34. К. Юнг про структуру психіки та її вплив на життєдіяльність

Структура особистості – его, особисте несвідоме, колективне несвідоме.

Его – центр сфери свідомості – містить у собі думки, почуття, спогади завдяки яких людина відчуває свою цілісність. Основа самосвідомості

Особисте несвідоме – конфлікти і спогади, які колись усвідомлювались, але тепер подавлення і забуті

Комплекс – визначають поведінку

Колективне несвідоме – представляє осбою латентних слідів памяті людства. Відбиті думки і почуття загальні для всіх людських істот. Складається з первинних психічних образів – Архетипів. Герой, мудрець, мати та інші

Ідеї щодо егонаправленості – екстраверсія(вроджена тенденція направляти свою психічну енергію ззовні) та інтроверсія(всередину).

35. Компенсаторна теорія політики а. Адлера і г. Лассуела

Лассуел «Психопатологія і політика». Дитинство відбивається в людській діяльності. Один з перших психологів який вивчав коло особистості для розуміння її поглядів.

Все що відбувається в дитинстві забувають, витісняють у підсвідомість.

Боротьба за владу – компенсація дитячих травм.

Адлер. Воля до влади – це прагнення перейти від почуття неповноцінності до Богоподібного перевершення.

Прагнення до влади може розглядатися як компенсаторний механізм для подолання комплексу неповноцінності.Влада необхідна як компенсаторний інструмент, за допомогою якого можна підвищувати свою самооцінку, самостверджуватися. А в кінцевому рахунку спробувати все ж подолати комплекс неповноцінності. Особа на протязі всього свого життя може переслідувати "фіктивну ціль". Адже в глибині душі людина відчуває, що повага і шана, які його оточують, адресовані не його особистим людським якостям, не його соціальним або професійним умінням, але тій посаді, яку вона займає.

36. Авторитарна особистість : суть та характеристики

Еріхом Фроммом та Теодором Адорно

особливостях первинної соціалізації в сім'ї, у взаєминах між батьками та дітьми.

установок, до антисемітизму та етноцентризму підвалини якого закладені у дитинстві.

Батьки — діти переростає у дихотомію чоловічо-жіночих ролей

"ми" та зовнішньо-групове "інші".

За Еріхом Фроммом, для авторитарної особистості характерні: нестерпність свободи; жадання самоствердження і влади; агресивність; орієнтація на авторитет лідера, власної суспільної групи і держави; стереотипність мислення; конформізм; ненависть до інтелігенції і людей з інших етнічних груп та ін.

Адорно охарактеризували авторитарну особистість як «фашизоїдну», тобто таку, яка несе в собі постійну загрозу фашизму.

М. Хоркхаймер : риси авторитарної особи: «Механічне підкорення загальним цінностям, сліпе слідування авторитетам, поєднуване із сліпою ненавистю до всіх опонентів і аутсайдерів, стереотипне мислення, прихильність до марновірства, злісне, напівморалізоване, напівцинічне відношення до всього людського...» .

37. Причини і психологічні характеристики політичного насилля

Політичне насилля притаманне нестабільним, авторитарним, тоталітарним суспільствам і значно меншою мірою — демократичним. Менше втрачаєш, більше отримуєш

Вони, від природи несвідомі, тупі, агресивні, а тому над ними треба владарювати, підкоряти більшість волі меншості. - ірраціональність

політичне насилля має системний, загальний характер, оскільки існуюча політична система завжди будь-що намагається зберегти владу, створену політичну систему від розпаду.

насилля з природи людини. Згідно з ними, існують вроджені схильності, інстинкти (інстинкт смерті, сексуальний інстинкт), які підштовхують людину до насилля.

Економічна і соціальна нерівність диференціює суспільство на групи, суспільні класи, між якими виникають глибокі суперечності. – розрив між класами

Групи – конфлікт – конкретні індивіді – перемога, адаптація