1. Становлення політичної психології як самостійної наукової дисципліни

2. Об’єкт і предмет політичної психології

3. Методи і функції політичної психології

4. Стійкі елементи у структурі політичної психології

5. Рухомі елементи у структурі політичної психології

6. Позитивістські концепції політичної психології

7. Анти позитивістські концепції політичної психології

8. Поняття особистості у політичній психології, структура особистості

9. Індивідуально – психологічні характеристики особистості

10. Суть та структура когнітивних процесів

11. Суть, структура і типи політичних установок

12. Суть та принципи конформізму

13. Влада як політико – психологічний феномен

14. Легітимність влади як психологічне поняття

15. Предмет і об’єкт психології влади

16. Політична поведінка та її типи

17. Психологія електоральної поведінки

18. Психологія політичної участі

19. Психологічний клімат : суть та етапи формування

20. Психологія конфлікту та політичного конфлікту

21. Типи мікрогруп та їх характеристика

22. Психологія масової політичної свідомості та поведінки

23. Механізм утворення натовпу : чутки і циркулярна реакція

24. Види натовпу та їх характеристика

25. Механізм та особливості масової паніки

26. Формування і вияв політичних потреб , інтересів та цінностей

27. Політичне лідерство як психологічний феномен

28. Концепції політичного лідерства

29. «Я» - концепція політичного лідерства

30. Типологія політичних лідерів

31. Проблеми без свідомого у політичній психології

32. Е. фон Гартман про цінність і негативні аспекти без свідомого

33. Проблеми психології політики у поглядах З. Фрейда

34. К. Юнг про структуру психіки та її вплив на життєдіяльність

35. Компенсаторна теорія політики А. Адлера і Г. Лассуела

36. Авторитарна особистість : суть та характеристики

37. Причини і психологічні характеристики політичного насилля

38. Види політичного насилля

39. Психологія геноциду та політичного тероризму

40. Політична реклама : зміст, аспекти, структура

41. Політична реклама як система політичних комунікацій

42. Унікальна політична пропозиція : характеристика і вимоги

43. Загальні психологічні вимоги до політичної реклами

44. Суть поняття «політична культура»

45. Визначення політичної культури західними вченими

46. Вітчизняні погляди на феномен політичної культури

47. Форми політичної культури

48. Функції політичної культури

49. Типологія політичної культури

50. Демократична модель політичної культури

51. Авторитарна політична культура

52. Тоталітарна політична культура

53. Поведінка як вияв політичної культури (беремо з 16)

54. Цінності як елемент політичної культури

55. Вплив ідеології на політичну культуру

56. Політична культура виборців

57. Вплив еліти на формування політичної культури

58. Політична толерантність як форма реалізації політичної культури

59. Консенсус та компроміс як способи реалізації політичної культури

60. Шляхи і засоби формування політичної культури

61. Суть, форми та етапи політичної соціалізації

62. Політичне виховання : суть та методи

63. І. Алмонд і С. Верба про суть та типи політичної культури

64. В. Липинський про політичну культуру

65. Вплив ЗМІ на політичну культуру

66. Функції ЗМІ на формування політичної культури

67. Місце і роль політичної культури у політичній системі

68. Проблеми формування політичної культури в Україні

69. Парламентська діяльність як вияв стану політичної культури

70. Поняття «субкультура» та типи субкультур

71. Взаємозвязок національного характеру та політичної культури

72. Громадянська культура : суть та відмінність від політичної культури

73. Політичний символ як складова політичної культури

74. Політичний міф як символічна мова політичної культури

75. Д. Донцов про еліту , її роль та вплив на політичну культуру

76. Ціннісні орієнтації : суть та види

77. Взаємозв’язок політичних цінностей та політичних ідеалів

78. Політичний ідеал як елемент політичної культури

79. Мораль і політика : вияв у рівнях політичної культури

80. Основні напрямки формування політичної свідомості та культури

Політична психологія і політична культура

1. Становлення політичної психології як самостійної наукової дисципліни.

1. Політитчна психологія - це наука, яка вивчає психологічні аспекти політичного життя, яке проявляється у взаємодіяльності суб’єктів політичного процесу на індивідуальному, груповому та масовому рівнях. Вона визначає яке місце емоційно-мотиваційна, сфера буття людини та вплив підсвідомих та свідомих факторів реалізується на політичне життя на всіх рівнях.

2. Другій пол. Хх ст.

3. Концептуальні напрямки пол.. психол.:

• Дослідження психол мас і народів;

• Дослідження психол особи у політ – емоційно-мотиваційна сфера;

• психоаналіз у політ (Фройд, Лассуелл, Скінер) - акцентує на без свідомих структурах у психіці.

4. Лебон. Запропонував теорію психологію мас. Розглянув натовп як ірраціональну руйнівну силу, що подавляє індивіда. Ласуел. Глибокі індивідуальні переживання впливають на поведінку політиків. Ці переживання слід шукати в дитинстві.

2. Об’єкт і предмет політичної психології.

Об’єктом пол. психол є: взаємовідносини суб політики, природа влади, механізми та умови досягнення пол. цілей.

Предметом є: - Психологічні компоненти пол. повед люд. У сфері політичної діяльності.

1. Біхевіористичний: Предметом ПП виступають певні особливості політичної поведінки конкретної людини, політичні лідери, політичні групи, політичні партії та організації;

2. Когнітивістський: Акцентує на вивчені і дослідженні закономірностей ідеологічного процесу;

3. Психобіографічний – Намагаються зрозуміти мотиви конкретних політичних вчинків.

3. Методи і функції політичної психології.

Метод спостереження – спеціальне, системне, цілеспрямоване спостереження за політичною поведінкою, політичною діяльністю та процесами з метою з’ясування їх змісту, сенсу, мети і спрямування.

Метод опитування – збір первинної вербальної інформації про явища, індивідуальну та суспільну свідомість, про політичні процеси та факти.

Метод моделювання політичної ситуації – дослідження пол.-псих. процесів та станів з допомогою їх реальних або фізичних та ідеальних, або математичних моделей.

Експеримент.

Функції ПП:

Пізнавальна – орієнтація в політичному житті і вибирати способи дій.

Адаптаційна – пристосування суб’єктів до навколишнього середовища.

Мотиваційна – дає змогу втілити наміри в певні політичні дії.

4. Стійкі елементи у структурі політичної психології.

Установка – це неусвідомлений стан готовності особи за допомогою яких може бути реалізована та чи інша потреба. Складається з – когнітивний елемент (усвідомлення), поведінковий елемент, емоційний компонент (симпатія, емпатія).

Конформізм.

Ригідність – стан коли людина не може змінити накресл раніше програми діял в умовах нової діяльн

Колективізм – солідар особи з традиціями групи.

Фрустрація – відчуття людини ворожості з боку групи.

Стереотипи – спрощене стале уявлення про певні пол. події та явища.

Атракція – виникнення при сприйнятті іншої людини людини привабливості одної з них для іншої.