106. Правове регул міжнар річк перевезень.

Міжнародними вважаються річки(Дунай, Рейн, Амазонка), що протікають територією двох або більше держав та використання яких є предметом міжнародно-правових взаємовідносин відповідних держав. Річки використовують не лише для судноплавства, а й для рибальства, зрошення тощо. Міжнародними річка­ми є Дунай, Рейн, Амазонка, Нігер, Конго та ін. Відповідно до умов міжнародних договорів міжнародні річки відкриті для вільного судноплав­ства. Для міжнародного судноплавства використовують, наприклад, ок­ремі озера в Африці та Великі озера в Північній Америці.

Правовий режим Дунаю визначений Белградською конвенцією про ре­жим судноплавства цією річкою (1948 р.). Для контролю за дотриманням умов Белградської конвенції створено спеціальну Дунайську комісію. Сто­совно Дунаю укладено низку угод, що визначають загальні умови переве­зення вантажів, буксирування суден, тарифи тощо. Всі судна, які плавають по Дунаю, повинні дотриму-ватися митних санітарних та інших правил, котрі встановл.ся відповідними придунайськими державами. Але водночас ці правила не повинні перешкоджати вільному судноплавству. Судна мають право користуватися портами, здійснювати вантажно-розвантажувальні роботи, посадку і висадку паса­жирів, при необхідності поповнювати запаси пального тощо. Портові збори з суден стягуються придунайськими державами без будь-якої дискримінації. У межах міжн співробітницт-ва щодо використання ріки Дунай укладені різного роду угоди, що визначають заг умови перевезення вантажів, буксирування суден, єдині тарифи ( Братиславська угода 1955, Бухарестська угода 1961 р.).

Велику роль у питаннях правового регулювання морських перевезень відіграє Міжн морська організація — міжн міжурядова спеціалізована установа ООН, що функціонує з 1959 р. До неї входять понад 130 держав світу. Вона створена з метою організації співробітництва й обміну інфо між урядами з технічних питань, які стосуються судноплавства, пов'язаного з мт; сприяння безпеці на морі; відміні дискримінаційних дій і обмежень щодо судноплавства, пов'язаного з МТ, тощо. Саме з ініціативи цієї організації було розроблено і підписано ряд конвенцій, кількасот рекомендацій, які є важливими Джерелами міжн мор права.

107. Прав регулюв питань вступу і членства в сот.

СОТ-це нова МО, заснована на ГАТТ на базі домовленостей досягнутих під час Уругвайського раунду- це об’єднання держав, спрямоване на створення і підтримку системи юр норм міжн торгівлі. Членами є 135 д. На відміну від ГАТТ має статус юр особи

На відміну від більшості МО до системи ГАТТ—СОТ приєднуються, а не вступають. Це зумовлено тим, що кожна країна приєднується, власне, до системи угод, тобто бере на себе обов'язки їх виконувати, а організація, зі свого боку, перевіряє здатність держави їх виконувати. Угода СОТ не входить до структури ГАТТ (1947р.). Тому країни можуть стати(або залишитися) договірними сторонами ГАТТ, не приєднуючись до СОТ. З іншого боку, країни не мо­жуть стати членами СОТ, поки вони не приєднаються до ГАТТ. Країни можуть також клопотатися перед підготовчим комітетом СОТ про поєднання процесу їхнього приєднання до ГАТТ з процесом приєдн до СОТ. Швидкість приєдн країни до СОТ залежить від рівня відповідності нац зак-ва стандартам СОТ. Приєднання відбувається поетапно у такій послідовності: держава або незалежна митна територія, яка бажає вступити до СОТ, подає заявку на ім'я Генерального директора з вислов­ленням свого наміру вступити до СОТ відповідно до положень Марракеської угоди про заснування СОТ. Дана заявка поширюється серед усіх Членів СОТ. Наступним кроком є розгляд прохання, прове­дення консультацій з країнами—членами ГАТТ, проведення серії засідань робочої комісії ГАТТ, подання меморандуму про зовнішньоекономічний режим країни, проведення багатосто­ронніх переговорів, розробка протоколу про приєднання, при­йняття країни в СОТ. Протокол про приєднан ня набирає чинності після того, як Генеральна рада (або Кон­ференція міністрів) схвалять доповідь робочої групи і при­ймуть рішення Генеральної ради (рішення міністрів) більшіс­тю в дві третини. Приєднуючись до СОТ, країна повинна гармонізувати нац зак-во згідно правових документів СОТ, котрими є: 1.Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Стосується торгівлі товарами. 2. Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС). Стосується торгівлі послугами. 3. Угода про торговельні аспекти прав на інтелектуальну власність (ТРІПС). Це ланка, що пов'язує інтелектуальну власність з торгівлею.

Результати Уругвайського раунду зафіксовані в наведених далі доках: А. Маракеська угода про заснування СОТ Б. Багатосторонні угоди:

1. У сфері торгівлі товарами — Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГАТТ) 2. Торгівля послугами - ГАТС. 3. Права інтелектуальної власності (ІПР). В. Кількасторонні торговельні угоди: • Угода про торгівлю цивільними літаками; • Угода про державні замовлення; • Міжн молочна угода; • Міжн угода з м'яса.

Головна мета ГАТТ - створити у світі ліберальну і відкриту торговельну с.му, яка дасть змогу підприємствам країн-членів здійснювати торговельну діял.ть на засадах добросовісної конкуренції. Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС) спрямована на пристосування правил, що використовуються, до торгівлі товарами та послугами. Мета цієї Угоди полягає в лібералізації світової торгівлі послугами.

Угода ТРІПС передбачає єдині мін. стандарти щодо правової охорони різних об'єктів інтел. власності та їх охорони, посилення режиму нагляду за дотриманням нац законодавства з інтелектуальної власності.