Мал. 2. Орієнтування карти по напрямку на орієнтир.
При точному орієнтуванні карти з допомогою компасу вказівник відліку компасу виставляють напроти поділки шкали яка дорівнює поправці напрямку, якщо компас виставляють на вертикальній лінії координатною сітки, чи довжині магнітного схилення, якщо компас виставляють на західний чи східний бік рамки карти. При позитивній поправці (магнітному схиленні ) вказівник відліку виставляють вправо від нульової поділки шкали компасу, а при від’ємній – вліво.
Мал. 3. Орієнтування карти по компасу:
а – компас встановлений на вертикальній лінії координатної сітки;
б - компас встановлений на боковій (західній) стороні рамки карти.
Потім компас становлять на карту так, щоб нульовий діаметр його шкали (лінійка компаса АК) співпав з вертикальною лінією координатної сітки чи з однієї з бокових сторін рамки карти. Не змінюючи положення компасу карту повертають в горизонтальній площині до тих пір, поки північний кінець магнітної стрілки не встановиться напроти відліку, який перед цим був виставлений на шкалі.
Якщо поправка напрямку (величина магнітного схилення) менше 3˚, тобто дорівнює ціні поділки шкали компасу, вона при орієнтуванні карти не враховується. Розпізнання орієнтирів.
Спочатку розпізнають на місцевості та орієнтованій карті площинні та лінійні орієнтири. Якщо не вдається розпізнати загальні для карти та місцевості орієнтири, потрібно переміститись, щоб відкрилась видимість на інші місцеві предмети та форми рельєфу, та спробувати розпізнати ці орієнтири на карті. При відшуканні на карті об’єктів, що спостерігаються на місцевості, враховують їх взаємне положення та положення відносно сторін горизонту. Після розпізнання великих об’єктів розпізнають навколишні точечні орієнтири, що спостерігаються на місцевості.
Порівняння карти з місцевістю виконують з метою уточнення положення місцевих предметів, відображених на карті, та виявлення місцевих предметів, не показаних на ній. Починають порівняння з великих місцевих предметів, які знаходяться у полі зору спостерігача, а потім переходять до більш менших. Це дозволяє швидко та повністю вивчити навколишню місцевість, виявити зміни, які відбулися на ній з моменту створення карти. При зрівнянні уточнюють своє місцеположення.
Щоб знайти на орієнтованій карті відображення місцевого предмету, потрібно оцінити на око відстань до нього та на око чи по лінійці відкласти цю відстань в масштабі на карті від точки стояння в напрямку на предмет. Потім по відкладеній відстані знайти відображення (умовний знак) предмета на карті.
При рішенні зворотного завдання, тобто знаходження на місцевості місцевого предмету, відображеного на карті, потрібно визначити по карті відстань від точки стояння до місцевого предмету, що відшукується та напрямок на нього. За цими даними знайти предмет на місцевості.
При визначенні на карті місцевого предмету, що спостерігається, віддаленого на велику відстань або який знаходиться в групі одноманітних місцевих предметів, виміряють на місцевості кут напрямку та відстань до нього. Виміряний кут будують на карті і по відстані знаходять на ній умовний знак місцевого предмету. Для більш точного і надійного визначення напрямку на місцевий предмет за допомогою компасу вимірюють магнітний азимут та вираховують дирекційний кут цього напрямку. Потім по значенню дирекційного кута прокреслюють на карті напрямок, на якому відкладають в масштабі карти виміряну відстань.
