий орієнтир перетинається з напрямком руху під прямим кутом. Такий спосіб називається засічкою по перпендикуляру.

Мал. 7. Визначення точки стояння засічкою по боковому орієнтиру.

При засічці по трьом орієнтирам карту орієнтують по компасу та розпізнають на ній та місцевості три віддалених орієнтира. Потім, як і в попередньому випадку, візирують почергово на вибрані орієнтири та прокреслюють по лінійці на карті напрямки від орієнтирів на себе. Всі ці напрямки повинні перетнутися в одній точці, яка буде точкою стояння. Така засічка називається зворотною. При виборі орієнтирів необхідно, щоб напрямки, прокреслені на карті, перетиналися в точці стояння під кутом 30 – 150˚. Це забезпечує більш високу точність визначення точки стояння.

В зворотній засічці третій напрямок служить контрольним. Якщо на карті утворюється трикутник зі сторонами не більше 2 мм, точку стояння помічають в його центрі. При більшому значенні сторін трикутника засічку повторюють.

Мал. 8. Визначення точки стояння засічкою по трьом орієнтирам (зворотньою засічкою)

Спосіб Болотова – засічка по виміряним (побудованим) кутам виконується в такій послідовності:

вимірюють за допомогою башенного кутоміра компасу чи іншим яким-небудь способом горизонтальні кути між трьома орієнтирами, вибраними навколо точки стояння та чітко відображеними на карті ;

будують виміряні кути на прозорому папері при невимушено наміченій точці, прийнятою за точку стояння. Ці куті можуть бути побудовані також безпосереднім візируванням за допомогою лінійки на вибрані орієнтири на місцевості;

накладають папір на карту так, щоб кожний прокреслений на ній напрямок пройшов через умовний знак того орієнтиру, на який він проведений при побудові по виміряним кутам чи візируванні;

сполучивши всі напрямки з відповідними їм умовними знаками орієнтирів, переколюють на карту намічену на аркуші паперу точку, при якій побудовані напрямки. Ця точка і буде точкою стояння.